Коаліційні метаморфози

Найбільш імовірною конфігурацією парламентської більшості в майбутньому парламенті на сьогоднішній день є коаліція фракцій «Наша Україна — Народна самооборона» і Блоку Юлії Тимошенко. Разом з тим, існують чинники, здатні вплинути не тільки на ефективність діяльності такої більшості, але і на саме її створення.

Від цих чинників може залежати не тільки місце того чи іншого політика на владному Олімпі, але і зв’язані з ними ризики і загрози для країни загалом. Такого висновку можна дійти, ознайомившись з результатами дослідження «Політичні ризики провалу демократичної коаліції», проведеного Агентством моделювання ситуацій в листопаді поточного року.

Сценаріїв провалу створення «демкоаліції» в складі НУ НС і БЮТ може бути кілька. Основні з них можна розділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх сценаріїв можна зарахувати саботаж або обструкцію роботи парламенту з боку Партії регіонів, які, перебуваючи в опозиції, спробують зробити роботу парламенту досить скрутною, включаючи зрив голосувань з принципових для коаліції питань, найважливішим з яких є голосування щодо кандидатури спікера і прем’єра. До внутрішніх сценаріїв відносяться суперечності у середовищі самих коаліційних союзників, що може виявитися як у демарші частини «нашеукраїнців» під час формування коаліції, так і у відмові Президента внести кандидатуру Тимошенко на пост глави уряду.

Дестабілізація роботи парламенту через нестворення або розвал більшості на основі БЮТ і НУ НС, на думкуекспертів, може мати негативні наслідки для економіки країни. Оптимістичний настрій на стабілізацію політичної ситуації операторів ринку, пов’язаний із заявами представників пропрезидентського блоку і «сердечників» про спільне формування коаліції і швидкий початок роботи нового парламенту і уряду, зникає з кожним днем.

Відсутність прогнозованості дій влади через провал коаліційних переговорів і відсутність стабільної парламентської більшості призведе до збільшення темпів інфляції і, як наслідок, зростанню цін. Також це збільшить відплив іноземних інвестицій з економіки країни і поставить під загрозу зриву найшвидший вступ України до Світової організацію торгівлі. Зрив загрожуватиме і бюджетному процесу. Прийняття головного фінансового документа країни може перенестися на невизначений термін. На практиці це означатиме, що нові економічні реалії 2008 року, включаючи ціну на газ і темпи інфляції, не відповідатимуть соціальним виплатам, які в цьому разі, залишаться на рівні 2007 року.

Варто зазначити, що логіку коаліційного процесу, виражену в деструктивній роботі парламентських сил і ризики для країни, що випливають із неї, визначає президентська виборча кампанія, яка де-факто стартувала. Наміри Віктора Ющенка переобратися на другий термін вимагають від його команди формування такої конфігурації влади, де був би «слабкий» прем’єр, уряд і «слабка» опозиція в парламенті. Оптимальним в цьому випадку був би варіант прем’єрства Тимошенко при її гарантіях неучасті в президентських перегонах і конструктивна опозиція у Верховній Раді на чолі з Партією регіонів і при спікерові Януковичі.

Проте безкомпромісність основних політичних сил в особі БЮТ і ПР і неоднорідність пропрезидентського блоку, який грає роль «золотої» акції, роблять неможливою ідеологічно близьку «демкоаліцію», яка електорально перетинається в контексті президентських виборів, з одного боку, і ідеологічно різну, але менш електорально привабливу «широку» коаліцію, — з другого. У результаті, розвал демократичної коаліції, рівно як і ігнорування опозиції з боку більшості або жорстке нав’язування позицій Президента більш сильним на сьогодні гравцям — ПР і БЮТ — напевно, призведе до появи жорсткої антипрезидентської опозиції в парламенті чи навіть до дострокових президентських виборів при ситуативному союзі «регіоналів» і «бютівців». При цьому експерти вважають, що найбільші шанси на перемогу в президентських виборах має Юлія Тимошенко.

Якщо при розвалі демократичної коаліції існує ймовірність дострокових президентських виборів, то у разі стабільної роботи даної коаліції не уникнути дострокових місцевих виборів в деяких містах. Насамперед, у Києві та Харкові. Це пов’язано не тільки з передвиборними обіцянками і БЮТ, і НУ НС, не тільки тому, що вцих містах сидять або представник Партії регіонів, або мер, що співпрацює з нею, але і внаслідок електоральних настроїв городян, які виникли через неефективність дій міської влади.

Так, наприклад, загалом по Україні однозначно бажають змінити міську владу 34,3% з опитаних, тоді як у Києві та Харкові цей відсоток становить 57,9% і 59,1% відповідно. Найбільшою підтримкою користуються муніципалітети Донецька, Сімферополя і Львова, де кількість прихильників зміни влади коливається всього від 10% до 19%. У той же час, за ствердженням експертів, у разі створення «широкої» коаліції міські власті можуть бути спокійними, адже така коаліція буде базуватися на консенсусі, що передбачає і збереження статус-кво на місцях.

Виходячи з даних, отриманих в результаті дослідження ризиків щодо провалу демократичної коаліції, можна дійти висновку, що, нехай і невелика — в три мандати — перевага парламентської більшості на основі БЮТ і НУ НС за конструктивної співпраці з опозицією в особі Партії регіонів має більше плюсів, ніж мінусів для країни. По-перше, вона забезпечує нехай крихку, але стабільність і прогнозованість політичної ситуації в Україні, а по-друге, дає шанс на проведення необхідних для країни реформ.

КОМЕНТАР

На думку народного депутата України (БЮТ) Олександра ФЕЛЬДМАНА , розкол у лавах демократичної коаліції повертає Україну в політичну кон’юнктуру однорічної давності. «За такого розвитку подій, сам факт проведення позачергових парламентських виборів є не перемогою політичної волі над ситуацією, а лише відстроченням прийняття рішення про шляхи виходу країни із затяжної кризи. В умовах, коли ситуація відтворює саму себе у часі та просторі, зберігаючи вихідні дані та позиції ключових гравців, дострокові вибори як компроміс еліт втрачають своє значення. Демократичним силам необхідний поствиборний компроміс, якого поки що немає. І в цьому полягає основна загроза для НУ НС і БЮТяк потенційних партнерів», — вважає А. Фельдман.