«Між словами "руський" і "русский" – цивілізаційна прірва...»

Свої періодичні заяви про один народ (росіян і українців) президент Росії Владімір Путін вирішив підкріпити програмної статтею. Ознайомитися з нею можна на сайті Кремля в двох мовах – російською і українською. По суті, цей досить великий текст є баченням і сприйняттям самого Путіна і його оточення України і українців з використанням історії у її кремлівській версії. І коли хтось каже – навіщо витрачати час на цю «маячню чекіста», він помиляється. Ворога треба вивчати і добре знати. Вони не просто так думають: як показує практика агресії РФ проти України, вони так діють. Отже, які сигнали посилає Путін, на які аспекти слід звернути увагу?

Історичний. Для того, щоб існувала імперія, вона повинна мати історичну, ідеологічну базу. Якщо для цього недостатньо історичних фактів, або вони взагалі відсутні, значить їх потрібно вигадати і змусити всіх в це повірити. Так робили в Московському царстві, яке потім назвалося Російською імперією, так робили в Радянському Союзі, так роблять в сучасній Росії. Зараз ми не будемо вдаватися в історичні подробиці і апелювати Путіну – залишимо цю справу історикам. Додамо лише, що якби сучасна Росія правдиво описала свою історію, то вона суттєво б збідніла. Відповідно ґрунт для сучасної російської неоімперії – зник.   

«Давайте, нарешті, розставимо крапки над «i». Ми точно не один народ. Так, в нас є багато спільного. У нас спільна частина історії, пам’ять, сусідство, родичі, загальна перемога над фашизмом і загальні трагедії… Але ми, повторю ще раз, не один народ. Були б одним народом, то в Москві, швидше за все, ходили б гривні, а над Держдумою майорів жовто-блакитний прапор. Тож точно не один народ. У кожного з нас свій шлях», – заявив, коментуючи відповідні слова Путіна,  Президент України Володимир Зеленський (ua.interfax.com.ua).

Політичний. Путін і раніше відкрито говорив про те, що Україна – це штучне утворення, яке має завдячувати існуванню в своїх сучасних кордонах радянській владі. Зокрема саме такими аргументами очільник Кремля переконував західних лідерів під час Бухарестського саміту 2008 року, де розглядалося питання надання Україні ПДЧ щодо членства в НАТО (нагадаємо, Франція і Німеччина тоді заблокували надання ПДЧ Україні). Зараз же в своїй статті Путін це все повторив і розширив (деталі в статті). Суть – немає ніякої України, це все керований Заходом проєкт під назвою «анти-Росія». А слова «справжня суверенність України можлива лише в партнерстві з Росією» фактично означають – ви або будете повністю «під нами», або вас не буде.  

Реагуючи вже на цю статтю, президент Зеленський відповів: «Ми постійно говоримо про нашу зустріч — президентів України та РФ. Зараз не вистачає часу у президента Росії. Я просто не знаю, на що він витрачає час. І зараз я бачу результат. Але мені здається, що деякі речі і ті, про які він написав, ми могли б проговорити. Я б надав йому багато матеріалу, яким можна було б скористатися в іншій статті, майбутній. … Нас забувають, коли ми говоримо про перемогу над фашизмом, про Другу світову війну і скільки втрачено було життів українців. І згадують в інших випадках, що ми братський народ, Я скажу по-російськи: Это не по-братски, так поступать. Больше похоже на Каина и Авеля» (ukrinform.ua).

Безпековий. Насправді, між рядками і прямим текстом Путін погрожує Україні. Мало того, що Москва розв’язала проти Києва війну, захопивши частину української території, так вона продовжує відкрито заявляти претензію на решту українських земель, називаючи їх «наші історичні території». «Мінськ», за словами Путіна, також можна виконати, правда, якщо Україна сяде за один стіл переговорів з «ДНР», «ЛНР», тобто з бандитами і маріонетками Кремля. А щодо українського півострова, то виявляється «кримчани і севастопольці зробили свій історичний вибір», тому – захоплене не віддамо. Тут ми знову процитуємо Зеленського (бо це відповідь президента президенту): «Неможливо одночасно говорити про «один народ» і відверто захоплювати наші території і продовжувати бійню на Донбасі. Це ж очевидно».    

