«Елемент втручання очевидний»

— Розгляд згаданої постанови був дуже бурхливим для нашої інформаційної сфери. Як ви оцінюєте ситуацію, що склалася?

— Дійсно, звіти у Верховній Раді про виконання постанови проходили у непростій атмосфері. Відчувалося критичне ставлення народних депутатів до мене як виконуючого обов’язки голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, до голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Бориса Холода та президента НТКУ Олександра Савенка. В принципі, нашими організаціями робиться чимало для того, щоб національні телерадіоорганізації якнайширше висвітлювали роботу ВР. Для цього започатковано багато різноманітних програм. Жодного випуску новин на Першому Національному каналі не проходить без висвітлення роботи парламенту. Втім, ВР висловила своє незадоволення ходом виконання постанови, а особливо виконання завдань iз боку НТКУ. Олександр Савенко, у міру можливості, намагався пояснити причини не невиконання, а неповного виконання постанови. Адже відкриття сесії, дні уряду висвітлюються повноцінно, як це і прописано постановою. Каменем спотикання стали щотижневі прямі трансляції за участю на пропорційній основі депутатських фракцій. У цій ситуації постанова форматує роботу Першого Національного каналу. Законодавством чітко прописано, яким чином це мусить відбуватися. Тобто у Законі України про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації покладається завдання забезпечення на перших каналах телебачення і радіомовлення трансляції відкриття сесії. Також у цьому законі передбачається трансляція в прямому ефірі днів уряду.

— Але все ж таки, який механізм мав бути задіяний для того, щоб постанова ВР була виконана у повному обсязі?

— Зі свого боку наш комітет, у межах своїх повноважень, звернувся до Нацради з питань телерадіомовлення з пропозицією забезпечити розміщення державного замовлення на висвітлення роботи сесії ВР в порядку та обсягах, визначених постановою у сітці національних теле- і радіокомпаній та інших телерадіоорганізацій. У відповідності до чинного законодавства саме Нацрада визначена державним замовником. В цій ситуації підставою для виконання робіт по поширенню інформації має бути контракт на висвітлення. На жаль, до цього часу, і про це говорилося в стінах парламенту, президент НТКУ такого контракту не має.

— Але в той же час у ході дискусії в парламентській залі була згадана телекомпанія «Рада». Через неї здійснюється виробництво спеціалізованих програм...

— Апарат ВР замовляє виробництво програм, які висвітлюють її роботу в ТК «Рада». За великим рахунком, контракт мав укладатися не з «Радою», а з НТКУ, так, як це передбачено законодавством. Безперечно, вихід програм «Ради» у ефірному часі НТКУ є ознаками суборенди каналу, що забороняється чинним законодавством. Бо це не є факт придбання програм Національною телекомпанією для подальшої трансляції. Тобто ліцензована компанія може виробляти власний продукт, або ж придбати його у інших, що є дешевшим.

— Але пролунала пропозиція до вас: «відібрати» час у НТКУ та віддати ТК «Рада» для трансляції тих програм, які передбачені постановою. Ви тоді сказали, що це слушна пропозиція...

— Ця пропозиція слушна з того погляду, що її потрібно вивчити й оцінити. Хоча я не прихильник ідеї «обрізання» НТКУ. Вона й так знаходиться у складному ефірному відрізку. Вона проліцензована, але Перший Національний канал не є виключно каналом НТКУ. Такий шлях може привести до знищення мовлення головного телевізійника країни. Ідея ліцензування ТК «Рада» дуже слушна, і я саме це хотів підтвердити. Цим ми могли б розв’язати одне одному руки. Тоді б ВР могла створити парламентський канал. Це не ускладнювало б і без того непросте життя НТКУ, яка не може повноцінно розвиватися. Адже вона певним чином обмежена на цьому інформаційному ринку, бо на неї покладаються цілком конкретні завдання. НТКУ іноді обмежена у виборі рейтингових програм. Сьогодні на тлі інших абсолютно вільних недержавних телекомпаній Перший Національний почувається досить непросто. Це і питання фінансування, і питання державного замовлення тощо.

— Як у цій ситуації знайти вихід, щоб задовольнити всі сторони?

— Не зважаючи на критику роботи НТКУ з боку Верховної Ради я сьогодні, як глядач, можу позитивно оцінити її роботу. Те, що Перший Національний змінився, кидається у вічі. Намагання втрутитися додатково в його програмну політику сковує творчі задумки людей, що працюють у колективі НТКУ. У фінансовому плані вони виглядають не вигідніше, ніж колеги з недержавних ЗМІ. Але і в них є власна творча самодостатність, амбіції. Мені, як журналісту, стає прикро, коли ми просто нав’язуємо ідеї щодо «круглих столів» на УТ-1. Я не хочу зараз екстраполювати ці думки на постанову ВР, але в принципі елемент втручання в програмну політику телекомпанії, яка мусить її визначати сама, беззаперечний і очевидний.

Для того, щоб у сторін не було претензій одна до одної, необхідно все законодавчо унормувати. Адже президент НТКУ поставлений в такі умови, що, виконуючи одну постанову, він автоматично порушує закон. Це ненормально. З парламентської трибуни я звертався до народних депутатів, щоб за їхньої допомоги врегулювати всі ці процеси.

— Від кого це залежить у першу чергу?

— У цій ситуації Нацрада має запропонувати певні зміни до законодавства. Верховна Рада, в свою чергу, мала б промоніторити чинне законодавство в цій царині та відрегулювати його. Не забуваючи про те, що є діючі закони, які регулюють діяльність суб’єктів інформаційного ринку України.

— Наскільки ВР має право впливати на роботу НТКУ?

— На жаль, сталося так, що сьогодні об’єктом суперечок став виключно Перший Національний канал. При всіх розмовах і дискусіях про стан свободи слова об’єктом критики і прискіпливої уваги політичних сил стає НТКУ. З одного боку, це може й почесно, бо при всій критиці, що лунає, ми бачимо, що Перший канал дивляться, вивчають і до нього прикута увага. З другого боку, він перебуває в більш ризикованому полі в порівнянні зі своїми недержавними партнерами. Адже в нас є й інші телекомпанії, які мають статус загальнодержавних, але чомусь прагнення втрутитись у їхню політику не виникає. Це говорить про те, що НТКУ піддана певному тиску з боку політичних сил, і вона сьогодні потерпає від намагань регулювати її творчу діяльність. Якщо ми хочемо створювати умови для роботи нашої національної телекомпанії, необхідно вивчити, у якому важкому фінансовому становищі вона знаходиться. На жаль, за цієї причини державні ЗМІ втрачають зараз талановитих професійних журналістів. Вони завжди були «кузнею» кадрів, і з цим погодиться більшість наших колег. Прикро, коли журналісти не закріпляються у команді каналу, який носить назву Першого Національного.