«Люстрація» в дії...

Маємо перші результати люстрації. В уряді рапортували про звільнення з посад 39 високопосадовців, які підпадають під дію Закону «Про очищення влади». І одразу нонсенс. Першим в переліку звільнених осіб значиться адмірал, заступник міністра оборони Ігор Кабаненко, далі інші чиновники. «Схоже сталось те чого найбільше боявся. Під виглядом люстрації почали прибирати «незручних» людей», — пише на ФБ Valerii Boguslavski.

«Прибув з відрядження і дізнався з Iнтернету про власне звільнення з посади — є рішення Кабміну. Чудово! Здійснилася мрія Януковича і Ко прибрати мене з державного життя. ...хотів би запитати у шановних пана Президента і нового міністра оборони лише одне запитання: те, що нема політичної волі провести глибоку оборонну реформу за західними стандартами знаю давно. Але, з яких причин?» — це вже реакція самого Кабаненка (на цій же сторінці ми пропонуємо статтю, в якій адмірал пише про своє бачення реформування армії).

Із самого початку експерти наголошували: в законі багато недоліків («День», № 181 за 29 вересня 2014 р.). Тепер, після початку його практичного втілення, ці недоліки отримали підтвердження. Незрозуміло, з ким воюють люстратори — з колишніми КДБшниками чи Росією? Можна ще якимось чином зрозуміти молодого Єгора Соболєва, але як зрозуміти дорослих політиків, які все це підтримали? Ми не проти очищення влади від корупціонерів і зрадників, але це не означає, що всіх треба однією «мітлою» — і професіоналів, і патріотів.

До того ж, дивним є критерій — люструвати всіх, хто працював тільки за режиму Януковича (і то, під окремих осіб закон підкорегували). А що робити з тими, хто працював за режиму Кучми?

Замість того, щоб оцінювати конкретні справи конкретних людей і захищати сильних, у нас розмножують слабких. Замість того, щоб шукати винних, наприклад, у розстрілах Майдану і дати їм юридичну оцінку, у нас намагаються «очищенням влади» відволікти увагу від головних проблем. Чому?

КОМЕНТАРІ

«В РЕЗУЛЬТАТІ ЦЬОГО ЗАКОНУ МАСА ЛЮДЕЙ ПІДЕ ПО РІЗНИХ ІНСТАНЦІЯХ І ДІЙДЕ АЖ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ»

Віктор МУСІЯКА, провідний фахівець у сфері конституційного права, один із авторів Конституції України 1996 року, професор Києво-Могилянської академії:

— Сподіваюся, що у Кабміні, коли звільняли цих 39 чиновників, керувалися новим Законом «Про очищення влади». Але сам цей закон викликає питання — в ньому немає надійних механізмів справедливої люстрації без порушень конституційних прав. Тому треба дуже обережно ним користуватися. Не треба це робити під вибори та під суспільні очікування, адже після виборів весь виборчий факел перегорить, а в його попелі буде існувати стара система. Тому проведену акцію зі звільнення я вважаю передвиборчим піаром. Адже міністр юстиції говорив про розробку відповідного механізму та процесу люстрації, а Кабмін, не дочекавшись, вже звільнив 39 своїх чиновників. Я не є прихильником того, щоб одразу застосовувати новоприйняті Закони, якщо не випрацювані всі механізми. Тому що в результаті маса людей підуть по різним інстанціям і дійдуть аж до Європейського суду з прав людини. Але в країні вибори і Уряд намагається показати, що він виконує всі закони.

Критерії люстрації, висунуті у Законі, — це дурня, тому що у системі працювали і продовжують працювати люди, які чесно, сумлінно виконували свої завдання та функції. Недостатньо критерія «працював у владі за режиму Януковича» — потрібен персональний підхід. І сам факт роботи на тій чи іншій посаді за часів Януковича — це занадто мало, треба дивитися на те, якою діяльністю займалася ця людина та чи була ця діяльність корисною та ефективною для держави. Не все, що було за Януковича не мало позитивного ефекту. Тому треба перевіряти — чи людина діяла в рамках своїх повноважень та законно, чи вона чинила дії, шкідливі для держави. Якщо після конституційного перевороту 2010-го людина на своїй посаді виконувала незаконні розпорядження Януковича, тоді їй можна задавати питання. Але по суті ніякі закони «Про очищення влади» для цього не потрібні — є звичайні закони, які вимагають виконання обов’язків в рамках присяги, як службовців.

Окрім цього, кримінальна відповідальність передбачає застосування міри щодо заборони діяльності на займаній посаді до 5 років, а закон про люстрацію без суду і слідства звільняє людину на 10 років. До таких людей відноситься й Ігор Кабаненко, з яким ми займаємося дуже схожою діяльністю із пропаганди ідей і політики, яка має переважати в нашій державі.

Таким чином ідея люстрації взагалі може стати шкідливою, якщо використовувати її в тому ж інтенсивному руслі. Якщо в Міністерстві юстиції заявили про підготовки методики застосування цього Закону, значить вони самі зрозуміли, що дослівне виконання статей цього акту може нести негативні наслідки. Все, що стосується прав і свобод людини, має встановлюватися законами і внесеннями змін до них.

Взагалі, той факт, що люстрацією займатиметься Мін’юст — державний орган, хоча із залученням громадськості, створенням комісій, — це неправильно. Коли влада займається сама собою, навіть ціла низка антикорупційних законів може не спрацювати. Може відбутися розповсюдження традицій української політичної корупції — коли «своїх» залишать, а інших «люструють».

