Економічний блок уряду треба змінювати
Передусім — бажанням посилити найслабкіший і, водночас, найважливіший блок уряду, — економічний. У такому складі уряд не зможе досягнути яких-небудь позитивних зрушень у економіці, не кажучи вже про реалізацію таких радикальних кроків як, наприклад, «антикризові заходи уряду». Можна довго сперечатися на предмет ефективності чи малоефективності їх змісту, але основна проблема полягає в іншому: сьогодні в уряді нема фахівців, які б могли швидко й ефективно їх провести. Як приклад можна навести період серпня — вересня, коли уряд не спромігся ані спрогнозувати наслідки російської кризи, ані адекватно її оцінити.
За що у нас відповідає перший віце-прем’єр-міністр? За промисловість. Але майже всі промислові підприємства «лежать» і при цьому за останній рік я не бачив ще жодного рішення Анатолія Голубченка, яке б по-справжньому лобіювало інтереси промисловців і яке було б успішно реалізоване.
Друге питання — чому ми виконуємо фактично всі вимоги МВФ? Чи не тому, що у нас нема своєї твердої економічної політики, за яку мав би відповідати Сергій Тигипко? І чи може за економічну політику держави відповідати людина, яка авторитетно заявляє, що за 30% «Укртелекому» уряд планує отримати 3 млрд. USD? Можна, звичайно, погодитися з тим, що на тлі інших наших підприємств «Укртелеком» виглядає краще, але ж за міжнародними стандартами він не є інвестиційно привабливим об’єктом. Додайте до цього всі чинники ризику, з якими доведеться зіштовхнутися потенційному інвесторові в Україні, і стане ясно, що 3 млрд. USD — це фантастика. Адже навіть Польща з її набагато кращим інвестиційним кліматом та економічними умовами оцінює вартість своєї «Telecomunikacjі Polskiej SA» в суму майже вдвічі меншу. Крім того, чому саме у 100 млн. доларів США (а не в 99 чи 101) Сергій Тигипко оцінює 1% «Укртелекому»? Я розумію, що так зручно рахувати, але про яку ефективність дій уряду тоді можна говорити, якщо навіть віце-прем’єр мислить умовними цифрами.
Але однією лише ротацією «згори» економіку не вилікуєш. Ще одним кроком має стати ротація «знизу». Остання стосується стратегічних підприємств України, що 1999року будуть йти на приватизацію чи збільшувати існуючу глибину приватизації. Роздержавлюючи гіганти, обсяг виробництва яких вираховується у відсотках до ВВП, ми повинні якщо не на 100, то на 90 відсотків бути певними, що їх керівництво зможе забезпечити їх розвиток.
Але хто ризикне заявити, що він упевнений у майбутньому того ж «Укртелекому», якщо не так давно його керівництво добровільно (!) передало найрентабельніші напрямки діяльності іншим фірмам — UMC та Utel? Такими підприємствами мають керувати професіонали, які знають, що таке сучасний менеджмент і як за умов жорсткої конкуренції можна підняти ринкову вартість своїх акцій. А про понад половину подібних гігантів цього не скажеш. Ось чому до переліку промисловців, відставки яких ми також вимагатимемо, потрапили й гендиректор «Укртелекому» Леонід Нетудихата, й голова правління ДАК «Хліб України» Григорій Омельяненко.
Ми можемо запропонувати заміну. Сьогодні я не хочу називати прізвища цих кандидатів (щоб не поставити їх під вогонь критики), але можу сказати, що це — відомі професіонали, партійність яких у цьому випадкові не може бути визначальним чинником.
Питання ротації — питання часу, не більше. Цієї думки дотримуються практично всі депутати фракції «зелених» і багато представників інших парламентських груп. Зрештою, якщо цією позицією буде знехтувано, ми готові звернутися з офіційною заявою до прем’єр-міністра.
КОМЕНТАР
Отже, після деякого затишшя, пов’язаного з «переварюванням» сюжету спроби відставки уряду, тема, пов’язана зі змінами у виконавчій владі, знову стала актуальною. Цікаво, що при цьому одна з «найтихіших» фракцій — ПЗУ — починає атаку та вимагає конкретних жертв, тоді як лідер СПУ Олександр Мороз, партія якого голосніше за всіх вимагала відставки КМ, заявляє в інтерв’ю «КВ», що «те, що парламент не підтримав відставки уряду, це швидше позитивний чинник». До речі, і збір підписів для референдуму з імпічменту якось пов’янув... Справедливості ради зазначимо, що «атака» ПЗУ на уряд виглядає дещо рекламно — вихід Тигипка, якого вимагає партія, судячи з усього, вже вирішене питання. В інтерв’ю «Фактам» Сергій Тигипко казав, що «вічно бути в уряді в такій ситуації нікому не вдасться. Є люди, котрі чіпляються за посади, я цього не хочу». І останнє. Під час історії з відставкою уряду найбільше розмов було про участь у ньому комуністів. Днями віце-спікер Мартинюк сказав, що Симоненко не захотів стати прем’єром тому, що ц ього йому не запропонував Президент. Сам Петро Миколайович казав про те, що спочатку Президент повинен «поміняти курс», а після цього КПУ може брати участь в уряді. Цю досить цікаву ситуацію на прохання кор. Ірини ГАВРИЛОВОЇ прокоментували народні депутати.
Георгій КРЮЧКОВ (КПУ):
Комуністи готові хоч сьогодні взяти відповідальність за уряд, але за умови, що їм дозволять запропонувати й реалізувати свою програму. Якби Президент пішов на відверту розмову з керівництвом КПУ, тоді можна було б порозумітися, але я поки що не знаю про такі переговори. Я не маю достатньо інформації, щоб сказати, що Л. Кучма дозрів для зміни курсу, що проводиться: від Президента можна почути найсуперечливіші висловлювання...
Олександр ЄМЕЦЬ (НДП):
— Симоненко просто неспроможний очолити уряд і ніколи сам на це не піде, тому що чудово розуміє свою неспроможність. Лідер комуністів свого часу не міг назвати № 3 свого списку, яке вже там керівництво Кабміном! Навіть якби й склалася така ситуація, за якої сформувалася б ліва більшість і вони б мали можливість формувати уряд, то, швидше за все, увійти до нього запропонували б, наприклад, Гуренку.
№216 11.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
