Криза довіри,

Читач, котрий хоч трішки стежить за економічною політикою держави "в особах", безумовно знає, хто персонально робить погоду на грошовому ринку країни. Тож немає нічого дивного в тому, що за деякими улюбленими фразами головного банкіра Віктора Ющенка він легко може робити фінансовий прогноз на завтрашній день.

Приміром, варто було панові Ющенку протягом короткого часу кілька разів поспіль повідомити про свої надії на довіру населення до підпорядкованої йому установи (майже як до німецького Бундесбанку), як це відразу позначилося на ступені довіри мас особисто до нього. Або інша зачаровуюча ідея, яка загалом спричинила переворот у настроях співгромадян. Нацбанк підтримуватиме (а насправді лише хоче) підтримувати уряд винятково в тих випадках, коли його дії не суперечать політиці стабільних національних грошей.

Утім, прес-конференція Віктора Ющенка минулого тижня дещо розвіяла вже неабияк застарілі стереотипи. Нарешті Нацбанк визнав таку очевидну для інших країн деталь економічної політики, що уряд і національний банк, у принципі, не можуть "рулювати" в протилежні боки. Коментар до ситуації на валютному ринку, який мимоволі став культовою політичною подією, зводився в основному до пояснення фінансової кризи бюджетними проблемами. Можливо, тому фраза В. Ющенка: "Наша (керівництва НБУ - ред.) валютна політика була адекватною існуючій на валютному ринку тенденції, й у такій ситуації не можна нести відповідальність за формування неправдивого курсу гривні", - спричинила більше запитань, ніж дала відповідей.

З одного боку, реакція НБУ на зростання клубка бюджетних проблем була справді адекватною, а головне - ситуативною. В такому разі після певного поліпшення кон'юнктури, вочевидь, ми побачимо нові зусилля НБУ щодо стабілізації курсу валюти й чергове тимчасове - тепер це очевидно всім - установлення "правдивої" ціни на гривню.

Цьому припущенню не суперечить неофіційна інформація про те, що нині НБУ вивчає доцільність двох варіантів курсоутворення протягом березня: або стабілізація курсу гривні, або продовження відносно інтенсивної девальвації протягом усього місяця. "Обидві моделі мають і плюси, і мінуси, - стверджує представник правління НБУ в інтерв'ю агентству Українські новини. - Девальвація мусить допомагати експортерам, а стабілізація курсу зменшує попит на готівкові долари й посилює привабливість для нерезидентів наших цінних паперів, номінованих у гривнях".

Тим часом безпосередні учасники валютного ринку вважають, що різка девальвація офіційного курсу гривні сприяла не зменшенню, а збільшенню втрат валютних резервів НБУ. Позаяк інтенсивне зниження курсу гривні збільшує попит на готівкові долари, сприяє зростанню спекулятивних операцій, підвищує ризики іноземних інвесторів. Словом, як випливає з оцінок експертів, девальвація курсу не приведе до зменшення попиту на долари та зростання пропонування доларів протягом найближчих кількох місяців, позаяк попит на долари залежить від чинників, не контрольованих ні НБУ, ні урядом: іноземні інвестори продовжують залишати ринок, населення й суб'єкти тіньової економіки, як власне й легальний бізнес, поспішають конвертувати свої заощадження у валюту.

Таким чином, якщо установка на девальвацію гривні означає вичерпання фінансових лімітів підтримки нинішнього економічного курсу, то мовчання НБУ з приводу попередньої ідейної підтримки уряду, який нібито проводить ринкові реформи, викликає подив. Більше того, тепер немає найменшої впевненості, чи справді Нацбанк (зі слів його керівника) вже не підтримуватиме штучну ціну на гроші й цим самоусунеться від створення ілюзій реформаторства в країні?

Досить довго уряду вдавалося підтримувати відносну стабільність на грошовому ринку. При цьому рік у рік погіршувалися фінансові показники роботи підприємств, зростали обсяги їхніх взаємних боргів, прогресуючими темпами наростали збитки. Як випливає з розрізнених висловлювань кабмінівських чиновників, уряд досі не має чіткої стратегії подолання кризових тенденцій. Одні міністри вважають за необхідне загалом відмовитися від зваженої грошово-кредитної політики й бачать вихід із ситуації в карбуванні грошей чи грошових сурогатів, аби дати їх збанкрутілим підприємствам. А ті з чиновників, хто проти такого легкого шляху, все-таки не можуть наважитися на більш рішучі й непопулярні заходи.

Минулого тижня прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко повідомив, що Кабмін збирається подати до Верховної Ради пакет законодавчих актів із питань оподаткування. За його словами, ці документи допоможуть створити умови для реструктуризації української економіки, структурної перебудови промисловості й нормальної роботи українських підприємств. Однак, судячи зі ступеня занедбаності економіки, такі наміри уряду вже на стадії проектів справляють враження явно половинчастих, тож їх важко сприймати серйозно. Насправді Кабінет Міністрів, як ніколи, потребує чіткого плану структурної реформи, який зніме проблему неплатежів, звільнить економіку від бартеру, створить для підприємств прості та зрозумілі мотиви для отримання легального, грошового прибутку. Ясна річ, май уряд програму хоч якоюсь мірою адекватну ситуації, це не залишилося б непоміченим ні експертами, ні підприємцями.

А поки всього цього немає, уряду доведеться задовольнятися тим, що в лютому, приміром, держбюджет отримав лише половину від запланованих надходжень, тим часом як заборгованість у заробітній платі з 30 січня до 20 лютого зросла на 199 млн. грн. і досягла 5356 млн. грн. При цьому заборгованість працівникам небюджетних організацій збільшилася на 128 млн. грн. й досягла 4501 млн. грн., бюджетних організацій і установ - зросла на 72 млн. грн. і перевищила 855 млн. грн. Навряд чи порадує пенсіонерів підвищення їхніх пенсій, - у середньому на 9 грн., позаяк витрати Пенсійного фонду до кінця другої декади лютого на 68 млн. грн перевищували доходи й досягли 629 млн. грн, а заборгованість у виплаті пенсій за станом на цю ж дату становила 1106 млн. грн.

За такого фінансового розкладу з боку Нацбанку було б украй недалекоглядним підтвердити свою причетність до нинішньої політики косметичних реформ. Тож слова Віктора Ющенка про те, що "в разі погіршення кон'юнктури ми можемо повторити лютневий сценарій" цілком можна розцінювати як готовність відмовити уряду в підтримці. Утім, можливо, хтось розтлумачить його слова інакше, а хтось і загалом уже перестав звертати на них увагу.