Другий Юрик для бідних Йориків, або Українська модифікація Лебедя?
Перший варіант було визначено «Днем» ще навесні, і будувався він на припущенні, що Петро Симоненко, на думку Банкової, недостатньо «гарний і яскравий» для виконання ролі «страшилки» в передвиборному сценарії «а-ля рюс»: «реформатор — проти червоної загрози». Наталія Вітренко, з її «урановими копальнями» і Володимиром Марченком набагато більш вражаюча, і тому кращі політологи і соціологи раптом стали нам розповідати, що вона єдина здатна перемогти Кучму в другому турі із 33 відсотками. Політологів і соціологів невдовзі «виправили», і відсоток Наталії Михайлівни різко пішов униз. Однак це, скоріше, мабуть, свідчить про рівень вільного розвитку наук і про чвари в оточенні головного тіла, ніж про реальні показники пані Вітренко. Звичайно, повірити в те, що третина населення країни, бачачи по телевізору, як наша Наташа лупцює депутата, покладеного на підлогу кулаками Марченка, і при цьому біжить не викликати санітарів, а, навпаки, голосувати за прогресивний соціалізм, — неможливо. Але, вочевидь, доведеться, якщо врахувати, що «жириновський відсоток» 10—11 — це норма в нормальній країні, а не в тій, де суспільство вже переважно складається із хворих і жебраків... Те, що Наталії Вітренко відводиться особлива роль, підтвердилося і під час болісного підрахунку Центрвиборчкомом підписів на її підтримку. Це сьогодні нам розказує вельмишановний голова ЦВК Михайло Рябець, який неправий Верховний суд, що обійшов питання про мільйон підписів і що примусив ЦВК зареєструвати кандидатами на посаду президента претендентів, по суті, без урахування цієї норми. Однак зовсім недавно той же Рябець ділився із суспільством прозріннями, які в перекладі з довірчо-емоційного звучать так: усі зареєстровані ЦВК (добровільно!) кандидати не мали бути зареєстровані, тому що серйозної перевірки не витримали б підписні листи жодного із претендентів, у тому числі і Кучми. Тоді що ж було критерієм? Уявлення ЦВК і її голови про те, який саме розклад на передвиборній сцені буде найдоцільнішим? Тоді і для ЦВК, вочевидь, не секрет, які дискусії передували рішенню Банкової в кінцевому результаті реєструвати Наталію Михайлівну, в якої проблеми були з багатьох причин, — може, тут би поділився подробицями Вадим Рабинович, який передчасно і дуже невчасно залишив нашу країну? Або довірена особа Кучми, пан Волков, що вийшов переможцем у боротьбі за реєстрацію Наташі?
Як з'ясовується, не побоювання отримати в особі Вітренко, у випадку нереєстрації, дику силу, що зірвалася з ланцюга, продиктувало остаточне рішення Банкової, а сценарій «Кучма — Симоненко», в який терміново вносяться корективи внаслідок «ненадійності» Петра Миколайовича. Справа в тому, що впевненість, яка постійно демонструється спікером Ткаченком, — мовляв, із Симоненком вдасться домовитися, а також досить стійка позиція деяких компартійних ідеологів, які вважають, що КПУ не потрібні сьогодні ні чистий (компартійний) програш, ні, тим більше, чиста (із проекцією на болгарський варіант) перемога, — спровокували посилення метушні на Банковій. Сиплеться російський сценарій, що був у користуванні, а більше нічого і немає! Тому в діло пішов поліпшений варіант: довести саме Наталію Вітренко до другого туру, виставити її проти Кучми — з упевненістю, що в кінцевому результаті спрацює страх перед тим, що Вітренко з Марченком прийдуть до управління країною, і тоді всі, в тому числі і різноманітні ліві, дружно проголосують за Кучму.
Відчайдушні хлопці на Банковій, звичайно. Тому, що на їхню авантюру можна було б відповісти адекватно. Наприклад, усі штаби основних претендентів, що вибули з боротьби, домовляються і відпускають свої електоральні маси на вільне голосування. Не закликаючи, зрозуміло, голосувати за Вітренко, але провівши роботу з активом: мовляв, гасло «Тільки не Кучма!» актуальний, як ніколи. Зрештою, аморальності в цьому анітрохи не більше, ніж у самій розробці сценаристів кучмiвських штабів. І якщо наша юна демократія має перехворіти на свинку, то чим раніше, тим краще: міцнішим буде імунітет, дитячі хвороби мають бути в дитячому ж віці.
