Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Джерело загроз

«Після нашої перемоги, цивілізований світ має вирішити подальшу долю Росії, так само як це було після Другої світової з нацистською Німеччиною», - Єгор ЧЕРНЄВ
16 березня, 14:25

Три тижні повномасштабної війни Росії проти України, яку ми героїчно ведемо з переважаючими силами противника. Ні ворог, ні наші друзі не думали, що українці стільки протримаються, а тим більше, зупинять агресора і почнуть контратакувати. Головне, що знали і вірили в це самі українці, які будь-що прагнуть зберегти свій народ, свою державність. Весь цивілізований світ сьогодні на нашому боці, весь світ захоплюється професіоналізмом українських воїнів і мужністю суспільства.

«Збройні Сили України виконують поставлені завдання, - написав днями у фейсбуці головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. - Ми зупинили агресора, розгорнули частини резерву і на визначених напрямках переходимо в контрнаступ. На превеликий жаль, ми несемо втрати. Вони в декілька разів менші, ніж у противника. Але життя і здоров'я кожного нашого воїна безцінне. Співчуваю родинам загиблих. Обіцяю, ми помстимося за кожного побратима і посестру, за мирних українців, за наших дітей».

В стані ворога, навпаки, ситуація швах. У них шок від українського спротиву, а звідси великі втрати в техніці та живій силі, включаючи генералів, низький морально-психологічний стан особового складу, дезертирство та здача в полон. Але шизофреніка путіна та його кліку це поки не зупиняє, вони продовжують нищити українські міста і села, вбиваючи людей. Наразі путінський режим намагається нашкребти резерви по всій «необъятной родине», щоб продовжити наступ і криваві злочини в Україні, а також вербує сирійців закордоном і просить допомоги в Китаю. 

Але російське населення панічно боїться можливої мобілізації. Війну воно начебто і підтримує, якщо вірити соцопитуванням, проте воювати і помирати не хоче (будь-які фото та відео з полоненими строковиками працюють). Втім, злочинцям в кремлі на це наплювати, вони навіть ухвалили закон, яким дозволяється не вручати повістки, а одразу загрібати людей. Тому мобілізувати можуть кожного, хочуть цього росіяни чи ні. За наявною інформацією з 1 квітня починається призов строковиків та мобілізація, яка є неминучою, бо воювати ніким. А відмовлятися від загарбницьких імперсько-радянських планів рашисти поки не хочуть. Якість мобілізованих чи строковиків – окреме питання. Як показує практика, в Україні вони пачками гинуть і здаються в полон.

Росіяни, не дивлячись на ура-патріотизм, насправді дуже бояться тривалої війни, сподіваючись що незабаром усе закінчиться. Такі сподівання підсилюються різким паданням рівня життя. Економічні та фінансові втрати катастрофічні. І люди бояться повернення 90-х та економічного колапсу, коли була нестача ліків, продуктів, існували великі черги і інфляція. Так і буде.

Втім, нам своє робити. Як казали римляни «Карфаген має бути зруйнований». Про війну та майбутнє Росії говоримо із народним депутатом України від «Слуги народу» Єгором ЧЕРНЄВИМ.

- Моральний дух українських бійців на високому рівні – ЗСУ, територіальної оборони, спеціальних служб. Високий він і в суспільстві, люди масово хочуть долучитися до територіальної оборони, зокрема у Києві, але туди вже не можна потрапити, тому що вона сформована і укомплектована.

Зрозуміло, що бліцкриг путіна провалився. Вони думали – українська армія здасться і їх всюди зустрічатимуть з квітами. Але росіяни отримали потужний спротив, тому змінили свою тактику. Наразі на певних напрямках вони окопуються і продовжують воювати з мирним населенням, знищуючи села, містечка і міста. Звичайно, не покидають надій взяти в кільце Київ, але це їм не вдається, тому що українці відбивають агресора і на північно-західному, і на північно-східному напрямках. Зараз столиця має декілька вільних коридорів, по яким пересуваються гуманітарні конвої і взагалі відбуваються всі необхідні постачання. Дуже складно сьогодні в Маріуполі, тому що місто оточене і фактично знищується. 

- Чи є у нас можливість деблокувати Маріуполь і якось допомогти нашим військовим і мирним мешканцям?

- В середині міста перебуває достатньо українських сил і засобів для того, щоб його захищати. В цілому ж, нам треба розуміти, що лінія фронту дуже розтягнута, тому поки не вистачає сил, щоб деблокувати Маріуполь. Але на підходах до міста постійно знищується ворожа техніка і жива сила. Наприклад, днями під Василівкою Запорізької області була розбита велика колона противника, яка вже не допоможе ворожій армії. Ворог зупинений фактично на всіх напрямках, а по деяким ділянкам наша армія проводить контрнаступи. Думаю, поступово ми почнемо деокуповувати наші території.   

- Що відомо про подальші плани і можливості противника, чи мають вони резерви, чи проводять приховану мобілізацію?

