Геннадій УДОВЕНКО: Угруповання всередині парламентської більшості недоцільні

— Я хотів би одразу розділити питання нашої взаємодії з фракціями, які очолюють Віктор Пинзеник і Юрій Костенко, у складі парламентської більшості і позапарламентські партійні справи, які слід розглядати окремо.

— Тоді розпочнемо з депутатської більшості, щодо протиріч всередині якої точиться останнім часом чимало розмов. Видається, що одна частина більшості налаштована до більш рішучої критики на адресу уряду Ющенка. З цього приводу передрікають навіть розкол більшості на «пропрезидентську» і «пропрем’єрську».

— Насамперед, відзначив би доленосне значення створення такої більшості, яку дехто називає або хоче бачити ситуативною. Наявність більшості у Верховній Раді дозволила нарешті плідно працювати над законопроектами, чого не було під час відкритого протистояння між правими і лівими. В результаті всі ті, хто спочатку не сприймав роботу парламенту з оновленим керівництвом, повернулися до роботи в комітетах і сесійній залі. У звязку з цим, наша фракція дуже обережно ставиться до можливого відновлення повної радіотрансляції сесійних засідань. Не маючи спокуси проголошувати таким чином на всю країну свої політичні заяви, депутати працюють набагато краще. Щодо критики уряду, то це — нормальне явище. Уряд критикують і Президент, і депутати, коли мають на це підстави.

— Так, але одна частина більшості зі сторінок газет та екранів телевізорів критикує уряд і стверджує: для того, щоб уникнути кризи, необхідні зміні, передовсім кадрові. Водночас, інша частина через інші медіа заявляє, що реформи йдуть успішно, уряд бореться із засиллям «олігархів», які заважають просуванню вперед.

— Я закликав би і своїх колег-депутатів, і засоби масової інформації бути більш виваженими в оцінках. Справді, є проблеми із абезпеченням країни газом, є різні погляди на українсько-російські відносини і багато іншого. Однак критика, я вважаю, не повинна зосереджуватися на окремих персоналіях в уряді. Ми довірили Віктору Ющенку право формувати уряд і з нього ж запитаємо за дії підібраних ним помічників. 10 жовтня буде день уряду в парламенті, тоді й будемо це робити. Вважаю, що за час, що залишився до цього дня, слід краще до нього підготуватися, не порушуючи і без того напружений графік роботи сесії ВР, якій належить розглянути кілька фундаментальних законодавчих актів, з прийняттям яких ми запізнюємося. Маю на увазі насамперед податковий і земельний кодекси. Якщо прийняття першого потребує великої технічної роботи, бо стала податкова система у розвинутих країнах формувалася століттями, то прийняття другого, тобто земельного кодексу, є питанням політичним. Законодавче утвердження приватної власності на землю потрібно було здійснити набагато раніше. Якби це сталося у 92—93-му роках, то Україна вже була б європейським «бред- пакетом», тобто «хлібним кошиком». Це я кажу як колишній голова колгоспу.

— А хіба питання імплементації рішень референдуму менш важливі?

— Народний рух, як відомо, без особливого ентузіазму поставився до референдуму, проте коли воля народу висловлена, її слід виконувати. Президент Кучма міг би імплементувати результати референдуму своїми указами, але пішов шляхом затвердження їх через парламент, що дозволяє нам юридично уточнити питання, які, перед тим, як виносити їх на референдум, не були належним чином юридично підготовлені. Буквально сьогодні наша фракція подала свої поправки до проекту рішення, розроблені депутатами Ключковським, Зваричем і Чорноволом, які спрямовані на те, щоб остаточні рішення щодо втілення волі народу, були юридично виважені. Це, гадаю, дозволить збільшити кількість депутатів, готових проголосувати за внесення змін до Конституції. Я і мій колега по фракції Роман Зварич входимо до конституційної комісії. Уточнення потребує не тільки питання депутатської недоторканості. Слід працювати над законом про статус народного депутата, новим законом про вибори, згідно результатів народного волевиявлення. Ця робота також повинна була б зміцнювати парламентську більшість.

