Дозвольте… платити податки!
Якщо ви людина метка і не надто жадібна, то дозвіл на відкриття власного кафе чи аптеки ви отримаєте на руки через вісім місяців. А якщо для діяльності підприємства вам знадобилася земля (стоянка, миття машин, корти), то поморочитися доведеться не менш як два роки. Процес не варто плутати з процедурою реєстрації підприємця, стосовно якої депутати нещодавно прийняли новий закон, хоч, чесно кажучи, великої проблеми тут не було — за п’ять днів приватний підприємець отримував свідоцтво і ще два тижні бігав по різних фондах, щоб стати на облік. А ось із питанням, де саме йому дозволять розгорнути свою бурхливу діяльність, слід ще пометушитися. Мало хто підозрює, плекаючи мрію про власне кафе, що стільки дорогоцінного часу витрачатиме на ходіння по інстанціях, вибивання усіляких підписів і дозволів (набереться їх близько ста). І, звичайно, вже не відразу повірить, що до цього виснажливого процесу не має права розпочинати ремонт у власній квартирі, придбаній, власне кажучи, саме для відкриття своєї маленької справи, в якiй багато хто вбачає благодатну можливість знайти кошти для існування, створити робочі місця для членів сім’ї і не боятися за завтрашній день. Хоч така мрійлива позиція властива для недосвідчених і початківців, а ті підприємці, які пройшли через вогонь, воду і мідні труби, знають, що, ступивши на цю дорогу, вже ніколи не спатимеш спокійно…
Для Галичини ці питання сьогодні особливо актуальні, бо у кожній сім’ї якщо не батько чи мати, то хто-небудь із родичів побував на заробітках за кордоном, і нині колосальна кількість людей або пересилає гроші, або повертається додому з надією зайнятися приватним бізнесом. Спробуйте сьогодні купити на першому поверсі у людному місці квартиру — всіх їх практично вже розкупили, і якщо вони ще не мають вивіски, то лише тому, що перебувають в очікуванні нового життя, іншими словами — письмового чиновницького дозволу.
Зіновій Бермес, уповноважений із питань захисту прав підприємців Львівщини Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, є також координатором національної коаліції з питань спрощення процедури отримання дозволів.
«Після податкової, — вважає він, — це, мабуть, друга за важливістю і складністю проблема. Чекати, що депутати з нею впораються самі, за короткі терміни підготувавши новий закон, не випадає. І простіші питання чекають свого вирiшення роками, а вже тут, самі розумієте, — процес отримання дозволів регламентують 60 законів і 300 підзаконних актів. Причому керуємося ми не просто старими законами, а практично ще й вказівками сталінської епохи, а можливо, і постановами часів непу. Тому ми об’єднали підприємців Києва, Херсона, Луганська, Львова, ще кількох міст, вивчили проблему і понад півроку тому надіслали документи до Адміністрації Президента. Тепер ось чекаємо на відповідь».
Що запропонувала ініціативна група? Запозичити зарубіжний досвід, реалізацію так званого заявочного принципу. У розвинених європейських країнах людина приходить і повідомляє, що завтра її кравецький цех, бар, пекарня тощо починає працювати, і заявляє, що обіцяє дотримуватися всіх норм, встановлених державою. Через місяць до неї навідаються з перевіркою і, якщо є порушення, вимагатимуть найшвидшого їх усунення. Можуть контролюючі органи і не прийти, давши тим самим мовчазний дозвіл на роботу. Початківець-бізнесмен, буває, і не знає, що його вже перевірили, скориставшись послугами — тихо і скромно випили в барі кави і пішли.
Більше того, органи районного і міського самоврядування займаються підготовкою землі, підведенням води, електрики, нібито закликаючи тим самим: працюйте з нами і працюйте спокійно, ви не витратите часу марно. А у нас підприємець б’ється, як риба об лід, місяцями оббиваючи пороги, хоч він би вже давно міг стригти людей, прати, годувати, торгувати і при цьому платити податки, поповнюючи тим самим міський бюджет. Він усе одно дозвіл отримає, але витратить бездарно час і поповнить вміст кишень дрібних клерків, які можуть завтра передати ваші документи до наступної інстанції, а можуть і через півтора місяця… А без цього підпису наступний вам не поставлять.
У приватних бесідах підприємці признаються, що обходиться їм остаточний дозвіл на діяльність приблизно у дві тисячі доларів. За ці гроші вони могли б зробити якісніший ремонт, заплатити за сучасніше обладнання. Але закони життя диктують своє.
Проте підприємець не тільки «дякує» довгому списку чиновників, держава також свого не упускає, займаючись відбиранням грошей на законних підставах. Наприклад, вимогою за підключення до комунальних мереж узяти свою «пайову участь» або закінчити кілька курсів. Суми там також чималенькі і також примушують крутитися з підвищеною швидкістю. Зрештою, все це позначиться пізніше на ціні пропонованих підприємцем населенню послуг.
Воювати з гігантською машиною дозвільно-контролюючого ґатунку дуже складно. Тим більше, що закони (які зобов’язують, наприклад, користуватися хлоркою, хоч є вже надійніші і сучасніші засоби) такі неповороткі. Тому можна, не змінюючи законів, піти на спрощення процедури, використовуючи принцип єдиного вікна чи єдиного офісу. Адже, незважаючи на різне підпорядкування, об’єднуються організації, які займаються нарахуванням субсидій! Отже, можна, якщо захотіти, зробити процедуру отримання дозволів прозорішою і швидшою для бізнесменів-початківців.
