Хто кого переграв?

Пригадаємо, скільки було закликів за останні роки створити Антикорупційний суд. Багато. Але спочатку, звичайно, потрібно було прийняти відповідний закон. І тут почалося. Довге протистояння. З одного боку, влада, яка запропонувала свій законопроект і хотіла формувати Антикорупційний суд за своїми правилами, а з іншого — частина української громадськості, міжнародні партнери, представники демократичної опозиції. Правда, є і третя сторона — ті, хто виступає проти створення такого суду, аргументуючи це тим, що в нинішніх умовах це все одно перетвориться на бутафорію, краще реформувати існуючі суди, які і так могли б судити корупціонерів. Але виходячи з того, що закон таки прийняли, зосередимося на ньому. 

Отже, після тривалого протистояння народні депутати віддали за законопроект про створення Вищого антикорупційного суду 315 голосів (конституційна більшість). Але перед тим вони розглянули 1927 поправок до закону. Це до слова з приводу якості підготовки документу, який подала Адміністрація Президента. Одним з головних пунктів, який ніяк не могли узгодити, це повноважень Громадської ради міжнародних експертів. Йшлося про те, чи отримають представники міжнародних партнерів право не допускати до конкурсу кандидатів, щодо яких у них є сумніви. За словами голови парламенту Андрія ПАРУБІЯ, в результаті «було знайдено формулу», яка повністю відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії.

Голова профільного комітету з питань правової політики та правосуддя Руслан Князевич пояснив положення закону про відбір суддів до Антикорупційного суду, які викликали найбільше суперечок: «Громадська рада виконує свої повноваження у складі 6 членів, які призначаються ВККС виключно на підставі пропозицій міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів. За ініціативою не менш як трьох членів Громадської ради міжнародних експертів, питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду необхідним критеріям розглядається на спільному засіданні ВККС та Громадської ради міжнародних експертів. Рішення щодо відповідності такого кандидата цим критеріям ухвалюється більшістю від спільного складу ВККС та Громадської ради за умови, що за нього проголосували не менш як половина членів Громадської ради. У разі неприйняття такого рішення, кандидат вважається таким, що відхилений» (unian.ua).

Антикорупційний суд має бути сформований протягом 12 місяців від дня набрання чинності цим законом.

Під час голосування в сесійній залі був присутній ініціатор законопроекту Президент Петро Порошенко, який закликав депутатів «знайти в собі сили» і підтримати цей документ. А після голосування глава держави в традиційній йому манері багато разів використав слово «перемога»: «Це є перемога. Перемога України. Перемога українського народу. Моя перемога, як Президента України. Перемога українського парламенту на чолі з головою Верховної Ради Андрієм Парубієм. Перемога українського уряду на чолі з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом».

Враховуючи тривалу історію і всі перипетії, «перемога» в даному випадку виглядає мінімум непристойно. Занадто багато пафосу і надриву в умовах, коли державі давно вже потрібні сильні ліки і кардинальна операція, а не шамани чи антипростудні препарати. Пригадаємо, що закон про Державного бюро розслідувань прийняли ще два з половиною роки тому, і тоді також це називали перемогою, але ДБР досі не створено і орган цей не працює. Країна давно вже потребує серйозних реформ, тим більше, коли триває війна на нашій території, натомість ми бачимо безперервне підвищення ставок в міжклановій боротьбі, в забезпечення особистих інтересів, в заграванні з суспільством, в обіцянках міжнародним партнерам.  

Добре, відсунемо поки критику і пристанемо на логіку тих, хто каже, що  прийняття закону про Антикорупційний суд в нинішніх умовах — це хоч якийсь крок. Що він собою представляє? «Попередньо виглядає так, що нібито компроміси досягнуті і вони задовольняють Венеціанську комісію і МВФ, — коментує «Дню» юрист Руслан РЯБОШАПКА. — Зараз, скоріше, влада буде затягувати із реалізацією цього законопроекту. В цілому ж, я не думаю, що цей суд є панацею і вирішить ситуацію із корупцією».

«Мене просто вражає слабкість і непрофесіоналізм нашого експертного середовища, громадських активістів, бо те, що вони продемонстрували — це дитячий рівень, — коментує «Дню» адвокат Віталій ТИТИЧ. — За ці три місяці я контактував з усіма стейкхолдерами, зокрема українськими активістами, з послом США в Україні, головою місії МВФ, але в результаті так і не відчув, щоб ми переграли нинішню владу. Насправді це вона, зокрема президент Порошенко, відповідальний за юридичний напрямок в Адміністрації Президента Філатов, Князевич в парламенті, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Козьяков, переграли всіх. Переважна більшість поправок була направлена на те, щоб унеможливити прийняття закону і створити хаос. Всі ці поправки — це вже була перша перемога Банкової. І коли зараз кажуть, що створення суду це вже крок вперед, — ні. Як ці шість осіб з Громадської ради будуть доводити, що конкретна особа не має належної компетенції, незрозуміло. Та і кого вони будуть ветувати? Для того, щоб з когось обирати, має бути вибір, а щоб був вибір мають зголоситися професіонали, добропорядні люди, тобто ті, хто готовий жертвувати собою, бо робота в справжньому Антикорупційному суді є саме такою. Але нормальні люди навряд чи туди підуть, бо не створені умови. Можливо, в планах західних партнерів була стратегія — змусити поки прийняти цей закон, а далі головне питання — як буде діяти ВККС відповідно до своєї методології».