«Лицар правди про Україну»
Поетеса Ліна Василівна Костенко пригадала одну з перших появ Джеймса Мейса на українському телебаченні, коли — в ході дебатів на тему, який ключ підібрати до історії України, — він сказав: ключ до історії України — це ключ до скриньки Пандори. За відчуттям Ліни Василівни, Джеймс Мейс шукав цей ключ до скриньки Пандори — але не для того, щоб відкрити (зі слів поетеси, «всі нещастя на Україну вже випустили»), а для того, щоб загнати нещастя назад і закрити скриньку. Як відзначив лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко, Джеймс Мейс займався однією з найтрагічніших сторінок нашої історії, «бо він добре розумів, що власне історія є те, що збережене в пам’яті».
І на громадянській панахиді говорили про необхідність продовжити роботу Джеймса Мейса із дослідження Голодомору та «зробити так, щоб світова спільнота нарешті визнала очевидні факти» (Станіслав Кульчицький). Прозвучали пропозиції назвати Центр вивчення Голодомору, який має бути організований, іменем Джеймса Мейса, а також видати окремою книжкою його публікації в «Дні» (адже саме наша газета стала для нього трибуною). Як стало відомо пізніше, Українська федерація Америки вже створила меморіальний Фонд Джеймса Мейса для вивчення Голодомору в Україні. Але, як наголосив шеф-редактор журналу «Політична думка» Володимир Полохало, ми пам’ятатимемо Джеймса не тільки завдяки науковим роботам, а й завдяки його невгамовному, енергійному бажанню зробити нашій країні краще — і не просто країні загалом, а кожному окремо як особистості; «для нього не було маленьких українців, для нього всі були нормальні, цивілізовані, великі українці». Зі слів президента Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслава Брюховецького, він і «сам себе відчував тим українцем, які, може, колись з’являться». В’ячеслав Брюховецький згадав, що Джеймс був першим іноземцем, який ще на початку 1990-х, приїхавши до Києво-Могилянської академії, сказав: «Я хочу тут працювати». Навколо — корпуси Вищого військово-морського політичного училища, а тут «спершу в джинсах, а потім у шортах ходить якийсь американець... Це був шок для того світу, який нас тоді оточував». У тому, що цей світ змінився, була заслуга й Джеймса Мейса.
А один із перших українських дисидентів Євген Сверстюк сказав про Джеймса такі слова: «Ми прощаємося з милим чужинцем, якого в Україні називали лицарем України і, власне, мали на увазі — лицарем правди про Україну. …Він поселився в Україні тоді, коли так багато її дітей виїжджали «с этой страны». …Я думаю, його привела природна схильність говорити правду, досліджувати правду, і ця правда зробила його великим». Зі слів Євгена Сверстюка, українці ще не зовсім зрозуміли, кого втратили. «І ця втрата поступово до нас доходитиме, бо ми мали в особі Мейса одного з кращих представників України. Він був голосом її історії у світі».
Можна лише додати — не тільки української історії, а й українського «сьогодні». І не тільки у світі, а й у самій Україні. І цей голос завжди звучатиме для нас. Адже слова Джеймса Мейса, які залишилися в книжках і статтях (а практично кожна його колонка в «Дні» ставала подією), у конспектах студентів Могилянки, яким він викладав, — кращий пам’ятник автору…
З глибоким сумом довідався про передчасну смерть відомого історика та політолога Джеймса Мейса.
Висловлюю глибокі співчуття його рідним, близьким та колегам у зв’язку з цією непоправною втратою, поділяю ваш біль і скорботу.
Американець Джеймс Мейс був великим другом України. Своє життя він присвятив дослідженню української історії. Наша держава високо цінує його подвижницьку наукову та громадську діяльність, спрямовану на поширення у світі правди про Голодомор 1932–1933 років.
Пам’ять про Джеймса Мейса назавжди залишиться в наших серцях.
Шановна панi Наталю!
