Людину треба міряти не від ніг до голови, а від голови до неба

Репліка одного з читачів «Дня» про роль масштабу особистості в політиці й майбутній виборчій кампанії не викликала відгуку, і по-моєму, даремно.

Мій життєвий і професійний досвід багато разів підтвердив істину про те, що «шістки тузами не стають». Навіть найкозирніша «шістка» має коротку силу — на одну гру. Не в тому проблема, що О.Ткаченко та П.Лазаренко були слюсарем і шофером, а П.Симоненко та О.Мороз — середньої руки апаратниками. А річ у тім, що на рівні свого життєвого старту вони залишилися й досі. Для них самих стали несподіваними кар'єрні успіхи. Через що, наприклад, П.Лазаренко знахабнів, а О.Мороз — розгубився.

Нинішній президент досі залишається чи то парторгом, чи то директором заводу. Посади ці потрібні й навіть почесні, але це — не президентський рівень. Складається враження, що єдиною великою фігурою на нашому виборчому обрії сьогодні є Є.Марчук. Зазначу, що саме тому його й боїться всіляка дрібнота. Нічого доброго обрання Марчука корупціонерам та казнокрадам не обіцяє. Вони всі будуть проти нього. Ну й нехай! Людину треба міряти не від ніг до голови, а від голови до неба. Мені здається, що наш замучений народ своїм єством розуміє — шістки тузами не стають. І це дуже сприятливо для Євгена Марчука. Я ось людина суто цивільна, але генерала армії готовий вітати згідно зі стройовим статутом — такі погони «за так» нікому не дають.