Ексцентричні збори в депресивному місті

Ще за декілька кілометрів до Сєверодонецька стало зрозуміло — під’їжджаємо до вотчини Партії регіонів. Мало не всі дерева й кущі вздовж дороги були обвішані синіми стрічками.

— Це місцеві жителі зв’язалися зі штабом і попросили дозволу ось так привітати делегатів з’їзду — пояснив журналістам Віктор Павлович, полковник МВС на пенсії, а нині активіст Партії регіонів.

Слід сказати, симпатиків Партії регіонів у цьому краї вистачає, на виборах «регіонали» набрали в Луганській області 73 %. Отож у безкорисливу ініціативу місцевих жителів можна повірити.

Сам Сєверодонецьк — типове депресивне містечко за сто п’ятнадцять кілометрів від Луганська. Без архітектурних надмірностей. Будинки — стандартні коробки. Населення приблизно 100 тисяч. Місто здебільшого живе за рахунок хімічної промисловості. Колись на весь Союз був відомий військовий завод «Зоря», зараз там виробляють емалеві фарби.

Чому 2004-го «регіонали» вибрали для свого скандального з’їзду маленький Сєверодонецьк, а не великі міста, скажімо, Донецьк, Луганськ або Харків, уже ніхто не пам’ятає. Але відтоді Сєверодонецьк, безумовно, став певним символом. Для кого боротьби, для кого сепаратизму, для кого — гострих соціальних проблем.

До речі, цього разу проведення з’їзду в місті було під питанням. Були навіть пропозиції провести його в Києві. Сам мер міста Володимир Грицишин довго не давав згоди на проведення з’їзду, але зрештою досягли домовленості: Партія регіонів виділяє 5 млн. грн. на розвиток міста, а місто надає зал Льодового палацу.

Хоча богато жителів нічого проти з’їзду не мали. Навіть усіляко його вітали. Містом роз’їжджали дві машини з прапорами «Донецької республіки». Щоправда, організатори назвали це провокацією.

— Єдине, що нас бентежить, що нас туди (до Льодового палацу. — Ред. ) не пускають, — поскаржився кореспонденту «Дня» Володимир. Він був свідком на весіллі, яке справляли в ресторані під боком у з’їзду.

Сам Льодовий палац — типовий зразок радянської архітектури, що гостро потребує ремонту, — розбиті сходи просто на вході, дзеркало в туалеті, мабуть, не мили років 20, а про туалети краще не згадувати взагалі....

Увесь цей занепад різко контрастував з дорогим оформленням залу й електронними суфлерами для Віктора Януковича. Під час свого виступу він старанно крутив головою на різні боки, тож невтаємничені могли подумати, що Віктор Федорович імпровізує.

Журналісти, акредитовані на з’їзд, одразу помітили, що немає Ріната Ахметова. «Рінат Леонідович збирався приїхати, але вже декілька днів у нього грип, його стан не поліпшився», — пояснила його прес-секретар. Щоправда, пізніше стало відомо, що грип не завадив Ахметову бути присутнім на стадіоні в Донецьку, де проходив футбольний матч «Шахтар» — «Закарпаття». Але навряд чи тільки з цього факту варто робити висновки про розкол у лавах Регіонів. Свого часу Віктор Ющенко теж пропустив з’їзд «Нашої України» заради концерту Тото Кутуньо.

Загалом на з’їзд з’їхалося 3,5 тис. делегатів. Зокрема, й 159 народних депутатів. У залі було багато національної символіки. Якщо 2004 року з’їзд відкривався партійним гімном, то цього разу пролунала «Ще не вмерла України...». Але від цього все, що відбувається, виглядало ще більш цинічно.

Російський триколор кореспондент «Дня» помітила лише на сумочці дівчини, яка роздавала агітки за Вітренко. Сама Наталія Михайлівна в залі була присутня, але слова їй так і надали.

Примітно, що навіть Вадим Колесніченко, секретар з’їзду, почав свою промову дуже гарною українською мовою.

— Я вітаю представників Західної Україні, які, незважаючи на перешкоди, труднощі та протидію влади, приїхали сюди. Ці депутати, як і ми з вами, вболівають за майбутнє й розвиток єдиної Україні.

Але після цього привітання український текст закінчився й пішла звична «регіональна» риторика російською:

— Держава цинічно й підло використала волю народу, добрі наміри й працю російськомовного населення. Нас розглядають як воєнний трофей. Як полонених на окупованій території. Нас не чують. Нас позбавляють права голосу, а наших дітей — майбутнього. Нас примушують кланятися й принижуватися. Кланятися й принижуватися.

Цю тему підхопив Дмитро Табачник:

— Сьогоднішні школярі не знають, хто такі Розумовський, Суворов та інші історичні особи. Вони не читають Паустовського, Гоголя, фактично заборонене вивчення Булгакова, — лише тому, що ці великі письменники мали сміливість писати російською мовою й бути частиною російської культури, — жалівся він.

