«Дрова» вже складені...»

Заяви про можливий наступ російських військ на південному чи східному напрямках, де Кремль окупував українські землі (Крим, частину Донбасу) і постійно нависає своєю армадою, звучать останнім часом все частіше. Можна припустити, що подібні інформаційні вкидання поширюються самими росіянами, аби чинити постійний психологічний тиск і приспати пильність українців, чи опозиційними до чинної влади силами, аби нагнітаючи ситуацію шукати свої політичні дивіденди. Проте наведемо дві цитати, які прозвучали нещодавно від людей, які займають, або займали високі посади. 

«Думку про можливість військового наступу поділяє значна кількість військових експертів та аналітиків. В НАТО також розуміють, наскільки реальним є використання військового потенціалу Росії проти України, при чому його активізація можлива якраз у найближчій перспективі. Тому нам треба ментально бути готовими до того, що Росія не зупиниться перед використанням збройних сил для досягнення своїх політичних або економічних цілей», — заявив заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар (Інтерфакс-Україна).

«Я дуже стурбований тим, що може статися у вересні. Сили Російської Федерації мають намір провести навчання «Кавказ-2020». Тому в Південному військовому окрузі, поруч з Чорним морем і Україною, буде велика кількість військ, військового потенціалу. Ви чули все більше і більше розмов про брак води в Криму, у них значна посуха через погоду і тому, що Україна правильно заблокувала воду, що надходить з річки Дніпро по північному кримському каналу на півострів. Отже там проблема з водою... Сподіваюся, я помиляюся, але у мене є бачення... (це настільки типово для того, що Росія зробила в минулому), що під час навчань на Кавказі вони оголосять гуманітарну кризу в Криму через нестачу води, а потім скажуть, що у них немає вибору. Вони повинні захопити дамбу в Херсоні на півночі, щоб дозволити воді повернуться до Криму. Це типова дезінформація і спотворення фактів, щоб виправдати те, що вони можуть зробити. Вони завжди будуть загрожувати Одесі...», — сказав екскомандувач силами США в Європі генерал Бен Ходжес (телеканал «ДОМ»).

Ще однією причиною, яка може змусити Кремль вдатися до активного військового наступу, окрім необхідності забезпечення Криму водою, це відволікання уваги від усіляких внутрішні проблем (економічних, коронавірусних...) підданих в самій Росії, а також так би мовити закріплення змін до Конституції, які консервують владу Путіна ще на довгі роки. Тобто цілі, які може ставити собі агресор, виконуючи свою неоімперську методичку, зрозумілі. Виникає питання: наскільки реальні озвучені прогнози і головне — чи готова і як реагувати Україна?

«ПОТРІБНІ ДЗЕРКАЛЬНІ ДІЇ, ПОКИ В ПРИХОВАНОМУ РЕЖИМІ, БЕЗ ЗАЯВ ПРО ПОВНУ БОЙОВУ ГОТОВНІСТЬ ЗСУ»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та розброєння:

— Я погоджуюся з думкою про те, що ситуація навколо України погіршилася і напруження зросло до рівня, коли дійсно може відбутися агресія з боку Росії. З огляду на величезний потік критики на самого Путіна наприкінці травня-перші дні червня: що він не впорався з коронавірусом, що його позиції у владі захиталися, навіть його колишній колега-розвідник Швець сказав, що Путін не влаштовує багатьох з силового блоку, і серед них назвав секретаря Радбезу Миколу Патрушева та директора ФСБ Олександра Бортнікова.

Цього року ми маємо фон додаткових негативних подій, я згадаю, у першу чергу, оприлюднення Путіним у відкритому доступі можливості застосування ядерної зброї проти ядерних держав, потім його стаття з приводу Другої світової війни за 18 червня, де президент РФ фактично розказав про ймовірність війни. Це і проведення параду 24 червня, а також псевдореферендуму по поправках до Конституції, або путінський конституційний переворот. І, звісно ж, підготовка дій до небезпечних навчань Кавказ-2020, з якими завжди були пов’язані особливі ризики для України.

Всі ці події свідчать про те, що влада Путіна захиталася і він зайнятий захистом себе, як в РФ, так і ззовні. До основних зовнішніх ризиків для Путіна можна віднести: реакцію НАТО на ядерну загрозу, заяву США у 20-х числах про перекидання в Естонію партії ударних безпілотників Reaper. Бачимо суттєві санкції, зокрема, з боку Євросоюзу, також США висловили готовність до додаткових санкцій, можливо вони будуть проти «Північного потоку-2». Відбувається обмін негативними посланнями. У такому напруженому становищі важливим може стати відвертання уваги суспільства від подій всередині РФ. Нагадаємо, коли йшлося про ймовірність покращення ситуації на сході України, Путін серед основних умов називав забезпечення Криму водою, що може стати просто приводом, щоб здійснити певні кроки.

