Гучного скандалу зі «справи Кудюкіна» не вийшло

Усупереч обіцянкам і сподіванням, гучного скандалу зі «справи Кудюкіна» на вийшло: ні слідству, ні судові так і не вдалося покласти на екс-президента провину за нинішній стан ЧМП, продані судна та борги пароплавства. Тому значна частина вироку, читання якого тривало п’ять годин, була присвячена банальній «побутусі» — квартирам і машинам.

Павла Кудюкіна було заарештовано співробітниками українських спецслужб у Москві, наприкінці січня 1995 року. Спочатку його звинувачували в незаконному перетині кордону — нібито з чужим паспортом. Невдовзі це обвинувачення «зникло», а замість нього з’явилося інше — в скоєнні злочинів, що передбачаються п’ятьма статтями кримінального кодексу України: розкрадання в особливо великих розмірах, порушення правил про валютні операції, службова фальсифікація, зловживання службовим становищем, перевищення службових повноважень. 45 томів кримінальної справи з надією на об’єктивний розгляд було передано до суду сусідньої з Одеською — Миколаївської області.

Процес розпочався в січні 1997 року і кілька місяців «пробуксовував» через численні клопотання адвокатів П.Кудюкіна, що, як правило, відкидалися, — про відведення суду, про направлення справи на дорозслідування, про призначення підсудному медичної експертизи, про звільнення П.Кудюкіна під заставу тощо. І коли суд приступив до розгляду справи по суті, виявилося, що П.Кудюкіна зіпсувало «квартирне питання»: найдокладніше розглядалося розселення співробітниками одеської ріелтерської фірми «Фортуна» комуналок у центрі Одеси на замовлення екс-президента, передання їм 360 тисяч доларів, розселення та оформлення на підставних осіб 23-х кімнат загальною площею 699 квадратних метрів... Надавалися документи, викликалися і примусово доставлялися з Одеси свідки.

А коли справа торкнулася епізодів, які обіцяли стати резонансними, то вони такими не стали: розкрадання П.Кудюкіним 456521 німецької марки, які замість рахунку ЧМП потрапили на особистий рахунок підсудного; відкриття рахунків у німецькому «Комерцбанку» розглядалися лише на підставі копій документів, які, як зізнався кореспонденту «Дня» державний обвинувач Іван Кривов’яз, було надано німецькими правоохоронними органами не в повному обсязі. Тому в «справі Кудюкіна» залишилося багато «білих плям»: не встановлено, чи були в нього інші рахунки в зарубіжних банках, не виявлено осіб, які передавали екс-президенту з-за кордону готівкову валюту та чеки, невідоме походження 1315912,28 німецьких марок, які перебувають на заарештованому рахунку П.Кудюкіна у франкфуртському відділенні «Комерцбанку»... Під час судового розгляду П.Кудюкін відмовився від давання будь-яких свідчень, заперечував обвинувачення і винним себе не визнав.

Державний обвинувач І.Кривов’яз «попросив» для Кудюкіна 12 років, суд два роки «скинув» і призначив покарання у вигляді 10 років позбавлення волі в колонії посиленого режиму з конфіскацією майна і забороною займати після цього посади, пов’язані з розподілом і обліком матеріальних цінностей і фінансових коштів. Суд задовольнив цивільний позов ЧМП про повернення пароплавству 530477 гривень

70 копійок, що їх нібито вкрав П.Кудюкін, і двох машин «Тойота Леенд Круїзер», безплатно переданих екс-президентом комерційним фірмам.

Всупереч існуючій практиці, після оголошення вироку суддя Н.Сависько не дозволила журналістам взяти інтерв’ю у П.Кудюкіна. На думку адвоката Валентина Волинця, який захищав інтереси П.Кудюкіна на попередньому слідстві, — через можливу політичну заяву екс-президента:

— Це справа на замовлення. Вирок не став одкровенням ні для адвокатів, ні для П.Кудюкіна — він був «запрограмований» з самого спочатку. Тому під час слідства і суду було припущено багато значних порушень законодавства, які стануть для нас підставою для подання касаційної скарги до Верховного суду України, а за необхідності — і до міжнародного суду з прав людини.

До речі, до обвинувачуваних у порушеннях правил про валютні операції «подільників» П.Кудюкіна суд поставився прихильніше. Генерального директора фірми «Фортуна» Василя Козубенка було засуджено до 4 років позбавлення волі, підведено під амністію 97-го року (на честь річниці Конституції України) і звільнено з-під варти в залі суду. Співробітники «Фортуни», які перебували на підписці про невиїзд Василь Тімофєєв і Володимир Хвостів «одержали» відповідно 3 і 2 з половиною роки і теж — амністовані.