Локальні бої за «центр» набувають ознак повномасштабної війни

Попри те, що Даниленко має в Києві надійне лобі в особі прем’єра Пустовойтенка та спікера Ткаченка (вони обіруч підтримували ідею черкаського губернатора створити на базі цієї центральної області взірець господарсько-економічної моделі, за прикладом якої могли б розвиватися агропромислові комплекси інших регіонів — «День» № 146, 1998), попри те, що захищати голову Тальнівської райдержадміністрації заповзялися кращі адвокати, один із яких — колишній прокурор області, попри те, що зовні черкаський губернатор, як і раніше, виглядає молодцювато, все ж закрадається сумнів: а чи не пораховано його дні на цій посаді?

Зрозуміло, ліві не відступлять. Вміло жонглюючи словом «клановість» і тим фактом, що Даниленко попризначав на ключові пости в Черкасах та на місцях переважно своїх людей із Миронівського району Київської області, звідки він родом, комуністи й соціалісти (не слід забувати, що свого часу Даниленко балотувався до ВР по цьому округу з Олександром Морозом) «обкладають» губернатора за всіма законами мисливського мистецтва.

Як завжди, проявила себе преса. Одна з місцевих газет останні два місяці тримає тираж лише завдяки Анатолію Даниленку. Знімки хати губернатора, машини губернатора, секретарок губернатора, публікація службових, інтимних та інших подробиць його життя розважають читачів. У аналітиків же цілковита відсутність реакції Антолія Даниленка на відверто провокаційні статті викликає щонайменше подив.

Втім, дивуватися немає чому: якби за плечима Анатолія Даниленка були конкретні справи, було б чим і відбиватися. На жаль, вся його впевненість у собі й справі, яку він прийшов робити, за 100 днів зійшла майже нанівець. Найголовніше: програма розвитку Черкаської області, яку так гаряче підтримали прем’єр Пустовойтенко та спікер Ткаченко і на яку стільки надій покладали остаточно зубожілі селяни, й досі залишається декларацією. Як заявив на недавній прес-конференції Анатолій Даниленко, цей проект було направлено до Києва. Однак він застрягнув у кабмінівських коридорах. Натомість з уряду до Черкас приїхала група фахівців, котрі висунули зустрічні рекомендації щодо стабілізації агропромислового комплексу області, які базувалися на традиційному залученні бюджетних коштів. Нині навіть школяреві відомо, що грошей немає ні в столиці, ні в місцевому бюджеті. Отже, «київський проект» був звичайнісінькою чиновницькою відпискою. Яка доля чекає на «черкаський проект» — покаже час.

Однак часу якраз і немає. Для Анатолія Даниленка за ситуації перманентного «лівого імпічменту» дорогою знахідкою було б швидке прийняття Кабміном черкаського варіанту програми стабілізації та виходу області з кризи. Цього, звісно, найближчим часом не станеться. А тут ще заангажована преса пустила в дію «важку артилерію» — компромат і відвертий шантаж. І господар області розгубився...

Звісно, одна справа — числитися господарем, зовсім інша — бути ним. Ліві звіддавна обіймали панівні висоти на Черкащині — останні десять років більшість голосувала за комуністів. Немає сумніву, що спроба нинішньої політичної верхівки відвоювати позиції в одній із центральних областей України з метою забезпечення виборів глави держави наступного року і цього разу зазнає поразки. Ліві не здаються. Більше того, вони переходять у наступ. Локальні «бої» за центр набувають ознак повномасштабної «війни».

Черкаська область

№205 27.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»