Комунальні ЗМІ про роздержавлення не мріють
Минулого тижня на сторінках нашої газети розгорнулася дискусія з приводу ідеї про роздержавлення друкованих ЗМІ. Нагадаємо, що на думку редакторів комунальних ЗМІ Київщини, цю ідею «узагалі слід зняти з порядку денного». «День» тоді надав змогу навести жорсткі, але досить переконливі контраргументи Михайлу Вейсбергу, президенту Української асоціації видавців періодичної преси, що активно лобіює законопроект про роздержавлення ЗМІ. Як і слід було очікувати, представників комунальних ЗМІ його доводи не переконали. Чому? Про це розповів Віктор ГЛУЩЕНКО , голова Ради редакторів комунальних ЗМІ Київської області, заслужений журналіст України, редактор Миронівської районної газети «Миронівський край»:
— Відгукнутися на статтю «Вправи в творчості» за кошти держави» («День», № 153) мене примусили декілька причин. Перша — я редактор газети, яку пан Вейсберг прагне роздержавити. Друга — в статті наводиться моє прізвище. Третя, i найголовніша причина — редакторський корпус Київської області, який я представляю як голова Ради редакторів комунальних ЗМІ Київщини, абсолютно не згоден iз аргументами пана Вейсберга.
Аргументи з приводу роздержавлення комунальних ЗМІ виглядають так: районні та міськрайонні газети мають всі можливості для самостійного, без фінансової підтримки влади, існування. Мовляв, вони мають велику читацьку аудиторію з одного боку, а з другого — зростаючу групу рекламодавців. Але, наголошується в статті, місцеві журналісти не бажають використовувати ці обставини, щоб працювати самостійно, а хочуть «висіти на бюджеті». А це, підкреслює М.Вейсберг, паразитизм.
Візьму для прикладу щодо великої читацької аудиторії нашу газету «Миронівський край». 40,5 тисячі населення нашого Миронівського району передплачує аж 399 різних газет. Їх тираж — 16 тисяч 829 примірників. Але на сьогодні тираж 398 газет складає 10014 примірників, а «Миронівського краю» — 6822. Тобто, в усій масі газет, що передплачують мої земляки, питома вага районки складає 40,5 відсотка! Насичення районною газетою на 100 осіб дорівнює 16,84 екземпляра. Чи багато районних газет України можуть похвалитися таким результатом? Знаючи ситуацію не тільки на Київщині, а й в багатьох областях України, відповідаю сам — мало.
Отже, з читацькою аудиторією у нашому «Миронівському краї» більш-менш непогано. Тепер щодо рекламодавців. Їх обмаль. Ті підприємства, що продають свою продукцію за межі району та області, а їх у нас декілька, районної реклами не потребують. Не поспішають рекламувати себе також державні й комерційні підприємства, так би мовити, місцевого значення. Це пояснюється просто. Миронівка — не Київ, тут всі про все, що є в місті та районі, знають достатньо. Працівники редакції ведуть постійний наполегливий пошук реклами. Дещо вдається, і ми за обсягом надходжень коштів від реклами маємо один з найкращих показників в області.
І який же результат? Наша газета все-таки потребує фінансової допомоги. Особливо цінна вона з боку Київської облдержадміністрації, яка ось уже декілька років забезпечує комунальні ЗМІ папером.
Висновок простий: якщо нас роздержавлять, виживання «Миронівського краю» буде дуже проблематичним. Виходить, що сім тисяч передплатників, а це щонайменше 15 тисяч читачів (майже половина дорослого населення району) залишається без такої цікавої для них місцевої інформації, без інформації про діяльність владних структур. (У розмові з кореспондентом «Дня» Михайло Вейсберг говорив також і про те, що зарубіжний досвід — польський, прибалтійській — показує, що незалежна преса висвітлює діяльність місцевої влади набагато краще, оскільки орієнтується, перш за все, на потреби читачів, але обсяг газетного матеріалу не дозволив навести і цей аргумент. — М. М.).
До речі, в Київському обласному управлінні в справах преси та інформації зареєстровано майже 700 друкованих ЗМІ. Комунальних, тобто державних, — лише 30. Переважна більшість зареєстрованих комерційних видань не бажають працювати на терені області. Чому? Адже, згідно з поглядом М.Вейсберга, в сільських районах для недержавних газет перспектива прекрасна...
Після роздержавлення районних і міськрайонних, міських газет абсолютна їх більшість загине. Це усвідомлює місцевий журналістський загал України. Недарма ж працівники місцевої преси займають таку непримиренну негативну позицію щодо ідеї роздержавлення комунальних ЗМІ. Та про що говорити, коли «з уст представника профільного парламентського комітету прозвучала фраза, зміст якої такий: половина, якщо не більше, регіональних, комунальних ЗМІ (наприклад, районок) просто зникне в разі реалізації ідеї роздержавлення» («Голос України» № 163). Може, на це якраз, тобто на знищення місцевої преси, й направлена сама ідея роздержавлення засобів масової інформації?
Безперечно, інформаційний вакуум з часом заповнять інші видання. Але хто буде їх власником? І яку політику вони проводитимуть? Чи будуть ці видання працювати на народ, на державу, на нашу незалежність? Ось питання з питань...
