Екологія: три вимоги до політиків

Повені та засухи були лихом з незапам’ятних часів, однак останніми роками збільшилася частота їхньої появи, розміри і ступінь впливу на економіку. Кількість страхових вимог по випадках природних катаклізмів вийшла у 1990-і роки на безпрецедентний рівень, що дозволяє зробити припущення про збільшені соціальні витрати через природні катаклізми. Кліматичні струси, такі, як суворе природне явище El Nino (течія, що періодично виникає в Тихому океані), котре мало місце в 1997—1998 роках, зіграли велику роль в економічних потрясіннях. Індонезія та Еквадор серед інших країн стали жертвою фінансових криз 1997—1998 років, які були пов’язані (частково) з кризою в сільському господарстві, викликаною суворим природним явищем El Nino.

Частково зростаючий вплив клімату є наслідком стрімкого зростання населення. Значною мірою через успіхи в розвитку технології за останні 200 років населення Землі виросло всемеро, з 900 мільйонів у 1800 році до понад 6 мільярдів осіб сьогодні; при цьому людство скупчується у вразливих місцях по всьому світу.

Понад 2 мільярди з 6 мільярдів людей живуть не далі 100 кілометрів від узбережжя, і, таким чином, їм загрожують морські шторми, повені та підйом рівня світового океану, викликаний глобальним потеплінням. Ще сотні мільйонів живуть у ненадійному житлі на крутих схилах гір або в напівпустелях або областях, куди вологу приносять дощі, і де за їх відсутності регулярно трапляється неврожай.

Людські істоти також скрізь змінюють навколишнє середовище, часто при цьому таким чином, що це робить суспільство більш вразливим. Особливо це стосується бідних країн. Щільність населення в сільських районах Африки, що збільшується, разом з інтенсифікацією сільськогосподарської діяльності призводить до масового виснаження грунтів. Коли в Південну Африку приходить засуха, як це відбувається цього року, десятки мільйонів зубожілих селянських сімей б’ються за виживання.

Оскільки африканська бідність робить свій внесок у безконтрольне поширення СНІДу, то внесок природних катаклізмів та епідемічних захворювань є спустошливим. У Південній Африці мільйони сиріт, батьки яких померли від СНІДу, живуть зі своїми дідусями і бабусями, дуже старими і немічними, щоб добувати кошти для існування або захистити їх. Оскільки El Nino почнеться цього року, то дуже ймовірно, що посуха продовжиться і наступного року.

Найпримітнішою особливістю цих кліматичних змін є те, що вони зачіпають не тільки місцеве навколишнє середовище. Уперше в історії людське суспільство підриває навколишнє середовище у глобальному масштабі через зміни клімату, зникнення видів та руйнування екосистем.

Викликане людиною глобальне потепління, що відбувається головним чином внаслідок спалення органічного палива у багатих країнах, цілком може бути чинником, що визначає частоту і суворість більшості посух, повеней та тропічних штормів. Зміни в частоті і інтенсивності циклу El Nino, що спостерігалися в останні 25 років, також можуть бути результатом глобального потепління. Найсильніші повені в Китаї, що мали місце останніми роками, частково, мабуть, є результатом танення снігів у горах Тибетського нагір’я, що було викликано підвищеними температурами.

Ці зростаючі екологічні загрози є складними. Наслідки зміни навколишнього середовища можуть проявитися тільки через багато років і можуть лише частково відчуватися по всьому світу. Або ж ці впливи можуть бути опосередкованими. Наприклад, зміни в землекористуванні можуть призвести до посилення поширення інфекційних хвороб через зміну змішування видів або способів взаємодії тварин і людей.

Політики нездатні справитися з такими проблемами, і тому екологічні загрози продовжують наростати, а змін у державній політиці при цьому не відбувається. Коли лихо завдає удару (як повені та посухи, що сталися цього року), політиків не можна примусити відповідати за помилки, допущені протягом багатьох десятиріч.

Саміт в Йоганнесбурзі може привернути увагу всього світу до цих проблем, що вимагають якнайскорішого рішення. Навіть якщо саміт не дасть особливих результатів, він зможе змінити ситуацію, якщо учасникам самміту будуть пред’явлені три вимоги:

1) ми повинні наполягати на тому, щоб світові політики визнали, що існує безліч наукових даних, котрі вказують на те, що людство стоїть перед великими екологічними небезпеками;

2) ми повинні настійно вимагати від цих лідерів збільшення державних інвестицій у фундаментальні дослідження навколишнього середовища та в розвиток нових технологій, спрямованих на вирішення проблеми екологічної загрози. Наприклад, нагально необхідні інвестиції у дослідження зі створення альтернативних джерел енергії, які можуть обмежити масштаби глобального потепління; 3) ми повинні наполягати на тому, щоб наші політики погодилися, що необхідно більше міжнародної співпраці у вирішенні проблем, пов’язаних з навколишнім середовищем, принаймні, щоб недбайливі та недалекоглядні стратегії, яких дотримуються в кожній країні, припинили знищувати глобальну екосистему.

Проект Синдикат для «Дня» Джеффрі Сакс, професор економіки і директор Інституту Землі в Колумбійському університеті.