- За нашими даними та даними партнерів, вони кинули всі свої боєздатні резерви, які планували ввести в Україну перед початком війни. Звичайно, у них ще є резерви і законсервована техніка, також відбувається прихована мобілізація. Інша справа, якої якості будуть ці резерви, тому що з першого дня наступу ми бачимо багато строковиків, які беруть участь у війні і які здаються в полон. Думаю, наразі ворог хоче закріпитися на тих рубежах, на яких вони вже знаходяться, а далі основною метою буде столиця.

- Якщо говорити про наші резерви і мобілізацію, що було зроблено за ці 20 днів і як посилилася українська армія і сили оборони? Чи готові ми переходити у контрнаступ?

- Наші резервні сили почали формуватися дуже швидко, і вони фактично сформовані на сто відсотків. Також налагоджуються логістичні зв’язки згідно з оперативною обстановкою. Наразі українська армія отримує все необхідне, зокрема і від міжнародних партнерів. Ми робимо все, щоб цей потік не зупинявся і постійно збільшувався, тому що витрати дуже великі, зокрема потужно працює наша артилерія, відповідно потрібне постійне поповнення боєприпасами і боєкомплектами.

- Якщо вже говорити про західну допомогу, то ми знаємо що існує постійне постачання, за що вдячні. Але досі невирішеним залишається питання надання літаків, ППО, ПРО з Польщі, Румунії, Словаччини, Болгарії та інших країн, про що було заявлено в перші дні війни. В чому проблема?       

- Це досить чутливе питання. Точно можу сказати, що перемовини ведуться, чим вони закінчаться, поки говорити зарано.

- Щодо українсько-російських переговорів. Нашими представниками було заявлено, що ні на які територіальні поступки Україна не піде, а по іншим питанням ми готові до компромісів. Які це можуть бути компроміси – відмова від вступу до НАТО чи щось інше?  

- Тут також складно говорити, бо повнотою інформації володіє переговорна група. Наша позиція номер один – це припинення вогню и виведення російських військ з території України. На жаль, конструктиву з боку Росії немає. Ті штучні вимоги з приводу денацифікації чи демілітаризації Україна навіть не розглядає. Наразі актуальними є питання припинення вогню і гуманітарні коридори. Думаю, тут можна досягти якихось компромісів.  

- Днями глава МЗС Угорщини Сійярто заявив, що ракетні удари поблизу Львова підкреслюють важливість рішення уряду не відправляти своїх військових, не постачати зброю і не дозволяти транспортування летальної допомоги через Угорщину в Україну. Нас вже не дивує «особлива думка» угорців, але чим викликана така поведінка, адже наразі ми захищаємо в тому числі їхню безпеку? Чи веде Україна якісь переговори з Угорщиною?

- Наше МЗС постійно на зв’язку з угорцями. Їхня позиція, дійсно, не є для нас сюрпризом, бо вони і раніше займали, м’яко кажучи, особливу позицію, підігруючи Москві. Разом з тим, завдяки тиску не тільки України, а й Заходу, Угорщина йде на поступки. 

- Приїзд прем’єр-міністрів Польщі, Чехії та Словенії до України в такий складний для нас час. Про що це свідчить? 

- Це абсолютно чіткий сигнал підтримки України з боку трьох країн, які дійсно можна назвати братніми до нашого народу. На відміну від тих, хто нападає з півночі та сходу. Крім того, я думаю, це гарний меседж з приводу нашого членства в Євросоюзі.

- Ви у себе на фейсбуці порушили дуже важливе питання післявоєнного устрою Росії, адже подальше існування поруч із таким сусідом це постійна небезпека не тільки для нас, а й для інших країн. Що має відбутися з Росією? Звичайно після нашої перемоги.

- Так, насамперед нам потрібно разом з усім світом перемогти агресора. А потім з усім цивілізованим світом вирішити подальшу долю РФ, так само як це було після Другої світової війни з нацистською Німеччиною. Необхідно примусити Росію до депутіназації, десталінізації, денацифікації, демілітаризації, зокрема позбавити її ядерного статусу. Звичайно, Москва має повернути всі території тим країнам, у яких вони їх захопила – Україні, Грузії, Молдові, Японії. Обов’язково має відбутися виплата репарацій і трибунал над військовими злочинцями. Тобто післявоєнний устрій Росії – це завдання номер один для збереження безпеки в регіоні і світі.

- Як оцінюєте роль Китаю в російсько-українській війні?

- Китай дуже складний партнер. Він намагається керуватися власними інтересами сьогодення, а не ціннісними покликами. Але заява про нібито допомогу з боку Китаю Росії вже призвела до зниження котирувань китайських компаній на світових біржах. Тому, думаю, Китай залишатиметься нейтральним в цій війні, більш того, його риторика все таки свідчить про відданість територіальній цілісності та суверенітету України. Звичайно, у Китаю свої інтереси і взаємодія з Росією, але він займатиме вичікувальну позицію, не приймаючи кроків «за» чи «проти» когось в цій війні.

 

 

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати