Гра у київські вибори

Ситуація дедалі більше стає абсурдною. Рада знову провалила голосування за дату призначення виборів у Києві. Цього разу розглядали постанову авторства Володимира Яворівського від «Батьківщини», який пропонував призначити позачергові вибори міського голови та депутатів міської ради столиці у 60-денний термін після набуття чинності постанови. За неї вчора в результаті проголосувало 200 народних депутатів. Регіонали не підтримали взагалі, комуністи, позафракційні — частково.

Якщо минулого разу, під час розгляду постанови лідера УДАРу Віталія Кличка, профільний комітет підтримав дату 2 червня, то на цей раз, його голова Давид Жванія заявив, що «юридичних підстав для проведення позачергових виборів немає». «Від себе хочу додати, що треба дочекатись рішення КС», — додав він. Нагадаємо, наразі в Конституційному суді знаходиться подання представників Партії регіонів, які просять КС розтлумачити, на коли все-таки призначити вибори в Києві.

Не секрет, що влада не має великого бажання проводити вибори в столиці. Вона прекрасно розуміє — виграти, навіть за допомогою адмінресурсу, буде складно. Тому головна її мета — затягування часу, а далі ситуація підкаже. Безумовно, це порушення прав громадян. Так не має бути.

А от хто мав би бути зацікавлений у виборах, то це опозиція. Зовнішньо це так і виглядає — красиві слова, палкі промови. А як насправді? Проаналізуємо. Як і минулого разу (тоді «за» проголосували 209 депутатів), так і зараз опозиціонери елементарно не можуть забезпечити присутність і голосування всіх своїх «штиків». Звичайно, буває все, але до принципових рішень необхідно готуватися і максимально стягувати всі свої сили. Потім, треба вміти домовлятися. Ґрунт для цього є. Як показали згадані голосування — натискають кнопки «за» і комуністи, і позафракційні, і навіть «регіонали» (минулого разу проголосувало троє).

В чому ж проблема? Напевно, в бажанні щось реально змінювати. Ведеться велика гра, коли на фоні «високих» заяв про інтереси киян, блокувань трибуни, мітингів тощо, нам показують красиву картинку боротьби, а в реальності — все набагато спокійніше і цинічнійше. Як не дивно, роль влади в цій грі є більш зрозумілою і прямолінійною, а роль опозиції — показовою і театралізованою. Від всієї цієї картинки, в мінусі, безумовно, самі кияни. Їм безмежно набридли всі політики, проте саме від компромісу останніх залежить вирішення проблеми. Хоча... Киянам треба включатися і самим.

«ЛОГІЧНО УХВАЛЮВАТИ РІШЕННЯ, ОТРИМАВШИ ВИСНОВКИ КС»

Владислав ЛУК’ЯНОВ, народний депутат, Партія регіонів:

— Партія регіонів має чітку позицію щодо призначення місцевих виборів у Києві. Виникла колізія між ст. 141 Конституції та поточним законодавством про місцеві вибори: якщо закінчуються повноваження місцевої ради ми повинні призначати чергові вибори, водночас стаття наголошує, що чергові вибори мусять проводитися в Україні в один і той же час. Зараз іде дискусія: на рік-півтора обрати міськраду та місцевого голову Києва й у 2015 р. відповідно до тієї ж норми Конституції провести чергові перевибори, чи зараз проводити чергові вибори, встановлювати каденцію 5 років, й Київ знову буде вибиватися з усієї системи проведення місцевих виборів. Щоб отримати відповідь, 48 депутатів від фракції Партії регіонів звернулися до Конституційного суду. Зараз він розглядає це питання з метою врегулювання законодавчого поля. Логічно приймати рішення, отримавши висновки КС.

Що ж до діяльності міськради після закінчення терміну її повноважень, це питання врегульовано законодавством. Є законодавча норма функціонування місцевої влади, де закладено принцип безперервності. Наприклад, попереднє скликання Верховної Ради функціонує до того часу, поки не збереться перше засідання ВР нового скликання. Незважаючи на те, була нова Рада обрана чи ні. Попереднє скликання все одно матиме повноваження ВР й рішення ухвалені цим складом будуть законними.

Така ж ситуація і з місцевим самоврядуванням та урядом. Навіть у відставці Кабмін буде виконувати свої обов’язки до призначення нових міністрів та голови уряду.

«ЦЕ ГОЛОСУВАННЯ БУЛО ТЕСТОМ ДЛЯ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ»

Сергій КАПЛІН, народний депутат, фракція «УДАР»:

— Вибори у місті Києва є стратегічно важливими не тільки для столиці, а й для країни загалом. Так само важливо мати новий склад місцевої ради. Якщо право на самоврядування сьогодні знищується у Києві, то завтра воно зникне й у Полтаві, Львові тощо. Невирішення питання по Києву — це тривожний сигнал. Така ж ситуація може виникнути і з президентськими виборами.

Сьогоднішнє голосування було тестом для політичних сил, а також мажоритарників самовисуванців. Парадокс: мажоритарники, не від опозиції, голосують проти — вони ж прийшли сюди завдяки інституту місцевого самоврядування. Так чи інакше ми маємо добитися ухвалення цих питань.

Об’єднання посад голови Київської міської державної адміністрації та Київської міської ради — це не лише наше бажання, а й необхідність, зумовлена реальним станом речей. Не може бути мер безправним. Із чинними повноваженнями, міський голова не може ні політично, ні економічно брати на себе відповідальність за реформи у столиці.

Сценарій голосування тільки за призначення виборів київського міського голови, без обрання нової міськради, ми не підтримаємо. Вибори мера без повноважень і без доведення до відповідності складу ради, — а сьогодні соціологія така, що опозиція матиме беззаперечну більшість у Київраді, виключатиме можливість проведення реформ, задля змін у житті людей.

Свої побажання щодо часу проведення виборів ми висловили у законодавчих ініціативах. Торгуватися і жонглювати майбутнім Києва не можна. Столиця — це святе для української демократії — тут має бути порядок передусім. Зміни у столиці мають означати, що у парламенту є політична воля навести порядок у країні. Чутки про рішення КС проводити вибори у серпні не хочу коментувати. Скажу лиш, що суд давно працює на режим і рішення, яке він ухвалить базуватиметься на політичних мотивах ПР. Останні хотіли б захопити й столицю, й країну, аби зробити безстроковим правління Януковича, правління Попова. Вони не мають підтримки, не підтримують зв’язок з людьми і тому не готові до чесної, й взагалі будь-якої кампанії.

Ігнорування більшістю необхідності проведення виборів — вже порушення.