Грандіозна «ширка»?

Ще навесні, коли вся країна спостерігала за протистоянням по лінії «Порошенко — Коломойський», було очевидно, що добровільною відставкою відомого бізнесмена з посади голови Дніпропетровської облдержадміністрації ця історія не закінчиться. І от сьогодні ми спостерігаємо черговий раунд політичних баталій по лінії конфронтації, коли місцеві вибори в Дніпропетровську можуть перетворитися на справжню «війну». Хоча, здавалося б, навіщо владі воювати з командою, яка в складні часи кремлівської агресії фактично зупинила так звану «русскую весну» на Дніпропетровщині і не тільки.

«Під час окупації ми заздрили Дніпропетровську, — розповідає в інтерв’ю українська патріотка — увага — мешканка Сєверодонецька Тетяна Бєлянська. — Я поважаю олігарха Коломойського саме за те, що в критичний момент він проявив позицію, відстояв свою область. При всіх можливих негативних оцінках цієї людини, я почала його щиро поважати. Таких людей і таких вчинків дуже не вистачало в страшний, критичний час, коли треба було приймати вольові рішення нехай навіть ціною власних втрат. Коломойський у потрібний момент витягнув війну. Він заправляв літаки, танки. Щось я не помітила інших олігархів, які займалися тим же».

Отже, що сьогодні відбувається в Дніпропетровську — які виборчі розклади? 

«Сьогодні існує змова між певними дніпропетровськими політиками навколо двох речей, — коментує редактор сайту «Дніпроград», викладач ДНУ ім. О. Гончара Тимофій Желдак. — По-перше, це консервація системи. В Дніпропетровській області БПП не є багаточисельною та потужною політсилою, тому, опинившись при владі, вони одразу почали співпрацювати з чиновництвом, яке залишилось від губернаторства Вілкула та мерства Куліченка — представників Партії регіонів. Це органічне поєднання погіршилося, коли «Самопоміч» довірила очолювати місцевий осередок ініціативній групі олігархів, пов’язаній із компанією «Мастер», яку очолює Дмитро Мішалов. Його син — потужний гравець на ринку телекомунікаційних послуг і власник низки популярних місцевих сайтів. Є також група «Алеф», очільником якої є пан Єрмолаєв. Обласна «Самопоміч» — фактично власність цих олігархів, у яких інтереси не у демократизації чи реформах, а у консервації влади. Тож старший Мішалов йде за списками «БПП», молодший — йде у списку «Самопомочі», як і 8 топ-менеджерів компанії Єрмолаєва, а зять Єрмолаєва — Ігор Маркович Циркін — по списку «Опозиційного блоку». Система за будь-яку ціну намагається утримати ті самі кадри та розподіл владних повноважень.

По-друге, їх союз зміцнює фактор панічного страху перед приходом до влади представника групи Коломойського — Бориса Філатова. Основна домовленість — щоб Філатов не вийшов у другий тур і не став міським головою Дніпропетровська. Ніхто з них не агітує за вищеперераховані партії, а лише проти Філатова. Доходить до смішного. Від БПП і «Опозиційного блоку» на посаду мера балотуються народні депутати — Курячий і Вілкул. На день вчителя, звезених чиновниками вчителів, приїхав вітати кандидат Курячий, який розповідав про президента, реформи, єдність, мир, а потім одразу передав слово своєму прямому конкуренту           — Олександрові Вілкулу.

Інформаційні потужності Ахметова та Коломойського у Дніпропетровську — близько 5:1, тому в місті переважає агітація проти Філатова.

На цьому тлі міська ТВК дуже дивним чином формує комісії. В одному з районів при жеребкуванні три члени комісії йдуть від «Самопомочі», три від ОБ і один від «УКРОПу» — як так могло вийти?

Але в другому турі, якщо Філатов зустрінеться із Вілкулом, перший виграє однозначно. В першу чергу завдяки тому, що в минулому році в Дніпропетровську не було вибухів, бійок на майдані та сепаратистських заворушень. Місто, хоч і прифронтове, працювало стабільно і всі отримували зарплати. Тож людьми питання вирішується однозначно на користь Філатова. Інше питання — цьому можуть завадити відверті фальсифікації, брудні технології та недопущення Бориса Філатова до другого туру виборів будь-якими засобами».