Локальна полiтика: що не пiдвладне євро
Серед бажаних наслідків появи готівкового євро є й такі, як все більш явна різниця у роздрібних цінах між різними країнами Єврозони та викликані цією обставиною ускладнення, що вимагають зрівняти ці ціни. Аргумент, який наводиться на користь останнього, простий: в умовах, коли національну валюту в країнах ЄС усунено і всі ціни наводяться в євро, як може один і той же автомобіль чи, скажімо, хлібина, мати різні ціни по різні боки кордону? Спокуса купувати там, де ціни нижчі, і продавати, чи, принаймні, не купувати там, де ціни вищі, буде величезною.
Однак такий аргумент вважається наївним, оскільки не треба бути генієм, щоб порівняти ціну на автомобіль у Німеччині з ціною на аналогічний автомобіль у Франції. Усі люди роблять подібні підрахунки під час вибору місця відпочинку за кордоном, то чому б їм не робити те ж саме і під час купівлі інших товарів та послуг? Люди не такі дурні чи ліниві, як думають політики і бюрократи. Цікаве питання полягає у тому, в якій мірі відмінності в цінах викликані явним неуцтвом та інертністю, та в якій мірі ми зобов’язані цією обставиною чинникам, які навряд чи зміняться з появою євро?
Почнемо з даних із роздрібних цін. Швейцарська банківська група UBS наводить вартість стандартного кошика з 111 товарів та послуг у великих містах світу. Результати цієї оцінки для міст Європи подано у наведеній нижче таблиці, де за орієнтир для порівняння було взято Німеччину. Цілком очевидно, що існує величезна різниця в цінах: так, наприклад, якби жителі Фінляндії могли купувати в Іспанії, їх купівельна спроможність збільшилася б на 50%! Тому, якби зрівнювання цін таки сталося, цьому б дуже зраділи жителі багатих країн, тоді як у більш бідних країнах людям довелося б платити шалені гроші за звичайні товари і послуги. Але цього не трапиться, і різниця у рівні цін сильно не зміниться, незважаючи на введення євро.
Проведене UBS дослідження показує, що ціни у Франкфурті на 8% вищi, ніж у Берліні. Із порівняння цін в аналогічній єдиній валютній зоні — Сполучених Штатах Америки — видно, що ціни у Хьюстоні, штат Техас, на 26% нижчі, ніж у Нью-Йорку, і трохи нижчі, ніж у Лос-Анджелесі. І ці відмінності мають дуже велике значення: вони показують, що тільки на основі наявності спільної валюти зрівнювання цін не відбувається.
То що ж стоїть за стійкими відмінностями в цінах усередині країни і між окремими державами? Існує три важливих чинники:
1. Практика підриву вільної конкуренції. У принципі, вільна торгівля, звичайно ж, існує, однак, вона часто стикається з серйозними ускладненнями і перешкодами як на кордоні, так і всередині країни. Так, наприклад, у США заборонено приватно переправляти вино з Каліфорнії у Массачусетс, тому що оптові торговці вином у Массачусетсі добилися встановлення федерального закону, який захищає їх величезні прибутки. Те, що було б легкою операцією при використанні Інтернету і служб доставки, докорінно забороняється торгівельними організаціями і виробниками, яким вдається переконувати законодавців і/або бюрократів у необхідності захищати їх монопольні ренти. Монопольська антиконкурентна практика в Європі взагалі квітне пишним цвітом. Тому, якщо наміри Євросоюзу щодо створення єдиного ринку серйозні, для досягнення цієї мети ще потрібно провести велику роботу.
2. Відмінності у конкуренції та розмірах ринку. Чим менший ринок, тим менша кількість оптових торгівельних фірм, діяльність яких на цьому ринку приносить прибуток. Але чим менша кількість торгівельних фірм, тим менша конкуренція на ринку. У результаті, прибуток стає більшим, а ціни вищими. Часто конкуренцію обмежують правила, що розбивають ринки. Однак іноді причиною слугує просто невигідність проведення торгівельної операції для, скажімо, доставки уранці круасанів з Бельгії.
3. Роздрібні ціни. Головний пункт тут полягає в тому, що роздрібна ціна включає в себе не тільки вартість товару, але й витрати торгівельних підприємств, такі як заробітна плата персоналу, орендна плата, реклама, розмір чистого прибутку і т.д. І це, згідно з вищенаведеною таблицею, дуже відрізняється від країни до країни. Так, наприклад, між Фінляндією і Португалією немає великих відмінностей у продуктивності там, де справа стосується роботи за прилавком у панчішному відділі. Однак різниця в оплаті праці величезна, і, отже, більш низькі роздрібні ціни треба чекати у менш багатих містах і країнах, і більш високі — у більш багатих. Порівняння Нью- Йорка з Хьюстоном — чудовий приклад такого співвідношення, як і порівняння Франції з Грецією. І те, що стосується оплати праці, поширюється і на інші витрати збуту продукції. Теоретично Єврозона створить єдиний ринок, однак на практиці все відбувається зовсім інакше. У американців є хороший вислів: «Уся політика носить локальний характер». Те ж саме можна сказати і про ціни. Внаслідок кумедного дослідження вартості стрижки пуделя на території Великого Бостона, проведеного Школою державного управління імені Кеннеді Гарвардського університету, було виявлено різницю в цінах понад 100% у різних районах. Щось дивує? Звичайно ж, ні. Стрижка і догляд за домашніми улюбленцями коштує дорого у багатих районах Бостона і дешево у його бідних районах, як і перукарські послуги для людей.
То який можна зробити висновок? Розходження у цінах як були, так і залишаться, і євро тут мало що зможе змінити. Згодом з’явиться тенденція скорочення існуючої різниці, але це вже станеться незалежно від євро. Усе почнеться з Брюсселя, розширення популярності купівель через Інтернет і появи роздрібної торгівлі у масштабі Євросоюзу. Але і коли все закінчиться, ціни в Європі будуть виглядати також, як сьогодні у США, де великі відмінності продовжують існувати і після понад ста років після введення загальної валюти і вільної торгівлі між штатами.
Руді Дорнбуш — професор економіки Массачусетського технологічного інституту
