«Хресна провокація»

Так звана «Хресна хода за мир» під проводом УПЦ МП дісталася до столиці України. Нагадаємо, 9 липня з Почаївської лаври (Тернопільська обл.) та зі Святогорської лаври (Донецька обл.) вирушили дві колони людей, які мають зустрітися 27 липня у Києві на Володимирській гірці і провести молебен. Організатори оцінюють кількість учасників у 30 тис. осіб, Служба безпеки — вдвічі меншу.

«Хресний хід... пройде по всій нашій державі. Він фактично об’єднає Україну, адже Православна Церква завжди була і є такою силою, яка об’єднує всіх людей. Ми повинні, відкинувши гнів, ненависть, злобу, озброївшись любов’ю і прощенням, посилити свій подвиг молитви: щоб перестали литися материнські сльози, щоб діти не залишалися сиротами, жінки — вдовами, щоб молодь не ставала інвалідами, щоб наші міста і села не були зруйновані, а домівки — покинуті», — зазначив митрополит Онуфрій ще на початку ходи.

Проте такі «благі наміри» обурили більшу частину українського суспільства — занадто сильні і свіжі асоціації з весни 2014 року, коли такі ж «православні» не давали українським військовим зупинити повзучу російську окупацію або взагалі допомагали агресору. «Ця хода не відповідає гаслам, під якими вона організована, — розповідає «Дню» народний депутат та релігієзнавець Віктор Єленський. — Заклики до миру треба адресувати не київській владі, а туди, звідки відбувається військова агресія. Натомість це повністю вкладається у пропагандистську картинку Кремля, що в Україні точиться «громадянська війна» і що в нашій державі діє «партія війни». Сама хода і її фінансування є московським замислом, а організація — «опоблоківська», і ті, хто її організовував, вже розповіли про це».

«Зрозуміло, що ця хода анонсована як «антивоєнна», проте її основні учасники не називають того, хто насправді є агресором і звідки надходить загроза миру в Україні, Європі та світі, — продовжує парламентар. — Це все, звичайно, викликає обурення. Так само, якщо з одного боку говорять про єдність, а з другого — мільйони українців, які вірять в Ісуса Христа, а не в «русский мир», таврують «розкольниками» та «безблагодатними». Тим більше, є ремінісценції про те, як у 2013 році охорона «Дарів волхвів» виконувала розвідницькі операції в Україні, а майбутній терорист Гіркін-Стрєлков очолював цю службу безпеки».

Тож обурення почали переходити в акції протидії. Так Бориспільська міськрада заборонила пускати ходу до свого міста, яку на в’їзді зустрічали активісти із гаслами проти «русского мира» та Московського патріархату. У «Правому секторі» пообіцяли забезпечувати громадський порядок і не допускати провокацій з боку учасників хресної ходи.

Що ж до позиції влади, то Президент Петро Порошенко доручив прем’єру Володимиру Гройсману і київському меру Віталію Кличку посилити заходи безпеки. «Забезпечення спокою та впевненості у своїй захищеності всіх громадян, які проживають і перебувають в Україні, має стати пріоритетним у діяльності Кабінету Міністрів», — зазначив Порошенко.

СБУ запропонувала, аби учасники «хресної ходи» пересувалися містом на автобусах, наданих владою Києва. Водночас в МВС повідомили, що учасників акції супроводжуватимуть 4,5 тис. правоохоронців, на Володимирській гірці будуть встановлені металошукачі.

Та після того як зранку у вівторок правоохоронці знайшли по дві бойові гранати, димові шашки та муляжі вибухових пристроїв на маршруті слідування хресної ходи, очільник МВС Арсен Аваков розпорядився заблокувати прохід акції Києвом. «В порядку попередження можливих терористичних загроз та провокацій довкола хресної ходи православної церкви (мп) — я віддав наказ втрутитися в порядок анонсованої організаторами ходи, — зазначив Аваков на своїй сторінці в FB. — Безпека громадян — вища за релігійні ритуали».

«Україна навіть у воєнний час спромоглася забезпечити не лише громадянам, а всім сущим в державі свободу совісті, віросповідання, процесії і т.д. — продовжує коментар Віктор Єленський. — Влада, по суті справи, бере на себе обов’язок охорони цієї ходи до Києва, недопущення всіляких провокацій з жодного боку. Серед тих, хто йде у цій «хресній ході», звичайно, є щиро віруючі православні — насамперед їм забезпечать можливість прийти помолитися і з миром розійтися».

«Я б порадив всім тим, хто хоче продемонструвати свою позицію, наступного дня, коли в Україні офіційно проголошено День хрещення Русі-України, приєднатися до ходи Київського патріархату — як він це робить щороку — від Володимирського собору до пам’ятника князю Володимиру», — висловився Єленський.

За словами релігієзнавця, спецслужби «завжди чутливі до релігійних організацій, але в Росії це доведено до високого ступеня проникнення».

«Взагалі ж РПЦ не виконує свою роль як «внутрішня скрєпа», тому Православна Церква цікавить президента РФ й інші відомства як зовнішньополітичний інструмент, — продовжує парламентар. — Не дарма Путін неодноразово говорив, що «православ’я — це єдине спільне, що залишилося в України і Росії». Тому він особисто займався об’єднанням РПЦ за кордоном, коли російські медіа критикували Ющенка за те, що він нібито втручається у справи церкви. Тому вони не шкодують грошей на собор у Ніці». «Треба повсякчасно це пам’ятати тим, хто відповідальний за політику відносно церкви в Україні і тим, хто повинен за посадою запобігати зловживанню релігією в антидержавних цілях», — додає Єленський.

За словами релігієзнавця, за два роки на посаді митрополита Онуфрій серйозно змінив позиціонування церкви: «В 2009—2010 рр., згідно з соціологічними дослідженнями, люди говорили, що вони можуть належати до УПЦ МП і лишатися українцями. Цьому сприяла політика митрополита Володимира, який казав, що «у нас тільки духовна єдність з Московським патріархатом — ми не є в адміністративній залежності». Володимир демонстративно відмовлявся і ніколи не згадував доктрину «русского мира». А коли на Архієрейському соборі у Москві патріарх Кирил сказав, що «ми скеровуємося створити альтернативний цивілізаційний центр сили, який протидіятиме Заходу», Володимир відповів, що «УПЦ не бере на себе відповідальність визначати цивілізаційні переваги своїх вірних». Це була смілива і незалежна позиція. Митрополит Онуфрій в свою чергу погодився, що його політика визначається Москвою і в цьому він категорично відрізняється від свого попередника».