Тобто, можна сказати, що дрова вже складені, але іскри поки немає, хоча вона може легко з’явитися. Я вважаю, що ситуація небезпечна і потрібні дзеркальні дії, поки в прихованому режимі, без заяв про повну бойову готовність ЗСУ. Проте пов’язані з додатковою пильністю і готовністю наших військових належним чином відповісти. Якщо брати 10-бальну шкалу, я оцінюю загрозу десь на 7—8. Хоча ми всі знаємо, що навіть якщо війна готується, вона не обов’язково відбувається, тож потрібна належна пильність і вона може зіграти позитивну роль, щоб убезпечити державу від такого кроку Путіна, рівень авантюрності та неадекватності якого суттєво зріс за останні 2—2,5 місяці протягом пандемії.

Все залежить від того, який рівень застосування збройних сил з боку Росії буде застосовано. Якщо йдеться про сухопутні війська або проведення десантної операції з моря, то моя думка, що Україна готова і здатна належним чином реагувати, навіть не маю сумніву, що за вертикаллю військового управління все відбудеться оперативно. Зовсім інша ситуація — застосування ракетної зброї, бойової авіації, тощо. Хоча я не думаю, що Путін може сьогодні застосувати цей блок. Чому? Він, незважаючи на свої відчайдушні дії, завжди демонстрував певну обережність і послідовність у проведенні відповідних кроків агресії. Для нього буде досить важливим зберегти цю послідовність, особливо у такий важки і непростий для нього самого період. Ще один аргумент на користь того, що не відбудеться такого «крайнього сценарію»: путінська Росія насправді не зацікавлена у тому, щоб отримати кладовище на території України — це не Сирія чи Лівія. Для Путіна важливо отримати свою васальну Україну, а для цього не потрібно робити величезного руйнування, а, скоріше, діяти у напрямку зміни військово-політичного керівництва.

«ТРЕБА ГОТУВАТИ І СБЕ, І СОЮЗНИКІВ»

Iгор РОМАНЕНКО, генерал-лейтенант запасу, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор, заступник начальника генерального штабу ЗС України (2006—2010):

Для того, щоб оцінити поточну ситуацію, потрібно знати передісторію. Путін спільно зі своїми радниками склав план, де на 2019 рік росіяни мали намір завершити питання з Україною на свою користь. Згодом на весну 2020 року планувалося навчання, на що НАТО підготували анти-навчання, яке згодом згорнули, росіяни ж перенесли своє на осінь. Після цього Путін планував військовий парад, голосування по поправках, а влітку Ялту-2. Готуючись до Ялти-2, в залежності від ситуації планувалося навчання-застосування військ — одночасно чи двома ударами з Криму по дамбі (адже вода на півострові, особливо зараз під катастрофою, 150 років не було подібної засухи), а також корпуси на Сході для того, щоб досягти виконання Мінських угод у вигідному для них ключі, як максимум вийти на Дніпро. Зазначимо, що росіяни, вірогідно, вже підготували можливий удар з Півночі, через Білорусь, коли минулого року проводили там навчання, а насправді ввели війська, потім залишивши озброєння. Хоч нині щодо співпраці Путіна та Лукашенко є питання, хто б там не був, росіяни зможуть пройти цими територіями. Я б це назвав Путінським Тризубом.

Також РФ планувавала удар по Прибалтиці, бо це хоч і країни НАТО, але досить невеликі. Якщо здійснювати подібний бліц-криг до тижня, то поки натівці зберуться (пам’ятаєте реакцію на анексію в Криму, коли тільки через тиждень після неї висловили глибоке занепокоєння), можна багато встигнути. До того ж, по співвідношенню сил Росія нині може превалювати над НАТО.

Путін вважає, що Другу світову Росія в обличчі Радянського Союзу виграла, «холодну війну» або ж третю світову — програла, тому нині треба організовувати Четверту, гібридну, але світову війну, а згодом домовлятися про новий перерозподіл світового порядку. Однак сталося інакше, по-перше, на грудень не склалося з Україною, а згодом пандемія коронавірусу порушила плани, тож навчання перенесли, а референдум на царя відбувається нині.

Два роки тому росіяни проводили відповідне тренування, де Росія сформувала угрупування на 250 тисяч. А щоб почати широкомасштабну війну проти України треба від 240 тисяч по розрахункам. Вони зараз готуватимуться, тож плани є. Як відомо, по анексії Криму було не менше 5 планів, тому не лише ми, а й світові фахівці це бачать.

Питання в тому, що робити: на мій погляд, треба готувати не лише збройні сили та силові структури, але й готувати державу для того, щоб була можливість введення воєнного стану чи мобілізації, провести анти-навчання. Треба розуміти, що ми не НАТО, і воювати за нас не будуть, однак треба готувати і союзників, пояснювати ситуацію. Адже Путін буде оцінювати, чи вдасться йому впоратися своїми силами. Тож нашій державі треба багато працювати. Пам’ятаєте, коли була анексія Криму Путін сказав: «У випадку, якщо НАТО почне якісь рухи, ми були б готові до застосування тактичної ядерної зброї». От вам і Будапештський меморандум.