Хто заробить на зерновій кризі?
Топ-темою на сьогоднішньому Дні уряду в парламенті, очевидно, стане ситуація на продовольчому ринку країни. При цьому і друзі, і недруги коаліційної команди Віктора Януковича, як і опоненти всередині уряду пропонуватимуть свої підходи до продовольчої проблеми, а також свої варіанти вирішення аграрних проблем узагалі.
Тим часом ще за кілька днів до засідання розпочалася «артпідготовка» з метою вплинути на рішення парламенту. Спілка птахівників України прогнозувала подальше підвищення цін на яйця, що, за даними цієї організації, прямо пов’язане із зерновою кризою та недостачею кормів (урожай ячменю поменшав на 35% від торішнього і становив 6,8 млн. тонн). «Годувати курей практично нічим», — стверджував «шеф» рябого поголів’я Юрій Косюк, очевидно, вимагаючи від уряду і парламенту обмежень на вивіз корму. Українська зернова асоціація, навпаки, виступила проти введення експортного мита на зерно, що, на її думку, призведе до погіршення фінансового становища агрогосподарств.
Київський мер Олександр Омельченко, дотримуючись, як завжди, масштабного підходу, просив для забезпечення продовольчих потреб столиці відразу закріпити за нею частину земель Київської області. Природно, це на майбутнє. А поки ж ЗАТ «Київмлин», чиї дії розслідує Антимонопольний комітет за фактом зловживань монопольним становищем, повідомило, що Київ сьогодні має у своєму розпорядженні запас зерна лише на один місяць. На думку головного мірошника столиці Миколи Тищенка, «в Україні немає ринку зерна ні з політичних питань, ні з фізичного забезпечення зерна, оскільки жодних пропозицій Києву протягом останніх п’яти місяців щодо вітчизняного зерна ні торішнього врожаю, ні врожаю цього року не надходило».
Попередження Всеукраїнської асоціації пекарів, що до кінця вересня, за умови збереження чинних граничних цін на хлібобулочні вироби та борошно, можуть виникнути перші перебої з хлібом, також дуже показове напередодні Дня уряду. Пекарі обіцяють, що у разі скасування адміністративного управління ціни підвищаться не більше ніж на 15—20%, а на сорти хліба для соціально незахищених верств населення навіть і не зміняться.
Отже, перед урядом і депутатами складне завдання, що нагадує хрестоматійну притчу про вовка, козу і капусту: захистити найбідніші верстви населення, не розорити сільгоспвиробників і банки, які позичили їм гроші, скасувати податок при ввезенні зерна, заборонити експорт фуражу й одночасно з цим знайти гроші у бюджеті на закупівлю зерна за кордоном. Із вуст прем’єр-міністра Віктора Януковича це звучить красиво: потрібно гармонізувати державну цінову політику з соціальною ситуацією в країні. Уряд поки що не в змозі прийти до консенсусу з цього питання, хоч зовні всі тримаються толерантно і не опускаються до суперечок й обвинувачень.
Аграрний віце-прем’єр Іван Кириленко знає чимало причин, щоб відстоювати постанову 1150 (23 липня), якою, по суті, і введене адміністративне управління цінами, що більше відповідає поглядам лівої опозиції, ніж правих та центристів, які створюють уряд. Аналіз ситуації у вустах Кириленка виглядає приблизно так: п’ять місяців уряд героїчно (у стенограмі наради в Кабмінi: на межі можливого) контролює ситуацію на ринку хліба, маневруючи усього 250 тисячами тонн зерна держрезерву. Колегу підтримує перший віце-прем’єр Микола Азаров: «...ми блефували іноді, усвідомлено блефували, що у нас є все, що ми все маємо...» Азаров вважає, що у результаті уряд виграв час і зумів створити та сконцентрувати фінансові ресурси. Більш того, «ми потонули у грошах» — говорить Азаров і пояснює: «...майже 1 млрд. 400 млн. нерозподілених фінансових ресурсів. 400 мільйонів зависли на рахунках наших фінансових розпорядників. Ресурс є. Витрачайте — не витрачають».
Із цього можна зробити висновок, що уряд досить успішно впорався з найпростішими завданнями — зафіксував ціни й, очевидно, перерозподіливши якимсь чином бюджетні призначення (через півроку або дещо пізніше про це платників податків, можливо, детально поінформує Рахункова палата), сконцентрував чималі суми. Але наскільки змінилася ситуація, поки що незрозуміло. Президент не коментує дії уряду на аграрному ринку, хоч і не приховує, що віддає перевагу ринковим підходам над адміністративними заходами.
