Мінський цугцванг

26 січня розпочинається останній пленарний тиждень нинішньої сесії Верховної Ради. До останнього зберігалася інтрига — чи відбудеться голосування щодо змін до Конституції України, навколо яких точаться гарячі суперечки. Адже саме в цих можливих змінах закладено багато проблемних моментів для України щодо «децентралізації», «особливого статусу Донбасу». Президент днями запевнив, що «немає жодних сумнівів у тому, що ми маємо ці 300 голосів». І додав: «Ми не збираємося ні знімати, ні пересувати голосування. Місце голосування — у календарі, я сподіваюся, наступної сесії, в першому півріччі 2016 року. Я вдячний депутатам, які звернулися до КСУ, щоб уникнути інсинуацій щодо легітимності цього процесу».

Це означає, що насправді 300 голосів немає (про це читайте в матеріалі «Як збираються голоси», «День» № 8 за 21 січня 2016 р.), тому й було ініційоване звернення народних депутатів до Конституційного Суду з приводу роз’яснення слів в Основному законі — «на наступній черговій сесії Верховної Ради». Перший заступник голови фракції «Блоку Петра Порошенка» Ігор Кононенко на засіданні погоджувальної ради лідерів фракцій та голів парламентських комітетів у понеділок заявив, що Верховна Рада має ухвалювати зміни до Конституції в частині децентралізації лише після роз’яснення Конституційного Суду за поданням депутатів. Саме так влада різними способами намагається розширити собі поле для маневрів. Хоча позитивного виходу з Мінського дипломатичного і конституційного «котла» після його підписання апріорі немає.

Що ж до так званого особливого статусу окремих територій, то суспільство безумовно не сприйме цієї ідеї, про що свідчать опитування. Сам Порошенко стверджує, що зміни до Конституції можна ухвалювати лише після встановлення «повного режиму тиші на Донбасі». Зауважимо, що голова держави робить акцент на режимі тиші, а не на контролі за кордоном. Хоча і перше, і друге об’єктивно не може бути досягнуто. Голова безпекової підгрупи на переговорах у Мінську Євген Марчук нещодавно пояснив, що російська сторона вимагає спочатку здійснити «голосування в парламенті щодо внесення змін до Конституції та інших політичних компонентів», і лише після цього обстріли можуть бути припинені (ефір ток-шоу Наталії Влащенко «Люди Hard Talk» на каналі «112 Україна»). При цьому Євген Марчук зауважує, що в Мінських угодах перед пунктами про вибори і зміни до Конституції стоїть 10-й пункт про припинення вогню та відведення озброєнь, а отже, спочатку необхідно домогтись виконання цих умов, які сторона бойовиків відверто саботує.

Нагадаємо, згідно з Мінськими домовленостями контроль за кордоном українською стороною має бути відновлено наступного дня після проведення на окупованих територіях місцевих виборів. Українська сторона категорично протестує проти такої послідовності, хоч сама ж і підписала в лютому минулого року такий алгоритм. Така непослідовність довела ситуацію навколо змін до Конституції до очевидних тупиків у контексті проблеми війни та окупованих територій.

Народний депутат від «Народного фронту» на умовах анонімності розповів «Дню»: «Зараз щодо Конституції є єдине та спільне розуміння коаліцією того, що голосувати за неї ми не будемо. Оскільки нещодавно група народних депутатів звернулися до Конституційного Суду розтлумачити поняття «наступна чергова сесія». Всі розуміють, що голосувати за конституційні зміни не можна до того моменту, доки не буде виконано необхідні пункти Мінських домовленостей».

«Взагалі у Порошенка складна ситуація: Мінськ Росією не виконується, а наші західні партнери хочуть, щоб Україна йшла на компроміс, — продовжує наш співрозмовник. — Вони вважають, що зараз ми схвалимо конституційні зміни, виконаємо всі вимоги, а влітку Європа зніме санкції з РФ. На якомусь етапі ми з позиції конструктивних перемовників перетворилися на об’єкт перемовин, за рахунок інтересів якого можна заморозити весь конфлікт. Питання в тому, наскільки Захід готовий обстоювати інтереси України, тоді як сама Україна їх не обстоює? У Європи та України зараз однакова позиція — вибори на тимчасово окупованих територіях з українськими партіями й відповідно до українських законів. Але наскільки це буде з їхнього боку послідовна позиція, якщо ми проявлятимемо м’якість та зайву компромісність — нікому незрозуміло, в тому числі Президентові».

У свою чергу, прем’єр-міністр Арсеній Яценюк запропонував проблемні питання щодо змін до Конституції винести на референдум. Зокрема, Яценюк наголошує на утвердженні парламентсько-президентської республіки та «чіткої геополітичної мети України — стати членом ЄС і НАТО». Лідер парламентської фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко вчора теж підтримала ідею проведення референдуму з питань внесення змін до Конституції. У відповідь голова Верховної Ради Володимир Гройсман заявив, що питання про статус Донбасу у складі України не слід виносити на референдум.

