Феномен "зелених" або про користь нових технологій

Виборча кампанія не принесла особливих несподіванок, за винятком "феномену" зелених і невдачі блоку НЕП. Останній факт цікавий не тим, що НЕПу хтось пророкував великий успіх, а він узяв та й провалився, а тим, як багато у виборчій кампанії означає назва та імідж у цілому. Нагадаю, що до складу НЕП входить Демократична партія, яка, не маючи ані структур, ані впливу, а винятково "за назву", завжди мала високий рейтинг (до 10%). Розумні люди порадили змінити назву - в результаті - невдача.

Феномен зелених, про який багато говорять, не має великого значення з погляду політики. Фракція цієї партії аж ніяк не вплине на лівоцентристську орієнтацію парламенту, оскільки сама лівоцентристська. Феномен ПЗУ цікавий швидше як явище виборчої технології.

Справді, чим могли заманити виборця наші партії? Іміджем своїх лідерів, програмними позиціями і певною загальною ідеєю, що експлуатується тією чи іншою партією. Зрозуміло, в рекламі, як правило, використовуються всі три компоненти, і всі разом вони працюють на створення позитивного образу організації. Та все ж таки, у конкретній кампанії котрийсь із прийомів завжди переважає. При цьому, для успіху заходу важлива не лише якість розробки прийому, а й те, на скільки він узагалі може бути використаний. Наприклад, імідж лідерів було вдало використано СДПУ(о), зате іншим партіям, які не мають такого багатого набору, використання цього прийому не принесло таких відчутних успіхів. Програмні положення, як і передбачалося, експлуатувати важче за все. У рамках телевізійного ролика зробити це доволі важко (інші види пропаганди не розглядаються через їх низьку ефективність), доводиться обмежуватись короткими тезами. Ті, хто пішов цим шляхом (наприклад ЛПУ - партія праці з їхніми обіцянками конкретних розмірів пенсій і зарплат), помилилися найбільше, тому що обіцянкам не вірять. І, нарешті, гра на певній загальній ідеї, що її й продемонструвала ПЗУ (їхні лідери не з'являлися на екранах, а програма так і залишилася загадкою для виборців).

Зазначимо, що інші партії теж намагалися знайти якусь чарівну паличку, яка відкриває серця виборців (наприклад, "Русь реформ та порядку потребує"), але їх пошуки не увінчалися успіхом через одну просту причину - вони намагалися "відповісти на запити виборця". Тобто діяли за звичною та уторованою в Україні схемою. Схема ця полягає в тому, що партія використовує результати соціологічних досліджень, виявляючи ті "суспільні" проблеми, які можуть бути нею використані (наприклад, опитування свідчить про те, що найбільше людей хвилюють проблеми злочинності - партія обіцяє з нею безжалісно розправитися). Геніальність іміджмейкерів зелених полягає саме в тому, що вони вибрали "больову точку" взагалі за межами політичних гасел. Згадаємо "політики займаються демагогією", а зелені "збережуть життя". ПЗУ експлуатувала негативне ставлення виборців до політики як таке. По суті справи виборці зелених проголосували не за партію, а за гасло "Всі політики - козли". Заради справедливості зазначимо, що таким ходом навряд чи могла скористатися якась інша партія - зелені в уявленні виборців якнайдалі стоять від чистої політики й асоціюються швидше з певною романтичною боротьбою "за природу". Однак це не означає, що методологія ПЗУ не могла бути використана іншими.

Успіх цієї акції доволі повчальний. По-перше, це добрий урок нашим іміджмейкерам (у мене взагалі таке відчуття, що кампанію зелених робили не українські фахівці - наші специ досі відмовлялися використати в роботі мотиви виборців). По-друге, кампанія зелених - класичний приклад того, як легко і просто обдурити виборця, вміло впливаючи на його емоції. Справді, якщо політики займаються демагогією, то зелені теж демагоги. Бо такі самі політики, як і інші. Виборець не помічає цієї простої логічної суперечності, він радісно біжить голосувати за тих, хто зачепив у його серці найдзвінкішу струну. По-третє, успіх зелених зайвий раз зафіксував той факт, що наша політика далека ще від боротьби ідей та програм (інше свідчення - успіх комуністів, велика частина голосів яких створена зусиллями Леоніда Кучми). І по-четверте - на жаль, голосування на виборах 29 березня знову було переважно негативним (голосували не "за", а "проти").

Щодо самої ПЗУ, то їй уже сьогодні треба подумати про майбутнє. Романтики стали політиками, попереду в них чотири роки тієї ж парламентської демагогії на очах у всієї країни. Навряд чи партія доб'ється такого ж успіху на наступних виборах, якщо використовуватиме ту саму технологію.