Хто на округ?

Кандидатури мажоритарщиків від об’єднаної опозиції на Житомирщині, які оприлюднив Яценюк, викликали дискусії в регіоні. І вони об’єктивні. Для тих, хто уважно спостерігає за політичними процесами в області, тим паче — більшості виборців області, принаймні дві кандидатури — Андрія Озерчука (помічника народного депутата від «БЮТ-Батьківщини» Сергія Пашинського, має балотуватися у 64-му окрузі із центром у Коростені) та парламентаря від цієї ж політичної сили Євгена Добряка (округ №66 із центром у Малині) — є досить несподіваними. Їх в регіоні знають мало. Інші чотири претенденти від опозиції встигли набути певної популярності в регіоні. Хоча не завжди й однозначно позитивної. Геннадій Зубко (лідер обласної організації «Фронту Змін», один із керівників акціонерного товариства «Завод огороджувальних конструкцій», округ №62, який охоплює переважну більшість населення Житомира). Особливо цікаво після серії публікації журналіста «Української правди» Сергія Лещенко було хто складе конкуренції нинішньому спікеру Ливину. Виявилося, що це Віталій Француз (депутат Житомирської облради, заступник голови Житомирської облорганізації ВО «Батьківщина», округ № 65 із центром у Новограді-Волинському). Наступний кандидат — народний депутат України Павло Жебрівський (округ № 63, м. Бердичів). І останній — лідер обласної «Свободи», київський адвокат Сидір Кізін (округ №67, Чуднів). Серед місцевих оглядачів вважається (принаймні так було до останнього часу), що за чесного проведення виборів, а, головне, адекватного встановлення їхніх результатів, у парламентаря, лідера партії Українська платформа «Собор» Жебрівського не повинно бути серйозних конкурентів на його окрузі. Він родом із цих країв, очолив виступи демократично налаштованих громадян області під час помаранчевої революції в області, постійно працює над різними проектами покращення життя сільських мешканців, головний серед яких — створення добробуту власноруч, є меценатом мистецьких акцій для дітей та фольклорних свят. Однак, зауважив для «Дня» доцент кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка Вадим Слюсар, який мешкає в Бердичеві, в цьому місті у нього можуть бути проблеми, пов’язані з колізіями, що виникли після перемоги Віктора Ющенка на попередніх президентських виборах, коли Жебрівський очолив Житомирську облдержадміністрацію. Є певні переваги, однак прогнозуються і суттєві проблеми у Зубка, Француза, Кізіна. Поки зрозуміло одне — зважаючи на поведінку влади, яка характеризується дедалі більшою зневагою її очільників і функціонерів до гідності людей, до закону, загалом у опозиції є неабиякі шанси на хороший результат. Але, як це вже часто траплялося, тяжіння до зовнішніх ефектів і водночас слабка кадрова робота, особливо щодо добирання членів виборчих комісій всіх рівнів, може суттєво послабити її підвалини, а в результаті — й електоральні здобутки. А з ними і сподівання демократичної частини українського суспільства. Чим керувалися в об’єднаній опозиції, обираючи перелічених кандидатів, незрозуміло. Праймеріз — дорого, але ж мають бути якісь критерії.

КОМЕНТАРІ

Микола КОЗЛОВЕЦЬ, професор кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка, доктор філософських наук:

— Говорити зараз про реальні шанси на перемогу в округах Житомирської області зарано. Їх можна оцінювати лише гіпотетично, оскільки здебільшого невідомо, які кандидати балотуватимуться від провладних та інших політичних сил. Зокрема від правлячої більшості. Проте на деякі кандидатури, заявлені Арсенієм Яценюком, очікували. Наприклад, по Бердичівському округу, по Житомиру. Але, здається, деякі люди, які балотуватимуться від опозиції, матимуть небагато шансів на перемогу. Взагалі немає впевненості в перемозі кандидатів від опозиції, оскільки яскраво виражених лідерів на обласному рівні у неї немає. Навіть у Павла Жебрівського можуть виникнути певні проблеми на Бердичівському окрузі. Тим більше, що там може з’явитися уродженець цих місць — екс-генпрокурор Святослав Піскун. Досить визначена картина щодо Житомира. Хоча тут можуть з’явитися сильні кандидатури, наприклад екс-прем’єр-міністр Юрій Єхануров, з яким Геннадію Зубку буде важко змагатися. Чомусь опозиціонери не залучили колишнього голову облради Архипа Войтенка, який свого часу був популярним у Коростені. Деяким кандидатам від опозиції ще треба довести виборцям, на що вони здатні. Вважаю, що по Житомиру мав би йти нардеп і лідер обласної організації ВО «Батьківщина» Сергій Пашинський, який відповідав за область і місто.

Неабияка проблема полягає в тому, що нинішня система організації влади на місцях і місцевого самоврядування не дає змоги показати себе як лідера. Фактично сьогодні вирішальну роль у електоральній поведінці виборців відіграють матеріальні ресурси кандидатів і партій, які можуть серйозно вплинути на остаточний вибір мешканців області. Не варто відкидати й використання владою адмінресурсу, не зважаючи на заяви, що вона буде проводити вибори чесно. А ще сьогодні навіть авторитетні в регіоні люди остерігаються демонструвати свою опозиційність, і це не сприяє їхньому висуванню.

Юрій УЩАПОВСЬКИЙ, голова Житомирського обласного відділення Спілки економістів України:

— На мою думку, у даному випадку принцип висування був застосований такий, як і раніше. Визначався він передусім можливостями матеріального впливу. А чому б було не висунути нових осіб? Адже потрібно висувати нових лідерів. Якщо хтось декларує себе прихильником демократичних ідей, то потрібно робити саме так, а не висувати тих самих. Партії правого крила діють саме таким чином, орієнтуючись саме на матеріальні можливості.