Комбати і Рада

Вже не секрет, що на цих парламентських виборах з’явився новий тренд — запрошувати до лав партій громадських активістів, журналістів, зірок естради, комбатів батальйонів тощо. Після подій останнього року українське суспільство змінилося, змінилися його запити. Колишні старі-нові депутати, які наразі очолюють політичні сили, розуміють свою невисоку довіру в суспільстві. Як вихід — намагаються створити «нову» команду. Комбат батальйону «Донбас» Семен Семенченко балотується до Верховної Ради за списками партії «Самопоміч». Днями він завітав до Львова. Спілкуємося про перші кроки в політиці, мотивацію вибору та передвиборчий бруд. 

— Семене, як ви себе відчуваєте в ролі публічної особи в політиці? 

— Важко. Мій процес входження в цю сферу співпав з інформаційною атакою. У мене було достатньо велике розчарування в частині суспільства, адже вона не бачила, що російська пропаганда робила інформаційні удари фейками. Частина людей це спокійно проковтнула. Проте була й інша частина, яка довіряла і блокувала в головах пропаганду. Я зрозумів, що політика — це також війна, але серйозніша, ніж звичайна, де використовують все те ж, тільки іншими засобами. Нам потрібно пам’ятати свою ціль. Ми прийшли не для того, щоб знищити ворога, а для того, щоб країна була вільною, єдиною та щасливою. Для цього знищити противника недостатньо. Потрібно знищити причини, які створили таку ситуацію. 

— Вже встигли відчути політичний бруд, яким політики люблять обливати один одного? 

— Звичайно, я ніколи не думав, що політика настільки брудна справа. Для мене є відповідь, чому так і чому саме мене обливають — я з Донбасу, «русский», я людина, що веде війни у трьох напрямках: інформаційному, політичному та справжню війну. Я невигідний Російській Федерації та нашій внутрішній «ваті». Тому зараз ми боремося на трьох фронтах — і нічого страшного, будемо від цього тільки міцнішими.  

— Як ви себе відгороджуєте від цього? 

— Дуже просто — в реальному світі я цього не бачу. Спілкуюся з людьми і не маю жодних проблем. Це є у світі, де існують кімнати, повні ботами, що працюють в «Фейсбуці», з купленими провокаторами, які кричать, що я вистрілив у них тощо. Тому я бачу справжніх людей, їхню енергетику і просто згадую, що є життя реальне, а є віртуальне. І це треба розрізняти.  

— Ким ви себе бачите в Раді? 

— Думаю, для початку можна було б попрацювати з Комітетом з питань національної безпеки і оборони, адже військова справа, зрозуміло, мені дуже близька. Мати повноваження народного депутата достатньо для того, щоб дійсно ефективно та якісно працювати в сфері захисту добровольчого руху (що я й так роблю), для роботи по батальйонах, по соціальному захисту військовослужбовців, для створення військової організації та й просто звільняти наших військовополонених, що є дуже важливим. Буду працювати там, де буду кориснішим. 

— Воєнні вміють воювати. А чи вміють вони писати закони? 

— Ми вміємо залучати експертів для написання законопроектів. Для цього достатньо розуміти, в якій сфері потрібен закон, що конкретно він повинен забезпечувати, чого потрібно уникнути тощо. Це може робити будь-який військовий, підприємець включно зі спеціалістами. Найголовніше — мати ціль та волю до її реалізації.  

— Якщо ви пройдете до парламенту, який буде ваш перший крок? 

— Будемо створювати та ухвалювати закон щодо добровольців. Аби ті люди, які воювали на Донбасі, яких поранили чи вбили, в статусі були прирівняні до військовослужбовців.