Майнові парадокси

Зрозуміло, що справа незрозуміла. Саме так сьогодні можна охарактеризувати процеси, що відбуваються навколо Фонду держмайна, а точніше спроби пропрем’єрської фракції БЮТ зняти з посади глави ФДМ «непотоплювану» пані Семенюк-Самсоненко. Прем’єрська команда робить «хід конем», знявши кандидатуру на посаду голови Фонду держмайна Андрія Портнова, якого ще нещодавно Юлія Тимошенко обіцяла відстоювати «до останньої краплі крові». Але в результаті й цей кадрово-ротаційний хід виявився для бютівців програшним: щойно на порядку денному ВР опинилося питання звільнення Валентини Семенюк-Самсоненко, регіонали миттєво заблокували трибуну, діючий глава ФДМ раптом опинився на лікарняному ліжку в чужій країні, а під куполом ВР з дивовижною швидкістю утворилася потужна коаліція — приватизаційна.

Коли спостерігаєш за палкими й тривалими перипетіями навколо ФДМ, стає очевидним, що ні інфляційні процеси, ні конституційні ексцеси так не розхитують коаліцію, як приватизаційне питання й одночасно не зміцнюють ситуативних тандемів фракцій-антагоністів. Проте, хоч би як там було, факт залишається фактом: уряд Юлії Тимошенко діє вже півроку, не маючи ні своєї людини на чолі ФДМ, ні свого ставленика в Антимонопольному комітеті, ні віце-прем’єра з ПЕК і т.д. Чи може при такому кадровому розкладі бути ефективним Кабінет Міністрів? Звісна річ, ні. Однак, незважаючи на максимальні (кадрові й інші, стратегічні й тактичні) поступки, до яких вдаються бютівці, «кадровий віз» і нині там...

Отже, робочий настрій у Верховній Раді, яку у вівторок вітала мало не вся країна, тривав недовго. Щойно почалося обговорення питання про зміну керівництва ФДМ, на роботі парламентського корпусу було поставлено жирний хрест. Ще з ранку в четвер питання зміни керівництва ФДМ не стояло на порядку денному, але незабаром, з подачі БЮТ, усе ж таки виникло. Щоб домогтися звільнення пані Семенюк, «серцевим» навіть довелося поміняти висуванця на цю посаду. Андрій Портнов поклав свої кар’єрні амбіції на вівтар коаліційної згоди. Новий кандидат від БЮТу — генерал і колишній радник глави СБУ Андрій Кожемякін. У представників пропрезидентської фракції нова кандидатура потенційного глави ФДМ антипатії не викликає, й лідер НУ-НС В’ячеслав Кириленко говорить, що нашоукраїнці таки скажуть «так» новому висуванцю соратників прем’єра. Але, як то кажуть, не так сталося, як гадалося: регіонали заблокували трибуну, а разом із нею й питання зміни керівництва ФДМ. Валентина Семенюк-Самсоненко звітувати перед депутатським корпусом не поспішає. Принаймні, вчора в прес- службі пані Валентини повідомили, що з офіційної відпустки найближчим часом до Києва вона не повернеться. Таким чином, країна може отримати вже другого «непотоплюваного високопосадового кадра». До «вічного» генпрокурора Піскуна, вочевидь, приєднається й «вічний» глава Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко. В інтерв’ю «Дню» так і не призначений глава ФДМ Андрій Портнов теж висловив припущення, що зміна глави Фонду держмайна навряд чи відбудеться швидко й безболісно.

— Андрію Володимировичу, ви стільки пережили, будучи «незручним» для багатьох діячів дня нинішнього кандидатом на посаду голови ФДМ і так раптово «капітулювали», чому?

— Я думаю, в моїй відповіді не буде сенсації. На мій погляд, будь-яка людина, будучи на моєму місці, зробила б аналогічний крок. Брати на себе відповідальність за те, що в Україні немає глави відомства, де сьогодні, вибачте, розбазарюється державне майно? Брати на себе відповідальність за те, що через твою кандидатуру є проблема в ФДМ? Брати на себе відповідальність, що твоя кандидатура не сприймається окремими суб’єктами коаліції? Вибачте, але це надмірна відповідальність. Саме тому я думаю, що будь-яка людина прийняла б таке саме рішення, крім, безумовно, тих людей, які сплять і бачать себе в тому чи іншому кріслі. Я вам хочу щиро сказати, що якби мені дуже хотілося отримати посаду голови Фонду держмайна, я б ніколи не критикував Президента та його політичну силу й цю посаду отримав би. Однак для мене значно важливішою є послідовність, оскільки мої переконання для мене на порядок цінніші, ніж будь-яка посада в системі влади.

— Але невже вашу кандидатуру апріорі не приймають представники пропрезидентської фракції лише тому, що ви гранично часто й гранично жорстко критикуєте главу держави й керівництво його Секретаріату?

— Так, саме так. Більше того, про це публічно, з трибуни Верховної Ради України, сказав лідер фракції НУ НС пан Кириленко. Так,моя кандидатура їх не влаштовує саме через мою критику Президента. Вони, до речі, вже не вперше про це говорять. Раніше подібні заяви робив і Роман Зварич, й інші депутати від «Нашої України — Народної самооборони». Однак я не відступлюся й продовжуватиму критикувати Президента, оскільки вважаю, що Президент часто займає явно антиукраїнську позицію.