— Якщо говорити про блокування політичних сил всередині більшості ви вважаєте недоречним, то розмови про створення політичного блоку національно-демократичних сил тривають так довго, що в них вже майже ніхто не вірить. Тим більше, що на практиці йде не об’єднання, а нові розколи.

— Розмови про об’єднання поза парламентом доцільні і необхідні. Я б говорив навіть не про об’єднання національно-демократичних чи патріотичних політичних сил, а про об’єднання державницьких партій, яке необхідно здійснити, якщо ми всерйоз готуємось до нових парламентських виборів. Так сталося, що я прийшов до керівництва Руху вже після розколу і тому не несу за це відповідальності. Я вільний від тягаря протиріч, які розкололи Рух. Якщо дивитися неупереджено, то не можна не побачити, що після президентських виборів ніяких розколів в Русі немає. Нам вдалося вгамувати неконструктивні внутріпартійні суперечки і тепер з партії, з нашої фракції ніхто не йде. Навпаки — до нас повертаються відомі політики, на місцях до Руху приходять нові люди. І всі вони за об’єднання. Ви не уявляєте скільки листів і звернень йде до нас із закликами, навіть вимогами припинити чвари і об’єднатися.

— Що тоді заважає?

— Спочатку треба розділити це питання на три. Перше — об’єднання двох Рухів, друге — створення об’єднання партій, третє — формування широкої правої коаліції. В усіх трьох напрямках ми працюємо. Ви бачили, що я не цураюся Костенка, ми з ним постійно обговорюємо всі питання, блок партій НРУ-ПРП-КУН — є реальністю. Ми відкриті для співпраці з іншими близькими до нас за ідеологією партіями. Можливо, ми не так активно заявляємо про себе у ЗМІ, проте за кількістю пропозицій від нашої фракції, поданих уряду з конкретних питань реформування цілих галузей виробництва, створення робочих місць, підтримки національного товаровиробника з нами навряд чи зрівняються інші фракції. Я це кажу не для того, щоб протиставити Рух іншим, а щоб ще раз закликати до злагоди, порозуміння і співпраці.

— Велике враження справило недавнє повернення до фракції Руху депутата Лавриновича. Дехто навіть витлумачив ваші слова з цього приводу таким чином, що Лавринович прийшов замінити Удовенка на посаді голови Руху.

— Я завжди відповідально ставився до того, кому передам свою посаду. Залишаючи ту чи іншу посаду, я відкрито готував собі заміну. Згадайте того ж Тарасюка, який став після мене достойним міністром закордонних справ. Так само і в Русі я хочу підготувати такого кандидата на голову, який би успішно продовжив те, що я роблю, і пішов би далі. Я не казав, що це має бути саме Лавринович. Я сказав, що такий політик зміцнить наш інтелектуальний потенціал так само, як зміцнили свого часу Володимир Лановий і Роман Зварич. Чим більше серйозних і авторитетних політиків буде в Русі, тим легше відбудеться вибір майбутнього керівника партії. Говорити ж про когось конкретно зараз ще не час. Всі члени нашої фракції, всі члени керівництва Руху мають високий інтелектуальний потенціал. Головне — спрямувати його в спільне русло.

— Як ви тоді прокоментуєте ініціативу депутата Богдана Бойка щодо створення ще одного, об’єднаного Руху?

— Я з повагою ставлюся до пана Бойка. Ми консультуємось з ним з приводу нової ініціативи, збираємось запросити його на засідання Проводу НРУ. Якщо мова йде про об’єднання, а ми теж цього прагнемо, завжди є можливість порозумітися.

— Повернімось до Верховної Ради. Чи є, на вашу думку, загроза розколу більшості? Адже кілька голосувань показали наявність протиріч. Дехто вже зараз обчислює більшість у 160 депутатів.

— Ми зуміли подолати протиріччя в парламенті, створивши більшість. Зберегти цю більшість ми просто зобов’язані. Безперечно, що на кожне питання навіть в одній фракції депутати дивляться по-різному. Однак ще раз наголошую, що більшість в парламенті має бути збережена аби продовжувалися реформи, з якими ми і так запізнилися.