«ЩО БІЛЬШЕ БУДЕ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ, ТО ЯКІСНІШОЮ БУДЕ ЛЮСТРАЦІЯ»

Єгор СОБОЛЄВ, глава Люстраційного комітету України:

— Треба розуміти, що чиновники всіх рівнів, яких зараз звільняє Президент чи уряд, — це люди, які потрапляють під люстрацію згідно зі своїми особовими справами. Вони або були начальниками за часів Януковича, або походять із КДБ чи керівних органів Компартії та комсомолу. Але це лише початковий етап очищення влади, за яким повинен розпочатися основний: всі, хто залишився на посаді, мають пройти перевірку, чи справді вони не були начальниками, чи не приховали інформацію про кадебешне чи компартійне минуле та як вони можуть пояснити майно своєї родини. Про кожну перевірку буде повідомлено на сайті Мін’юсту разом з іменем людини, яка перевіряється. І ми просимо суспільство та журналістів долучитися до цього етапу, щоб змусити всіх чиновників, суддів, прокурорів звітувати щодо походження свого майна. Треба дуже уважно перевірити, чи всі люди, які мали бути звільнені, дійсно звільнені. І всі, хто залишиться на посадах або претендуватимуть на них, проходитимуть цю перевірку.

Я чекаю від Президента рішення про звільнення керівника СБУ, адже Валентин Наливайченко підпадає під люстрацію як випускник школи КДБ. Є багато інших посадовців, які мають бути звільнені на підставі відкритої інформації про їх роботу та освіту. Це буде багаторічна битва за очищення влади, в ній буде багато саботажу, і чим більше буде громадського контролю, тим якіснішою буде люстрація.

«ЛЮСТРАЦІЯ ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ НА ПОПУЛІЗМ, ВІДВОЛІКАННЯ УВАГИ Й ЗАСІБ ДЛЯ ЗВЕДЕННЯ РАХУНКІВ»

Валентин ТОРБА, експерт (facebook.com):

— Соболєв збирається люструвати Наливайченка за те, що він закінчив школу КДБ. А яку школу мав закінчити глава СБУ? ШРМ? Соболєв, який не має повної освіти, за всієї його щирої активності (сподіваюся, щирої) таки почав заганятися. Словом, ми таки приходимо до того, до чого й мали прийти: люстрація перетворюється на популізм, відволікання уваги й засіб для зведення рахунків.

«ПУБЛІКАЦІЯ УРЯДОМ ІМЕН 39 ЗВІЛЬНЕНИХ ПРАЦІВНИКІВ НАГАДУЄ СУД ЛІНЧА В СУЧАСНОМУ ВАРІАНТІ»

Євген ЗАХАРОВ, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи:

— Публікація Урядом імен 39 звільнених працівників нагадує суд Лінча в сучасному варіанті. Якщо посилатись на норму Закону, то дані про людей мають бути передані до Мін’юсту, який внесе їх до реєстру і опублікує певні відомості. Мабуть, реєстр ще не створений, тому замість цього просто взяли і надрукували список звільнених осіб, та ще й додали перелік тих, хто пішов за власним бажанням, уникнувши цієї принизливої процедури. Цей другий список друкувати було як мінімум неправильно, адже він не має відношення до люстрації. Загалом, це порушення права на приватність і люди зі списків можуть звертатися до суду і захищати свою честь та гідність.

Загальна ідеологія закону полягає в тому, що коли ти працював за часів Януковича на керівних посадах, автоматично діє презумпція, що ти крадій, корупціонер, порушник прав людини та взагалі негідник. Але це можна легко заперечити, якщо мова йде про людину, яка професійно займається радіаційною охороною, — який вона має стосунок до цього? Те ж саме із заступником голови Служби захисту персональних даних Лілією Олексюк, яка до цього не працювала на держслужбі і прийшла у неї з громадського сектору, бо був Закон «Про захист персональних даних» і вона прийшла його втілювати. А тепер її люструють. Подібне із адміралом Ігорем Кабаненком. Перші кроки з реалізації цього закону показують подібні ексцеси, які я жодним чином не можу вітати.

У нас загалом у країні ситуація дуже напружена. Я можу розуміти людей, які нервово реагують на те, коли за умов війни чиновники продовжують красти. Одні герої, а інші крадуть — ця мозаїчна ситуація погано впливає на настрої у суспільстві. Воно радикалізується і стає схильним до насильства заради досягнення мети. А принцип «жодна добра мета не виправдовує будь-які засоби для її досягнення» був і лишився, і наше суспільство стоїть перед загрозою скотитися до дуже поганого стану. Всі мої знайомі іноземці дивляться як на дикунство на те, що коїться в Україні: як депутати приймають закон, не бачивши його, як політичних опонентів пхають у сміттєві баки. Хоч би якими негідниками були ті чи інші діячі, їх не можна пхати у сміттєвий бак — це просто фашизм. Після цього ми обурюємося, що Захід не дає нам летальної зброї. Звісно, не дає, навіть кошти перестануть давати, якщо ми продовжимо поводитись як дикуни. Все це треба зупиняти, але виникає враження, що цей маховик розкручується дедалі сильніше — події, які відбулися на Покрову під Верховною Радою, цьому свідчення. Тому потрібна відповідальність уряду, справжня боротьба із зловживанням владою, порушенням прав людини. А те, що відбувається зараз, — це позірна боротьба і серед новоприйнятих законів — антикорупційних, антисепаратистських — багато невдалих моментів. Не можна політичними засобами обманювати реальність, бо це матиме погані наслідки.