Дійшли до глибини

«Національна безпека України та НАТО» — так називався тренінг, проведений для... сільських голів із Дніпропетровської, Донецької та Черкаської областей. Семінар нещодавно пройшов у Дніпропетровську з ініціативи Чернігівської обласної організації «Сіверський інститут регіональних досліджень» та сприяння фонду «Відродження». Навчатися питанням національної безпеки та вивчати проблему євроінтеграції до Дніпропетровська приїхало понад 30 голів територіальних громад. Усі з різними поглядами на зовнішньополітичний вибір України, проте з однаковим бажанням — знати більше про перспективи власної держави. Навчали голів кандидати історичних наук — спеціаліст Національної академії оборони України Володимир Коряк та директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади Володимир Бойко.

Наприкінці тренінгу, що тривав два дні, серед учасників було проведено анкетування, яке виявило, що найбільше їм не вистачає інформації про НАТО — його переваги та негативи, що потрібно зробити для вступу України до НАТО? Мова йде про керівників територіальних громад — що вже казати про населення загалом...

Організатори тренінгу не збираються обмежуватись однією акцією. Далі — подібні тренінги в Сумах, Черкасах та інших містах України.

Володимир БОЙКО, директор Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, кандидат історичних наук:

— Скільки років незалежності уже пройшло, скільки сказано про необхідність інформування населення, — інформації про НАТО досі обмаль. Після завершення семінару ми провели анкетування голів територіальних громад, де запитали: «Що ви візьмете з собою з цього семінару?», на що вони відповіли — інформацію та знання. Тобто виглядає так, що населення або не має інформації або вона така, що, як-то кажуть, не по суті, а довкола. Змістовних речей дуже мало.

Українські громадяни, в даному випадку йдеться про сільських голів, абсолютно нормально сприймають те, що ми їм намагалися донести. Навряд чи є сенс говорити про жорстке несприйняття питань, пов’язаних з євроатлантичною інтеграцію переважною більшістю населення. Мені важко сказати, чи принципово змінилася позиція наших слухачів, але можу запевнити, що у них зникли негативні емоції — і це головне. Насправді, щоб змінити ставлення населення, потрібно дуже мало — просто працювати над цим.

Ми чудово спілкувались. Була дуже тепла атмосфера, часом, можливо, емоційна, але це теж добре.

Мабуть, у нас у всіх дуже багато залишилося ще з радянського періоду. Тому ми переповідали і історію, не тільки про сьогодення: як виник Північно-Атлантичний альянс, чому сталася конфронтація з СРСР тощо. На жаль, ще багато хто ототожнює нас сьогоднішніх із радянським минулим. Немає розуміння того, що ми живемо зараз в іншій державі з іншими національними інтересами, відмінними від радянських інтересів та цілей. І на це ототожнення, зрозуміло, треба зважати.

В одному з інтернет-блогів я прочитав таку думку, чи, точніше, запитання: чи варто вести мову про інформаційно-просвітницьку кампанію щодо НАТО, якщо проблема сягає значно глибше і полягає в уявленні про власну історію, власні традиції? Поки питання НАТО буде сприйматися нашими громадянами з погляду інтересів попередньої держави, говорити про якісь принципові зміни дуже складно. А глобальні зміни можливі лише в тому випадку, якщо до цієї роботи долучиться Міністерство освіти і науки. Починати треба зі школярів і студентів.