Фатум, доля чи просто життя?
Кожній людині доля готує кілька випробувань у житті. Часом вони дуже болючі, а іноді вони обертають життя на 180 градусів. Про такі події-потрясіння у своєму житті розповідають відомі політики.
Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО, мер м. Києва:
— Це сталося в Афганістані. Ідеологічна машина працювала на повну потужність. 1987 року ми всі вважали, що виконуємо свій інтернаціональний обов’язок. У Кабулі служив радником. І тільки прибувши на місце, збагнув, що картина була абсолютно не така, як нам її змальовували. У війни страшне обличчя, я не тільки бачив смерть, а й сам кілька разів був на волосок від неї. Саме тоді стався цілий переворот у моєму ставленні до самого життя. Скільки доль зламала війна? Тисячі молодих хлопців залишилися навіки лежати в чужій землі. А ті, хто вижив, дiстали незагойні шрами на серці. В Афгані похитнулися мої атеїстичні переконання. Вважаю, що молитви матері й дружини допомогли вижити в найекстремальніших умовах. Промінь надії з’явився в серпні 1988 року. Тоді вперше вивели частину наших військ. Мені важко передати словами свій стан, коли тріумф перемішується з болем і гіркотою втрат, у березні 1989 року — «радянський обмежений контингент» остаточно залишив криваву землю Афганістану. За помилки політиків ми заплатили жахливу ціну. Той жах ніколи не повинен повторитися!
Дмитро ТАБАЧНИК, народний депутат України:
— Липень 1994 року вважаю переломним у своєму житті. Злагоджена робота нашої команди привела до перемоги на президентських виборах Леоніда Кучму. Отоді я з ученого перетворився на професійного політика. Відчув величезну відповідальність за свої дії. Тут не можна припускатися помилок. Будь-який прорахунок може спричинити цілий ланцюг дій, що зачіпають різні сфери та долі людей.
Наталія ВIТРЕНКО, голова фракції Прогресивної соціалістичної партії України:
— Моє життя перевернула «Програма економічних реформ» Валютного фонду. Я працювала в Раді з вивчення продуктивних сил при АН України, вивчала досвід проведення реформ у світі. Доповідь учених з Гарвардського університету, передана рухівцем Олександром Савченком, змусила зайнятися політикою. А це, у свою чергу, призвело до «розколу» в моїй родині. Ми з чоловіком довгі роки були однодумцями. Він — секретар комітету комсомолу, а я — його заступник. Але поступово між нами утворилася прірва. Після моєї доповіді (1991 року на конференції в Академії наук «Приватизація і соціальний вибір») він прийняв протилежну до моєї точку зору. Я й сьогодні вважаю згубною для нас запропоновану схему МВФ. Опублікувала кілька статей з цієї теми. Мене помітив політбомонд, а з чоловіком ми розійшлися з усіх питань.
Анатолій МАТВIЄНКО, голова фракції Народно-демократичної партії України:
— Ми тривалі роки жили, мов зомбі: у замкненому просторі, світі ілюзій, в оточенні дзеркал, що відображають лише маленьку частину нашої тогочасної сірості. Після 1985 року на світ почала пробиватися правда про історію країни. Я пам’ятаю те потрясіння, яке відчув, коли на початку 90-х побував на Соловках. Той шок не можна забути. Перші ГУЛАГи вигадав Сталін. Фашисти лише розвинули його ідею таборів. Зайнятися політикою мене змушує щире переконання, що завоювання демократії не можна втрачати і тим паче повертатися до старих часів.
Віктор МЕДВЕДЧУК, заступник голови Верховної Ради України:
— Поки все йде програмовано: школа, університет, робота, громадська діяльність. Я вважаю себе хорошим професіоналом-юристом. Очолюю Спілку адвокатів України. Витком у моїй біографії стало рішення зайнятися політикою. Я зрозумів, що без впливу на законодавчу владу не можна чекати позитивних змін у реформуванні нашого суспільства. Перед Партією соціал-демократів (об’єднаних), яку я очолюю, також маса питань, які вимагають вирішення. Цього року нам потрібно буде складати іспит на політичну переконливiсть — президентські вибори.