У країні при президентові Вітренко буде страшно і весело, але не довго. Як у Криму при Юрику Мєшкову. А вже яке всенародне божевілля було... Спочатку жахливо, а потім смішно. Він вийде, покричить перед народом, статечно так, артистично, голос упевнений, металевий, усе зрозуміло, бабусі вищать і плачуть, руки цілувати намагаються... А жодна контора не слухається. Хап за автомата — побіг головного міліціонера міняти. Поміняв. А на нового всі чхають. Хап — в СБУ. А там із ним ввічливо поговорили, а його новопризначених — зі сходів стусаном і пообіцяли щось відірвати... Час іде, різнокольорова опозиція об'єднується, бандити, що було роз'їхалися, повертаються, чиновництво від Жеку до уряду саботує, Верховна Рада президентські повноваження обмежує — всі дружать поміж собою проти Юрика, життя кращим не стає, харизма розсипається, народ тверезіє. Деякі кажуть: то Крим, у нього за спиною Київ був. Ну, хто був за спиною, і коли з'явився, не будемо сьогодні того ворушити. А те, що автономія не держава, так у тому ж і річ. Була б армія, скоріше б усе закінчилося, громадяни... Марченко генерала Кузьмука, звичайно, шикуватиме і відставлятиме, але дуже подивитися хочеться... І Верховна Рада якою дружною стане, і як швидко конституційні поправки підуть! Розквіт парламентаризму!.. Дострокові вибори президента, вочевидь, будуть навесні?.. Наталія Михайлівна, дай, Боже, їй здоров'я, остаточно поставить крапку в суперечках, чи здатна українська земля народжувати власних «ньютонів» у спідниці. І єдине перспективне зло від цього експерименту буде полягати в складностях, котрі на наступних виборах спіткають Юлію Тимошенко як чергового кандидата жіночої статі... Тут деякі кажуть: а країна, а народ!? Панове, не заважайте народові здійснювати своє святе право вибору, якщо ви демократи. І не заважайте тому ж народові повною мірою відчути наслідки свого вибору і відповідальності за нього...
Проте, скоріше за все, народну радість і тріумф нашої Наташі ми в повному обсязі не побачимо, оскільки «справжніх буйних» на Банковій усе-таки мало. І в результаті, вочевидь, тупо буде реалізовуватися розробка російського штабу: калька з російського ж таки сценарію. І тут нас чекає велика новина, оскільки нарешті визначилося, хто в нашій країні може претендувати на роль російського Лебедя, який отримав між турами призначення в Раду безпеки і який здався чинному президентові та значною мірою визначив його перемогу на нових виборах. Сценарний графік народження нашого «доморослого Лебедя» вже до 1-го туру, за повідомленням інформджерела, такий. У кінці серпня планується початок кампанії в ЗМІ для підтримки ідеї створення Комітету народного контролю (Ач! А Наталія Михайлівна, здається, вже казала про необхідність відродження цієї структури!). У першій половині вересня, на прохання трудящих, Президент цей комітет своїм указом створює. Він тут же починає діяти: одна з гучних акцій планується спільно із ЦВК для запобігання порушенням передвиборного законодавства в ЗМІ. Паралельно раптом у пресі починається антивітренківська кампанія (реалізовувати цей задум можна зобов'язати тільки пропрезидентські ЗМІ, вони і будуть цим займатися). І тут Президент, за планом, має виступити з різкими вимогами припинити брудну пропагандистську метушню проти народної захисниці. Народ аплодує Президентові, а він потім, у кінці вересня, призначає вдячну Наталію Михайлівну головою Комітету народного контролю. Після чого буде офіційна заява кандидатів Кучми і Вітренко, внаслідок чого кандидат залишається тільки один, а Наталія Михайлівна танцює Сен- Санса. Тобто, можливо, вона ще не вслухається в лебедину пісню своєї політичної кар'єри, але російські сценаристи потирають ручки і чекають завершення передвиборної кампанії з почуттям виконаного стратегічного обов'язку. Варіант, треба визнати, не слабкий. Питання в тому, якою мірою Наталія Михайлівна готова до оригінальності тих, хто її використовує, і якою мірою вона усвідомлює рівень цинізму системи, що п'ять років готувала фронт робіт, на якому прогресивна соціалістка повинна від імені народу продемонструвати свої чудові здібності обліку і можливості контролю? Ланцюг стає коротшим, повiдок натягується... Однак