Тим часом уряд, судячи з усього, має намір дотувати державні закупівлі зерна. Тобто за кошти держбюджету закуповуватимуть усе зерно. При цьому на соціально значущі види хлібобулочних виробів ціну встановлюватиме уряд, а витрати на виробництво компенсуватимуть також із бюджету. Але у бюджеті на 2003 рік таких коштів закладено не було… Зрозуміло, що якщо дуже потрібно, то кошти знайдуться за рахунок соціальних програм або, можливо, відстрочки сплати внутрішнього боргу. Тут виникає друге запитання: а хто і коли повертатиме до бюджету витрачене? Найiмовiрнiше, борги просто навішають на бюджет-2004. І знову постраждають саме ті, для кого подорожчання аж ніяк не абстрактна загроза, а проблема виживання.
Проте деякі експерти стверджують, що переможуть у цій дискусії ті, для кого виборча кампанія вже розпочалася, і відповідно головним завданням стало напрацювання політичних дивідендів. Адже на викриттях і боротьбі за низькі хлібні ціни можна непогано заробити. У зв’язку з цим не виключено, що уряд отримає депутатський наказ популістського спрямування і не без задоволення погодиться його виконувати.
При цьому головне, що звертає на себе увагу, — ціна питання. Щонайменше це названі 1,4 млрд. гривень. При масштабних державних закупівлях за бюджетні гроші існує великий ризик зловживання. А якщо гроші спрямують виробникам на утримання ціни на хліб, а не покупцям для компенсації подорожчання хліба, то зрозуміло, що виробники декларуватимуть завищену собівартість. Але якщо на доповнення до всього цього паніку на продовольчому ринку почнуть сіяти у своїх виступах, а головне, з допомогою ухвалюваних рішень ще й парламентарії, то можна говорити, що ми маємо справу з підготовленим на всіх рівнях сценарієм виймання грошей із бюджету.
Чи існують сили, здатні перешкодити такому розвитку подій? Бізнесменів-платників податків воно, безумовно, не влаштовує. Відносини між бізнесом та урядом і без того не характеризуються сьогодні як нормальні: адміністративне втручання у ринок вкотре поставило на порядок денний питання довіри. За словами міністра економіки Валерія Хорошковського, сьогодні прийняли не одне рішення про припинення інвестування приватних коштів і не тільки у підприємства агрокомплексу...
При цьому бізнес має свої підходи до аналізу ситуації. Був просто неврожай, який характерний не тільки для нашої країни, а й для всього світу. Потреби в зерні цього року на 35 мільйонів тонн більші, ніж урожай на планеті. Це приблизно 6% світового попиту. Але Україна, розраховуючи на ще один високий урожай зернових, своєчасно не скасувала імпортне мито й отримала дефіцит... Коли це нарешті сталося, імпорт почав щомісяця зростати. А потім усі зусилля кинули на боротьбу з подорожчанням, і він практично усох. За оцінкою Хорошковського, «ми втратили можливість купити зерно за 110 доларів, за 120—130, і сьогодні вже виходимо на купівлю за 140—150 доларів». Тепер на порядку денному уряду продовольча криза (коли є гроші, але немає товару). Але й це швидше вигадка чиновників. Якби на українському ринку була конкуренція, то, як вважають експерти, вона б наситила попит і за рахунок перевищення пропозиції вирівняла б ціни на рівні мінімальної рентабельності трейдерів.
Досить небезпечним вважається у бізнесовому середовищі і намір заборонити експорт, зокрема фуражу. Серед наслідків — втрата експортних ринків, на оволодіння якими знадобилися роки. Але головне, що при цьому у результаті зриву вже підписаних контрактів постраждають сільгоспвиробники, для яких ця заборона може обернутися втратою мало не єдиного джерела обігових коштів. Це, у свою чергу, призведе до кризи у банківській системі, яка видавала кредити селянам під експортні контракти. Зрозуміло, що наступного року кредитувати село вже мало хто ризикне. І тут вже не далеко до iншої кризи — фінансової, коли виробник товару не має коштів для забезпечення виробництва.
Втратить і український бюджет. Перший раз — коли витратить на держзакупку зерна щонайменше 1,4 млрд. грн., які не передбачено у витратних статтях. Другий раз — коли почнуть розподіляти бюджетні гроші серед трейдерів. Загалом, дилема, по суті, зводиться ось до чого: допустити подорожчання хліба нині чи пізніше...
