Летять чутки...

На початку червня, саме в переддень курортного сезону, читачі російських газет, що цікавляться інформацією про те, яка там погода цього літа в Криму, були шоковані несподіваною новиною. Текст у багатьох газетах практично співпаде в частковості. Процитуємо фрагмент, із, здавалося б, респектабельної російської газети — «Новые известия». «У Керчі виявлені захоронення не менш небезпечні, ніж Чорнобиль, — пише кореспондент Ганна Сергєєва в статті «Радіоактивний Крим». Україною поширилась тривожна чутка: всеукраїнська, а також всеросійська здравниця Крим під загрозою зараження. Та не якогось, а радіоактивного. Як стало відомо «НИ», на околицях Керчі під землею знаходяться корпуси стратегічних бомбардувальників, які брали участь у випробуваннях ядерних бомб на полігоні в Семипалатинську. Цього «добра» не менше 10 тис. тонн, і кримська влада не знає, що з ним робити. За даними екологів, рівень радіації на місці захоронення в багато разів перевищує допустиму норму. Тим часом секретний об’єкт практично не охороняється. Місцеві жителі збирають там металолом, полюють на зайців і ходять по гриби. Територія за колючим дротом — улюблене місце для ігор дітей. За словами лікарів, у половини місцевих школярів збільшена щитовидна залоза. Місяць тому МНС Криму звернулося до уряду України з пропозицією організувати вивіз та утилізацію радіоактивних відходів. Однак рішення не прийнято досі…»

Оскільки первинна інформація про страшний «кримський Чорнобиль» з’явилася з досить підозрілого джерела — інформаційного агентства, яке спеціалізується на обмані російських читачів із приводу стану справ в Україні, кримські журналісти вирішили перевірити, наскільки вірогідна інформація, що вихором пронеслася неосяжними просторами Росії і не на жарт схвилювала російських відпускників. Представники ДУ МНС України в Криму, санітарної служби, військові, керівники автономії разом із знімальною групою ТРК «Крим» виїхали на околиці селища Багерове Ленінського району, що розташоване в степовій частині Керченського півострова. Як виявилося, об’єкт дійсно існує, він знаходиться в спекотному кримському степу приблизно за 45 кілометрів від Керчі і кілометрів за 50 від найближчого морського берега (до речі, не Чорного, а Азовського моря). Дійсно, в радянські часи тут розташовувався факультет штурманів Ворошиловградського військового льотного училища, аеродром для навчальних польотів і великий військовий полігон. Сьогодні тут демонтовано навіть злітну смугу. Від корпусів залишилася руїна. Як розказують військові, пов’язаний свого часу з училищем і аеродромом об’єкт завжди мав навчальне призначення, а сам аеродром був запасним для військової авіації як Чорноморського флоту, так і сил стратегічного призначення, об’єкти яких були розташовані на самому півострові та навколо нього у нинішній материковій частині України та Росії. У зв’язку з цим досить сумнівно, що навчальна авіація була причетна до якихось ядерних випробувань та ще в Семипалатинську. Відомо, що найбільшого радіоактивного забруднення зазнавали об’єкти, які слугували не засобами доставки, а мішенями. З другого боку, військові вважають, що це не можуть бути мішені, оскільки такі об’єкти через дуже високу небезпечну для життя радіоактивність не перевозилися взагалі, тим більше на такі великі відстані, і були захоронені на місці в Семипалатинську. За даними нинішніх працівників МНС України, останки військової техніки захоронено тут понад 30 років тому. Це були розрізані на частини механізми й корпуси списаних літаків та іншої техніки, їх звалили у відомі багатьом катакомби, розкидані по всьому Керченському півострову, що залишилися після видобутку будівельного каменя. Катакомби глибиною часто 10 і більше метрів служили і служать зараз могильниками для всіляких відходів. Місце це пустинне, розташоване в степу, до найближчого населеного пункту добрий десяток кілометрів, так що «жарт» про дітей, які граються за колючим дротом і про їхню щитовидну залозу, — явна вигадка. Як і те, що місцеві жителі збирають тут металолом, ходять по гриби або полюють на зайців. Сьогодні це пустинне місце, що височіє невеликим порослим травою пагорбом, по периметру обгороджене двома рядами колючого дроту. Обіцяної військовими охорони таки немає. Вони пояснюють це тим, що об’єкт дійсно знаходиться під військовою охороною, але не будь-яка охорона — постійна військова варта. Тут встановлено режим періодичної охорони, тобто військові час від часу виїжджають на місце, оглядають об’єкт і у разі чогось підозрілого вживають заходів. Вони стверджують, що за минулі 30 років нічого підозрілого не було, вперше до об’єкта такий підвищений інтерес. Крім того, військові періодично приїжджають для вимірювання радіаційного фону. За даними ДУ МНС у Криму, він ніколи не перевищував допустимих норм. У присутності всієї комісії (весь процес знято операторами кримського телебачення на плівку) вимір радіаційного фону дозиметристами, що приїхали з комісією МНС, показав: 10 мікрорентген за годину. Що для Криму нижче за норму, оскільки в багатьох місцях, де знаходяться поклади каменя, як правило, «фонить» сильніше, — рівень природного радіаційного фону становить 14 мікрорентген за годину. Це абсолютно безпечно для людини. «Об’єкт у такому стані, в якому він є, не становить ніякої загрози і ніколи не становив», — говорить Юрій Горбунов, заступник начальника державного авіаційного науково-випробувального центру з Феодосії. Об’єкт все ще знаходиться у віданні Міністерства оборони України, хоча земля, як говорить заступник начальника Ленінської районної адміністрації Сергій Борзов, поки що не передана. Тому до відання місцевої адміністрації відноситься тільки територія, а сам об’єкт ні в Багеровській сільській раді, ні в Ленінській РДА не значиться. Тут вже підготували акти для передачі, зверталися до Ради міністрів Криму, до Кабінету Міністрів України, але рішення поки що не прийнято, оскільки треба визначити, хто саме може бути його господарем. «Наша організація також не готова прийняти цей об’єкт на баланс», говорить начальник відділу радіаційно-хімічного захисту ДУ МНС Криму Олексій Фрідман. Швидше за все, вважають фахівці, оскільки вже існує підозра, мовляв похована техніка контактувала з ядерними матеріалами, об’єкт має бути переданий об’єднанню «Радон», який займається утилізацією і зберіганням радіоактивних матеріалів. Тим більше, за словами представників Ленінської РДА, що вони знають про існування цього об’єкта. На замовлення власника об’єкта, Міністерства оборони, фахівці «Радону» періодично виїжджали на місце, проводили комплексні обстеження, про що є всі передбачені законом документи, підписані у встановленому порядку. Так що курортникам жодні «радіоактивні літаки» не страшні. Як не були вони страшні всі останні 30 років…