Депутатів треба готувати

А що ж із цього маємо ми? Бо ж одні під наглядом свого вождя проповідують і захищають тільки свої партійні інтереси, аж до закликів зміни державного устрою та уряду — під виглядом піклування за долю своїх виборців, народу. Другі дають незрілі, фантастичні пропозиції, аж до зміни Конституції. Треті, знервовані втратою поваги до себе з боку виборців, звертаються до голови сесійних засідань із пропозицією виключити радіотрансляцію засідань. Як це боляче слухати виборцям – радіослухачам.

Очевидно, що в кожного депутата має бути якесь підгрунтя щодо виваженості його поглядів, терпимості до опонентів, конструктивності мислення, розуміння сподівання виборців на позитивні кроки в законотворенні і навіть на культуру поведінки.

Тепер можна з упевненістю стверджувати, що до моменту виборів усі партійні (а може, й позапартійні) кандидатури повинні пройти, наприклад, через «круглі столи» загальних підготовчих зборів-курсів під керівництвом голів облдержадміністрацій, голів Криму, Севастополя та столиці — для перевірки на компромісність тієї чи іншої кандидатури, її уміння конструктивно мислити та брати участь у законотворчих процесах, та для отримання необхідної початкової бази державотворця.

На таких зустрічах кандидат повинен отримати залік-атестацію на законодавця, службовця вищого гатунку. Він повинен отримати мандат довіри як від своєї партії — іти на різні компроміси заради інтересів держави, народу, так і від виборців округу — на надійність свого захисту з боку цієї особи, якщо вона буде обрана народним депутатом.

Загальні підготовчі збори-курси кандидатів у депутати повинні проводитися за методичками, розробленими правовими інститутами (іншими держ. установами) та надалі бути постійно діючою кузнею підготовки як депутатів, так і громадян на різні керівні посади з державницьким мисленням – патріотів України.