Хто не хоче Римського статуту?
16 років Україна не ратифікує один із найважливіших документів міжнародного права
20 січня виповнилося 16 років, коли Україна підписала Римський статут. Але на прохання тодішнього президента Леоніда Кучми і за рішенням Конституційного Суду цей документ не був ратифікований парламентом, адже для цього треба було змінювати Конституцію в частині правосуддя. Таке гальмування процесу ратифікації збіглося з загибеллю Георгія Гонгадзе і появою «плівок Мельниченка».
Наприкінці 2015 року Президент Порошенко подав законопроект, в якому запропонував відкласти ратифікацію Статуту ще на 3 роки.
Нагадаємо, що в компетенцію Римського статуту входить переслідування та притягнення до відповідальності осіб, що скоїли найбільш серйозні порушення міжнародного кримінального права, міжнародного гуманітарного права та прав людини, а саме: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини агресії.
Серед країн, які є членами Ради Європи, до Статуту не приєдналися Російська Федерація, Азербайджан, Вірменія, Молдова та Туреччина. Ратифікація Статуту в свою чергу дає Україні долучитись до переліку країн, які повноцінно діють в полі міжнародного права. Особливо це актуально під час війни на Донбасі, де російські бандити скоюють масові злочини проти українських громадян. На тему говоримо з доцентом кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г Шевченка Миколою ГНАТОВСЬКИМ:
— Я гадаю, що наша влада досить відповідально поставилася до теми Міжнародного Кримінального Суду. В 2014-му, а потім в 2015-му роках були подані дві заяви до Міжнародного Кримінального Суду, визнавши його юрисдикцію спочатку щодо злочинів, які були вчинені під час Євромайдану, а потім щодо всіх тих подій, які відбулися в контексті збройного конфлікту. При чому Україна визнала юрисдикцію МКС без крайньої дати. МКС вже розпочав здійснювати попередні кримінальні розслідування тих подій, що відбувались.
Але з остаточною ратифікацією Римського статуту у нас іде зволікання. Цьому є об’єктивні і суб’єктивні причини. Об’єктивна причина полягає в тому, що Конституційний суд ще в 2001-му році заблокував ратифікацію, визнавши Римський статут таким, що не відповідає Конституції, в частині доповнення Міжнародним кримінальним судом нашої національної системи правосуддя. Це обумовило необхідність змін до Конституції, які б дозволили ратифікувати Римський статут. Це є не простою справою, але цілком можливою. Зрештою запропонована Президентом реформа Конституції в частині правосуддя якраз і передбачає можливість для ратифікації Римського статуту.
Однак, в цей же законопроект в перехідних положеннях було включено те, що можливість для ратифікації Римського статуту наступає з відкладенням на три роки. Вважаю, що це помилкове рішення. Мені важко знайти будь-яку переконливу аргументацію, яка могла б це рішення підтримати, оскільки якщо б в Україні дійсно були побоювання щодо того, що МКС може притягати до відповідальності когось із захисників України, то наша країна просто б не давала згоду на юрисдикцію МКС. Тобто причина такого відстрочування на три роки полягає в якихось інших міркуваннях. Підозрюю, що вони перебувають не в юридичній площині, а в політичній. Можливо є побоювання негативного піар-ефекту від повної ратифікації Римського статуту. Але ці побоювання абсолютно неправильні і марні. Від ратифікації Римського статуту за обставин, що нині склалися, Україна нічого не втратить, а лише виграє ставши повноцінним учасником процесу і долучившись до числа держав, які беруть участь в Римському статуті і МКС. Ніяких додаткових зобов’язань це на Україну не покладе.
На переконання багатьох суддів КС на початку 2000-х рр. проблема була суто технічною. Але ходять чутки, що хтось створив у Леоніда Кучми неправильне враження про можливості МКС, якимось чином натякнувши, що цей суд може мати претензії і до самого Президента, що є абсолютним абсурдом. Цього не могло статися, тому що МКС займається найтяжчими злочинами буквально історичного масштабу. Тобто злочинами проти людяності і воєнними злочинами. Я боюсь, що невірне розуміння можливостей МКС хтось міг створити і у чинного Президента.
Щодо злочинів вбивств українців на Донбасі, МКС може допомогти, але треба залишатись реалістами. Треба тверезо оцінювати можливості МКС. МКС ефективним є тоді, коли він доповнює національні зусилля, тобто роботу з переслідування злочинців на національному рівні. Першу і основну відповідальність в цьому плані несе держава на території якої відбуваються злочини. Тобто відповідальність за переслідування злочинців і їхнє покарання. МКС може допомогти там, де Україна фізично сама не може дотягнутися до злочинців. Тоді МКС може забезпечити міжнародну кампанію, яка мала б притягти їх до кримінальної відповідальності.
