Ким варто пишатися?

Сергій КРИМСЬКИЙ, філософ:

— З представницької національної еліти мені (за чіткого усвідомлення неповноти переліку) хотілося б виділити таких видатних українців. Петро Сагайдачний — полководець, діяння якого знаменували військову доблесть українських козаків у захисті Європи від турецької небезпеки. Іван Мазепа — видатний діяч культурно-історичного розвитку нації епохи бароко, освічений гетьман, який здобув світову популярність своєю дипломатичною активністю при великих королівських дворах Європи. Артемій Ведель — чудовий український композитор 18-го століття, який розвинув жанр духовного концерту на основі національного мелосу. Григорій Сковорода — видатний філософ, який у відповідь на коперніанське відкидання центрального становища людини у світі оголосив людину особливим мікрокосмом і розвинув нову концепцію гуманізму на основі української ментальності. Тарас Шевченко — творчий геній, який став унікальним уособленням українського народу і заклав поетичний підмурівок національної картини світу. Григорій Потебня — всесвітньо відомий вчений, який, подібно до художнього генія Шевченка в області Слова поетичного, розвинув наукову теорію Слова, створив історичну граматику й проаналізував основні лінгвістичні категорії освоєння дійсності. Микола Гулак — найбільш радикальний ідеолог Кирило-Мефодіївського братства, який створив на засланні монографію «Нарис геометрії про чотири вимірювання» — одну з перших робіт з багатомірної геометрії, що передувала теорії відносності. Іван Франко — універсальний інтелект у національній культурі, в якій він бачив «нового Моїсея», покликаного вивести слов’янські народи з рабства. Леся Українка, котра втілила досвід європейської цивілізації в українській художній творчості й затвердила нові шляхи розвитку лірико-психологічної драми. П. Скоропадський — останній гетьман, який створив державне підгрунтя культурно-історичного розвитку нації 20-го століття, ініціатор створення Української Академії наук, Національних опери, симфонічного оркестру та бібліотеки. Катерина Білокур — видатний майстер живопису, вона розкрила художній космос народного світосприйняття.

Лілія ПУСТОВІТ, дизайнер:

— Гадаю, експерти ще довго вестимуть суперечку з приводу того, чи зараховувати видатних особистостей епохи Київської Русі до української історії. Проте назву Ярослава Мудрого й Володимира Великого. З числа людей слова, які для мене мають статус видатних українців, відзначу Тараса Шевченка — як такого, що формує позитивний імідж України, та Миколу Гоголя. У моєму розумінні вищезазначених людей можна об’єднати такими критеріями: без них неможливо уявити сучасну Україну й, крім того, мені здається, що це люди планетарного масштабу.

Хоча варто зауважити, що у форматі рейтингу оцінити об’єктивно значущість тієї чи іншої особистості неможливо: все-таки для кожного окремого представника нації п’ятірка видатних — своя. Я б, наприклад, окремим пунктом виділила всіх тих безіменних майстрів — гончарів, різальників, ткачів, гаптувальниць, які підкреслили своїм трудом нашу національну своєрідність. І які, незважаючи на негаразди, що допікають Україну, залишаються пізнаваними й ціняться у зовнішньому світі.

Юрій МАКАРОВ, телеведучий:

— Насамперед назву Тараса Шевченка, незважаючи на те, що з його «статусом» начебто все зрозуміло: він сформулював культурний код нації. Таку ж роль, але в політичній площині, на мій погляд, зіграв Іван Мазепа, який усвідомив існування України не як стихійного утворення козацтва, а як повноцінної держави. Володимир Святий, нехай в літописах події 988-го відбилися далеко не так, як вони відбувалися насправді, й нехай залишається спірним питання про причетність його до історії української державності. Для мене цей вчинок у долі України — історичний. Микола Гоголь — приклад того, як може розвиватися патріархальна (на той момент — у більшості випадків) українська свідомість в умовах, коли вона потрапляє у великий світ. А імперський Петербург цим світом, хоч як крути, був. Зарахую до серії видатних українців і академіка Вернадського: це, знов-таки, усвідомлення сучасного світу в усіх його взаємозв’язках. Відразу обмовлюся: можна сперечатися про його належність до тієї чи іншої культури, але його коріння тут. Вищезазначені люди — для мене безперечна «п’ятірка». Серед видатних і особистості, чиї портрети — на нашій національній грошовій одиниці: на мій погляд, Україна відобразила на купюрах гідних.

Хоча в спробі визначити національних героїв є свої підводні камені. Наприклад, є особистості, які для мене не є безперечними авторитетами: композитор Лисенко, незважаючи на те, що він створив академічну школу. Я його просто не відчуваю.

Володимир ФЕСЕНКО, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— На мою думку, визначати найвидатніших українців слід за такими критеріями:

1. Найбільший внесок у формування та розвиток української нації.

2. Популярність і вплив у міжнародному контексті.

Отже, за період з Нового часу, коли почали виникати національні держави в сучасному значенні цього слова, до сьогодні моя десятка великих українців виглядає так:

1. Т. Шевченко; 2. Б. Хмельницький; 3. М. Гоголь; 4. М. Грушевський; 5. О. Довженко; 6. І. Франко; 7. І. Мазепа; 8. Л. Українка; 9. С. Бубка; 10. — (багато рівноцінних претендентів). Наприклад Драгоманов, Костомаров, Вернадський, Ігор Сікорський (він починав свою професійну кар’єру в Україні), Леонід Кравчук.

Леонід КРАВЧУК, народний депутат України, лідер фракції СДПУ(О):

— Звичайно ж, на першому місці в списку видатних людей України, на мою думку, стоїть Тарас Шевченко. На другому — Михайло Грушевський. Із учених треба особливо відзначити Сергія Корольова. Із спортсменів — Валерія Лобановського. Серед кінорежисерів — Олександра Довженка. Серед співаків — Анатолія Солов’яненка. Це ті люди, які завжди в мене в пам’яті. Тому я їх одразу і назвав. Але насправді великих українців дуже багато. Нещодавно видавництво «Євроімідж» (я був головою редакційного комітету) випустило книгу «1000 великих постатей» про визначних українців минулих століть. І от що важливо — якщо взяти всі сфери людського життя (політику, науку, культуру, спорт, медицину), то перші позиції у світовій цивілізації займають українці або ті, хто народився в Україні. Це для мене є надзвичайно промовистим фактом.

Якщо б, на чиюсь думку, я також опинився в списку найвидатніших людей України, я б поставився до цього спокійно. Для того, щоб визначити місце діяча сучасності в історії, потрібен час. Поки що, під тиском сьогоднішнього складного життя, подібні оцінки виставляти дуже важко, і вони не можуть бути об’єктивними. Хоча, як людині, яка народилася і живе на цій землі, вболіває за її народ, така оцінка була б мені приємна.