— А пані Юлія, яка, пам’ятається, обіцяла відстоювати вашу кандидатуру «до останньої краплі крові», прийняла ваші аргументи?

— Юлія Володимирівна взагалі не сприйняла моїх аргументів. Але іншого шляху в нас не було... Моїм головним аргументом було: фракції НУ-НС необхідно надати публічну можливість продемонструвати всій країні, як вони виконують коаліційні домовленості. Саме тому й було ухвалене це рішення.

— Але сталося, як відомо, зовсім не те, що очікувалося. В ефірі «УТ-1» ви заявили, що мало вірите в те, що зміна керівництва ФДМ відбудеться швидко. Навіщо ж тоді знімали свою кандидатуру, знаючи, що нічого, в принципі, не зміниться?

— Ви правильно зауважили про приватизаційну коаліцію. Так от, цю приватизаційну коаліцію нам слід було показати всій країні. Адже це те, про що наша команда говорить уже декілька місяців! Реальним чинником, який заважає призначити нового голову ФДМ, є не те, що уряд обрав «неправильну» кандидатуру Портнова, й не те, що Портнов критикує Президента. Реальними мотивами є бажання в будь-який спосіб зупинити діяльність уряду й блокувати наповнення прибуткової частини бюджету. Під якими приводами це робиться? Портнов не такий, або Семенюк у відпустці й її не можна зняти з посади, це не має значення, це, швидше, риторичне питання... Важливо те, що всі на власні очі побачили, що Президент України фактично покриває тіньову приватизацію, яка сьогодні відбувається у Фонді держмайна.

— А якою сьогодні є ціна приватизаційного питання?

— Ціна питання така. Під гаслами про те, що сьогодні не йде приватизаційний процес і ФДМ не продає підприємства, проходить тіньова приватизація за допомогою банкрутства. Як? Затверджується план санації, укладаються мирові угоди з тими, хто банкрутить підприємство. Це все в тіньовому режимі підтверджується рішеннями судів. У результаті приватизація, дійсно, не відбувається, а підприємств у країні, втім, стає дедалі менше. Ось це і є ціна питання. І, до речі, показовий момент: уряду навіть не дають провести перевірку у Фонді держмайна.

— Чимало парламентаріїв з різних фракцій публічно говорять, що процес зміни керівництва ФДМ блокує голова президентського Секретаріату Віктор Балога. Чи не перебільшуєте ви роль і вагу голови СП?

— Я у зв’язку з цим зазначу: оцінку ролі й ваги Балоги, а також усієї його діяльності, дасть історія. Можливо, зокрема, це буде й кримінально-правова оцінка.

— А чи реально взагалі, на ваш погляд, вивести те, що сьогодні відбувається за завісою прилюдності у ФДМ, з тіні?

— Думаю, це складно, але цілком реально. До речі, уряд Юлії Тимошенко одного разу вже забезпечив чесну приватизацію, наприклад, тієї ж «Криворіжсталі». У цьому ж випадку, коли була спроба залучити інвестиції на Одеський припортовий завод, аналогічно — умови конкурсу були однакові для всіх: без обмежень, без штучних недопущень, блокувань і так далі. Саме тому боротьба з корупцією у сфері приватизації й стартувала з ФДМ. Однак ці кроки уряду, вочевидь, дуже й дуже комусь не подобаються. Але сьогодні іншого способу, крім йти політичним шляхом і саме політичним шляхом боротися з такою позицією Банкової, ми не маємо. До речі, хочу нагадати, що Банкова вже навіть не виконує рішень Конституційного Суду, про що далі говорити? Я думаю, що наше бажання щодо подолання корупції у сфері приватизації сьогодні ніяк не коригується з нашими можливостями за наявності такої позиції Президента та його Секретаріату.

— Чи вистоїть у таких умовах коаліція, яка сама собі щодня створює все нові й нові перепони: то приватизаційні, то інфляційні, то конституційні?

— Знаєте, я ваше питання хочу розділити на два. Давайте будемо відвертими й запитаємо, а чи є сьогодні коаліція де-факто й чи є вона де-юре? Фактично коаліції немає, оскільки вона не займається реалізацією єдиної державної політики, позначеної в коаліційній угоді. А ось де-юре коаліція є, й саме така математична більшість, що склалася сьогодні у Верховній Раді (ну, немає в «Нашої України» 37 голосів для створення іншої коаліції), не дає можливості переформувати або сформувати інший уряд. Таким чином, ситуація виглядає так: коаліції немає, але й немає голосів, щоб створити правлячу парламентську більшість іншої конфігурації.

— Андрію Володимировичу, вибачте за різкість, але поясніть, навіщо країні коаліція, представники якої грають одне з одним на поразку? Чи може в таких умовах ефективно діяти, сформований цією самою коаліцією, Кабінет Міністрів України? Навіщо влада, яка воює сама з собою?

— На жаль, змушений визнати, що, дійсно, не може в таких умовах бути ефективним ані уряд, ані коаліція в повному обсязі. Однак якщо уряд піде у відставку, ми побачимо остаточне розграбування країни. Тому в повному обсязі ефективними бути ми не можемо, проте, робимо все можливе, щоб просуватися, нехай маленькими кроками, але вперед.