ведений Березовським Лебедь, якого швидко прибрали із «продажу» і поста, в кінцевому результаті приземлився з його ж допомогою в багатому краю. Навряд чи в операції з нашою Наташею в російського олігарха відряджених штабних сценаристів такі ж довгострокові і перспективні задуми... Проте цілком можливо, що, навіть відчуваючи небезпеку для себе цього заходу, Наталія Михайлівна вимушена буде зрозуміти: їй зроблено пропозицію, від якої неможливо відмовитися. Навряд чи випадково вже тепер сумський губернатор Щербань розповідає в пресі, що фінансово допомагав ПСПУ провести з'їзд. Потім пан Пінчук пригадає, як сприяв пані Вітренко в Дніпропетровську. А тут, можливо, пан Рабинович, що раптом узявся працювати на рейтинг Мороза («Рабинович — проти Мороза» — не треба бути батьківщиною Макашова, щоб, однак, зрозуміти, які почуття це викликає в більшості народонаселення), за порадою АП, займеться перспективнішими спогадами, пов'язаними із ПСПУ... А потім раптом документально спливе, що Банкова всіляко допомагала Наталії Михайлівні зовсім не тому, що вони сім'ями, за її щедрими розповідями, товаришують із паном Разумковим. І, можливо, не залишиться сумнівів уже ні в кого, що крута опозиціонерка — насправді «гучномовець» адміністрації Президента, який виконує в Україні роль російського Жириновського (як твердять наклепники!) — на персональній ставці. Роль же проста: говори що завгодно, але чини «правильно», не засмучуючи головного тата, а підриваючи, навпаки, його ворогів.
Таким чином, якщо тема «народного контролю» визначиться, отже, російський план запущено у виробництво. І основним конкурентом Кучми призначається все- таки Петро Симоненко. Передвиборна палітра набуває дедалі чіткіших контурів. Костенко — Онопенко стали ініціаторами блоку, альтернативного союзові «трьох китів»: Марчука — Мороза — Ткаченка — із цілком зрозумілих причин. У Костенка Рух чи то є, чи то його немає, але точно є Заєць та інші вірні послідовники тактики скинутого ними Чорновола. Метушиться під владою на ідеологічній підстилці антилівого кольору. І саме тут визначається сьогодні, який рух «русіший» у боротьбі за націонал-патріотичні маси. Бідний же Онопенко, звиклий до різноманітного «кидалова», навряд чи сьогодні міг би щиро відповісти на запитання: «Пообіцяють віце-прем'єра — підете під Кучму?» А вже як до двох яскравих правоцентристів приєднався зелений Кононов, головна ідея якого полягає в бажанні уникнути гніву Кучми, не працюючи в той же час на нього, — сумнівів у тому, що ідеологія блоку полягає в самозбереженні, вже не залишається. І Олійник, «нерозпізнаний об'єкт», що примкнув до нього, який сам собі на умі, загальне відчуття поки що не змінює.
Отже, на лінії вогню в Банкової залишається тільки «троїстий союз» Марчука — Мороза — Ткаченка, до якого приєднався «активний багнет» — Юрій Кармазін, і саме від цього союзу залежить, як вдало всі інші кандидати зможуть виконувати надані їм ролі в грі Банкової на перемогу Кучми. Іноді і справді здається, що рідна країна заслужила чи то Кучму-2, чи то другого Юрика... Невже ми і справді бідні Йорики? І якби не «побоювання» із приводу скасування результатів виборів, які дружно висловлюються пропрезидентськими людьми, можна було б подумати, що все у них добре...
P.S.: «Насторожує інформація про те, що, можливо, вже найближчим часом на популістській хвилі Президент заснує комітет народного контролю з великими повноваженнями, який працюватиме в тісному зв'язку з Податковою адміністрацією, — сказав учора О.Ткаченко, виступаючи перед депутатами ВР Криму та главами місцевих рад автономії. — Навіть уже внесено кандидатури на цю посаду. Є ймовірність того, що його очолить гарячий словесний борець проти корупції і, не дочекавшись закінчення виборів, почне виконувати обіцяне — посилати декого на уранові рудники... Нова гільйотина для страти керівників і підприємців може стати головним аргументом нинішнього Президента. Звертаюся до всіх керівників і підприємців: не бійтеся шантажу, його організовують слабкі правителі, котрі не вірять у власні сили. Це їхня агонія. Через 72 дні всі порушники закону про вибори стануть перед судом праведним, перед суддями, і ними будемо ми з вами».