Мета цієї «культурної агресії», на думку Табачника, — «формування слухняного націоналіста-виборця, який нічого не читає й не слухає, зате знає про подвиг Мазепи».

Лідер Партії регіонів Віктор Янукович теж не оминув тему російської мови. Мовляв, українізація східних регіонів України неможлива, як була неможлива русифікація західних регіонів України. «Влада провокує гостре відторгнення української культури, чого раніше не спостерігалося. Ніколи розвиток культури за рахунок іншої не приводив до добра», — заявив він.

Не обійшлося й без традиційних страшилок про «чобіт НАТО» та «бандерівців». «Не змити кров з рук ОУН— УПА. Хоча багато хто з них утік до Америки!» — істерично кричала делегатка з Полісся.

Але, мабуть, найяскравішим моментом з’їзду був виступ екс-персони нон грата Костянтина Затуліна.

— Дорогі друзі, співвітчизники (?!) — почав Затулін. — У нас завтра в Росії вибори, але, може, я когось засмучу за стінами цього залу, Путін нікуди не зникає. Ми приїхали сюди на запрошення організаторів, щоб розкрити страшну військову таємницю: Росія була, є й буде разом з нами.

На ці слова зал відреагував дуже бурхливо: приблизно хвилину лунали захоплені вигуки «Росія». Далі у виконанні Затуліна були жарти на межі фолу й образливі випади на адресу українського Президента, які зал також сприйняв «на ура». Але загалом, спрацював попередній досвід: ніяких антиконституційних висловлювань не було. Словосполучення «Південно-східна республіка» ні разу не лунало. Словом, цей «весняний наступ» не дав жодних зачіпок СБУ для порушення кримінальних справ.

Швидше за все, цей з’їзд нагадував ритуальну дію для підтримки бойового духу партійців. На політичній ситуації в країні ці збори, схоже, ніяк не позначилися — життя в Україні до й після Сєверодонецька не змінилося. Це факт.

Р.S. Слід віддати належне організаторам з’їзду, все було добре продумано. На чартерний рейс, спеціально замовлений Регіонами до Луганська, міг потрапити будь-хто з бажаючих. Були надані всі супровідні матеріали.

Але без сюрпризів не обійшлося: вже перед самим поверненням до Києва представники преси «застрягли» в луганському аеропорту, оскільки їх вирішили не чекати 30 народних депутатів. Але проблему вдалося вирішити — літак із забудькуватими парламентаріями розвернули на півдороги до Києва. І 100 «покинутих журналістів» у повній цілості повернулися додому.

КОМЕНТАР

Леонід КРАВЧУК, перший Президент України:

— На тому з’їзді були й позитивні пропозиції, скажімо, щодо місцевого самоврядування. Це я називаю одним із позитивів, бо більше позитивів там не було.

Інші питання, які там обговорювалися, не є в компетенції депутатів усіх рівнів. Ці проблеми вирішуються тільки в Верховній Раді. Не більше, не менше. Так передбачено чинною Конституцією.

По-друге. Погано, звичайно, що з’їзд проходив тільки російською мовою (я маю на увазі документи з’їзду, ведення). Якщо це офіційний захід, він відкривався і закривався Гімном України, то цілком природно, що він має проводитися українською мовою. Так визначено в Конституції.

І третє. Що мене неприємно вразило — це виступ Затуліна. У себе в Росії Затулін може виступати, як він захоче, а коли він приїжджає в іншу країну, то має поводити себе коректно і дотримуватися дипломатичних протоколів. Раптом сталося так, що він не послухався протоколів, а послухався власної внутрішньої культури. А вона, як видно, в нього не дуже висока. Особливо мене вразило, що ніхто з поважних осіб, які там були (і лідери, і ведучі) жодним словом не обмовилися до нього, не зробили зауваження. Вони мали сказати: «Не забувайте, що ви перебуваєте в іншій країні. Президента Ющенка обрав український народ і тільки український народ, громадяни України, можуть його критикувати». Критикувати без образ. Це найголовніше. Вважаю, це знак низької культури всього з’їзду.

І останнє. Знаєте, я був здивований, коли, перемикаючи канали, раптом знайшов пряму трансляцію з’їзду на каналі «Росія». Повністю, від «А» до «Я», йшла трансляція. Приблизно дві години. Я уявляю, скільки коштувала хвилина такої трансляції. Вважаю, що це не є чимось нормальним. Якщо Росія так зацікавилася цим з’їздом і напряму його транслювала, можливо, вона на цей з’їзд покладає великі сподівання.

А загалом цей з’їзд треба розглядати як думки окремих людей. Ні на які процеси в країні він не вплине.