З глибоким сумом висловлюю свої співчуття з приводу смерті Вашого чоловіка, громадянина Сполучених Штатів Америки, дослідника української історії, вченого, викладача, журналіста.
Життя Джеймса Мейса було наповнене самовідданою працею в проведенні наукових історичних досліджень, становленні незалежної української журналістики, великою повагою, шаною і гарячою любов’ю до всіх людей, що його оточували.
Нехай світла пам’ять про Джеймса Мейса назавжди залишиться у серцях тих, хто знав його як чуйну і добросердечну Людину, яка сприяла відродженню національної свідомості українського народу.
Вінницька крайова організація Народного Руху України висловлює співчуття у зв’язку із смертю Джеймса Мейса. Схиляємо голови у скорботі та жалобі, світла пам’ять про людину, яка віддала своє життя Україні, завжди залишиться у наших серцях.
Українська історична наука зазнала непоправної втрати, помер Джеймс Мейс, справжній патріот України, який був відданий їй до останньої хвилини свого життя. Від імені жителів міста висловлюємо глибоке співчуття рідним та близьким покійного, редакційному колективу газети «День», членом якого він був протягом багатьох років. Історико-культурна спадщина Джеймса Мейса залишиться з нами назавжди. Українці пам’ятатимуть про неоціненний внесок цієї талановитої людини у розбудову нашої державності.
Прийміть щирі співчуття з приводу важкої втрати передчасної кончини Джеймса Мейса. Хай буде йому пухом київська земля, віримо, що пам’ять про його чесність буде надихати українців.
З глибоким сумом і скорботою дізнався про трагічну звістку – смерть видатного українського національного діяча професора Джеймса Мейса.
Неможливо осягнути біль і значення цієї втрати для нашої держави. В особі Джеймса Мейса Україна знайшла не лише визначного дослідника власної історії, а й вірного сина, який пройнявши серцем страждання українців, став часткою Української нації.
Ми, українські дипломати, схиляємо чоло перед пам’яттю Людини, яка зробила неоціненний внесок у поширення у світі правди про трагедію Голодомору в Україні. Нам ще належить гідно і справедливо оцінити колосальну місію Джеймса Мейса, котрий, мов провісник вищої справедливості, будив світ, аби нарешті пробудити нашу націю. Віднині і назавжди ім’я Джеймса Мейса закарбоване на скрижалях української пам’яті та історії.
Шановні колеги, із глибоким болем дізнався про передчасну смерть Джима Мейса.
Я добре знав і любив цю чудову людину. Прийміть мої щирі співчуття у зв’язку з непоправною втратою. Прошу також обов’язково передати мої слова співчуття і підтримки пані Наталії.
С большим огорчением узнал о преждевременной смерти профессора Джеймса Мейса. Выражаю глубокие соболезнования родным и близким Дж. Мейса и газете «День». То, что он сделал для Украины, навсегда останется в памяти украинского народа. Пусть в украинской земле он найдет вечный покой.
Шановна Ларисо!
Щиро співчуваю трагедії, яка сталася з Джеймсом Мейсом – діамантним Експертом Вашої газети, надзвичайно доброзичливим до нашої країни, люблячим її, дбаючим про неї так, як, подекуди, найпромовистіші політики так не опікуються її клопітним життям. Це Ви точно визначили його сутність, назвавши «Вірним Українцем». Сама собі інколи дивувалася: з якою ж цікавістю читаються його коментарі на першій шпальті «Дня». До глибини душі уявляю, якої непоправної втрати Ви зазнали...
Донедавна я працювала головним редактором вітчизняного ж. «Человек и Закон» і довелося, по суті, створювати по-новому творчий колектив та витратити не один тиждень на пошуки професійних, з божою іскрою експертів та працівників редакції. Пана Мейса важко замінити...
Бажаю мужньо здолати виниклі труднощі, тримати й надалі взяту творчим колективом газети «День» «планку» одного зі справжніх лідерів об’єктивних, незаляканих ЗМІ. Успіхів Вам і натхнення!