Заява прем’єра про референдум уже викликала дискусію. «Вона виглядає досить дивною, — каже однопартієць Яценюка. — Якщо Росія піде на певні поступки і парламенту доведеться голосувати за Конституцію, то історія з референдумом поставить весь «Народний фронт» під удар, бо виявиться, що його позиція була непослідовною щодо Мінська».

Подібні суперечки тривають на тлі ризику розпаду коаліції у Верховній Раді. Тема змін до Конституції вкотре провокує її єдність. Першою з коаліційного корабля пішла Радикальна партія Олега Ляшка в аурі корупційних скандалів. Нещодавно «Самопоміч» заявила про відкликання свого міністра аграрної політики Олексія Павленка зі складу Кабміну. Слова Президента: «Росія готова піти в наступ, щоб Україна внесла зміни до Конституції», — означають: саме це було потрібно Росії від самого початку війни, пише у своїй сторінці на «Фейсбуці» віце-спікер парламенту Оксана Сироїд. — Це війна не за Донбас. Це війна за нашу з вами Конституцію. Чи є кращий аргумент для того, щоб голосувати проти цих змін?»

Уже класичне протистояння між командою Президента і командою прем’єра вилилося в низку заяв про переформатування Кабміну. Представники Президента відверто говорять про можливість ротації в уряді. «Триває обговорення кадрових ротацій. Зараз я говорю про нашу фракцію. Обговорюються кандидатури Ковальчука на посаду першого віце-прем’єр міністра, Рябікіна — на посаду міністра інфраструктури», — сказав у понеділок Ігор Кононенко. «Я очікую від парламенту обговорення коаліційної угоди, якщо є необхідність внесення туди змін і до складу уряду», — заявив у недільному інтерв’ю і Петро Порошенко.

Отже, зараз постало питання кардинальних змін на рівні основ держави (Конституція). Бачимо, що суперечки у верхах стосуються не так суті змін, як долучення до конкретних владних важелів. Інтриги і сварки знову виходять на перший план тоді, коли Україна стоїть на черговому історичному зламі. Заяви ж голови держави про те, що неприйняття змін до Конституції поглибить «конфлікт з Росією з новою силою», доводять, що Президент остаточно вирішив зазначені зміни втілити будь-яким чином якщо не на цій сесії, то на наступній. Але якою ціною?

«У ПОРОШЕНКА НЕМАЄ ДОСТАТНЬО ГОЛОСІВ ЗА КОНСТИТУЦІЙНІ ЗМІНИ»

Руслан БОРТНIК, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

— В українському політикумі всі розуміють, що на Президента України чиниться тиск Заходу стосовно виконання Мінських угод — закон про вибори, амністія та децентралізація. І українські політики намагаються використати ситуацію, щоби обмежити владу Президента або отримати додаткові повноваження. Тому «Батьківщина» та «Самопоміч» активно атакують уряд, бо хочуть розширити свою присутність. Вони намагаються використати коаліцію як елемент стримування Президента, щоб відновити правила співіснування на основі консенсусних рішень і права вето на будь-які рішення. Президент та Яценюк із цим не погоджуються. «Народний фронт» оголосив ідею про референдум, але для них це також затягування часу і намагання шантажувати Президента, щоб зберегти представників в уряді. Порошенко ж дає сигнал про готовність торгуватися за місця в уряді, якщо вдасться реалізувати спільну політику в інших сферах. З іншого боку, він шантажує «НФ», бо якщо він гратиме свою гру, то втратить квоти.

Голосування за конституційні зміни може стати рубіконом для коаліції з її остаточним розводом. До коаліції із задоволенням можуть приєднатися «Воля народу» та «Відродження», тому інструменти переформатування уряду і коаліції поки що в розпорядженні Президента, і цим він намагатиметься стабілізувати владу.

Гадаю, цього тижня ймовірність голосування за конституційну реформу вкрай низька, але це може відбутися пізніше — до квітня 2016 року. А подання депутатів до Конституційного Суду про «наступну чергову сесію» — це ініціатива команди Президента, яка намагається відтягнути час, щоб вирішити цю проблему. Але це не спроба уникнути виконання Мінських угод      — зараз у Порошенка немає достатньо голосів за конституційні зміни.

Що ж до альтернатив Мінську, то Президент сказав чесно, що заморозити конфлікт нам не дадуть — ні сепаратисти, ні Росія. Президент підписував Мінські угоди на тлі загрози повномасштабної військової поразки, але вони стали для нас «мінським котлом». Тепер ці домовленості вже гарантовані резолюцією Радбезу ООН. І змінити все це може або переформатування влади в Україні, яка заявить про сутність Мінських угод, або консолідована робота в ООН, щоб ухвалити нову резолюцію щодо України.