Дорога редакція!
Шановна пані Івшина!
Дозвольте Вам висловити щире співчуття у зв’язку з раптовою смертю редактора англійської версії газети «День», постійного її дописувача, професора Мейса Джеймса. Це величезна втрата для вас, для нас, читачів газети, для всієї України.
Професор Мейс був американцем, але він проникся проблемами України, болі України стали його болями і він робив, що міг для демократизації і розвитку України, щоб вона встала в рівень з іншими країнами, щоб її добре ім’я і важка історія стали знаними в світі.
Хай українська земля буде йому пухом! А достойним пам’ятником професору Мейсу буде ще краща газета «День», яка завжди буде пам’ятати і виконувати заповіт Мейса: «Пишіть правду».
Висловлюю глибоке співчуття редакції газети «День» і «The Day» з приводу тяжкої втрати – смерті Джеймса Мейса. Поділяю біль та смуток горя. Висловлюю глибоке співчуття рідним та близьким покійного.
Світла пам’ять про Джеймса Мейса – великого ученого, Людину, Громадянина назавжди залишиться в серці.
З глибоким сумом дізнався про передчасну кончину Джеймса Мейса – людини високих якостей та науковця вищого гатунку.
Він лишив по собі глибокий спогад не лише в Україні, а і в пам’яті тих, хто цікавиться нею: як про це свідчили його хроніки в «Дні», також його книги, це був тонкий знавець цієї країни, яку він зміг зрозуміти водночас розумом і серцем.
Надсилаю щирі співчуття його родині та численним друзям.
Глибокошановна пані Ларисо!
Прийміть наші глибокі співчуття з приводу передчасної смерті відомого історика Джеймса Мейса.
З глибоким сумом дізналися про передчасну смерть справжнього сина України, громадянина Америки — Джеймса Мейса.
Ми завжди високо цінували його діяльність. Заслуга Джеймса Мейса в першу чергу в тім, що він розкрив перед всім світом історичну правду трагедії України в 1932 — 1933 рр. І тим самим дав поштовх до діяльності в цьому напрямку цілому ряду істориків в багатьох країнах.
В його особі ми втратили великого друга, захисника українства в цілому світі.
Вічна йому пам’ять!
Шановні працівники редакції газети «День»!
Хочу висловити вам співчуття з приводу смерті консультанта вашої газети, вченого, справжнього друга України доктора Джеймса Мейса.
Щойно довідавшись через повідомлення по радіо про цю сумну подію, я відразу вирішив написати вам.
Відразу скажу, що п.Джеймса Мейса особисто я не знав, лише дякуючи його статтям у вашій газеті і участі у передачі А.Безулик «Я так думаю», присвяченій темі Голодомору в Україні, яку я дивився, я почув про нього.
Чесно кажучи, в мене викликало здивування і глибоку повагу його ставлення і позиція відносно історії нашої держави і тих процесів, що відбуваються в ній зараз, — ставлення американського громадянина, що є викликом для багатьох українців і посадовців в нашій країні. Тому це і змусило мене написати вам.
На жаль, я не зможу бути присутнім на церемонії поховання, але обов’язково при першій можливості відвідаю могилу цієї поважної людини. На цьому закінчую свій лист.
ПАМ’ЯТІ ДЖЕЙМСА МЕЙСА
Не винесла душа свідоцтв нелюдських мук...
В якому серці вмістиш стільки горя?
Але Тобі хватило міці рук,
Щоб розгойдати дзвін Голодомора.
Ті — за кордон вивозять капітал,
Ті — з-за кордону ввозять контрабанду...
А Ти ні в кого права не питав,
Щоб в Україну ввезти нашу правду.
Серед усіх можливих в світі правд
Ти вибрав ту, що волею зоріє.
Над тьмою наших незліченних втрат
Твою безсмертну душу хай зігріє
Твоєї України світлий Ірій.
Випуск газети №:
№80, (2004)Рубрика
Подробиці