Але для Путіна очевидне інше – він і далі буде захоплювати і вбивати, якщо українці не пристануть на його умови. Більш того, всі ці заглиблення в історію президента РФ направлені, в тому числі, на західних партнерів України. Не просто так стаття Путіна з’явилася саме в день візиту Зеленського до Берліна і напередодні його візиту до Вашингтона. Це сигнал європейцям і американцям – відступіться і не захищайте їх, ми самі розберемося з українцями, інакше дестабілізація в регіоні буде лише наростати. Як бачимо, Україна і весь цивілізований світ має справу з країною, яка погрожує і прагне завойовувати. Хто зупинить цього «дикого ведмедя»?

*  *  *

Оскільки Путін апелює до історії, використовуючи її як зброю, Україна, насамперед, має бути готова на гуманітарному фронті. Зеленський вже пообіцяв, що «ми обов’язково проаналізуємо цю статтю», але важливо не просто проаналізувати, а дати ґрунтовну відповідь. За допомогою історичних фактів, сучасного підходу до написання подібних текстів і з використанням інформаційного прориву для донесення всьому світу, якою є правдива історія України, зокрема, що саме вона є правонаступницею Руси. Наша держава давно б мала створити Інститут з вивчення Росії, аби дуже добре знати свого ворога. На жаль, цього немає...

Газета «День» тут виступає тим острівцем і альтернативою, яка багато років (Бібліотека газети «День» була заснована в 2002 р.) видає книжки на історичну тематику. Чого варте лише видання – «Сила м’якого знака», яке повністю нівелює все, що понаписував пан Путін і озброює історичними знаннями українців. «"День" грає не від оборони, реагуючи на політичну (а не історичну) статтю Путіна – а на випередження. Читайте книгу "Сила м'якого знака" про те, що Росія – не Русь. А між словами "руський" і "русский" – цивілізаційна прірва... А ще краще системно читайте всю Бібліотеку "Україна Incognita". Будете у всеозброєнні», - пише у ФБ засновниця Бібліотеки «Дня», головна редакторка газети Лариса Івшина.

Відповідна робота має вестися на державному рівні. Українцям потрібна опірність, базована на знаннях історії.

ГОЛОС З FACEBOOK

ЧИТАЙТЕ ВИДАТНОГО БРИТАНСЬКОГО ЖУРНАЛІСТА ЛАНСЕЛОТА ЛОУТОН…

Сергій КОТ, історик:

- Псевдоісторичні міркування Путіна щодо України нагадують такі ж само псевдонаукові статті "товаріща Сталіна", які, скоріше за все, так само мають за мету створення ідеологічно-політичних кліше для російської пропаганди. 

Що тут сказати? Читайте видатного британського журналіста Ланселота Лоутона, який ще у 1930-х роках розкрив для британського суспільства усі механізми та суть російських фальсифікацій історії України.

Ось кілька його крилатих цитат:

«Головною проблемою для сьогоднішньої Європи є проблема українська. Глибокий інтерес до цієї країни зумовлений її впливом на європейський мир і демократію; в той самий час, із нею тісно пов’язані життєво важливі британські інтереси. Більшість людей не розуміє, як глибоко саме тут закорінена причина європейських чвар усієї першої чверті століття. Не дивно, що про цю країну досі так мало було чути: гноблення української нації постійно супроводжувалося забороною слова "Україна" та приховуванням навіть самого існування українців.

Це "стирання з лиця землі" проводилося так успішно, що для більшої частини світу Україна залишилася тільки в поезії та переказах; завжди й незмінно вважалося, що якщо вона десь колись і була, то вже давно похована на кладовищі мертвих і забутих націй.

Щоб отак у добу високорозвиненого зв’язку та видатних інтелектуальних досягнень можна було створити ілюзію, ніби потужна, жива нація ніколи не існувала, а якщо й існувала, то щезла кілька сот років тому, – це може здатися неймовірним, хоча вже в наші новітні часи ми маємо багатющий досвід репресивної сили автократичних режимів. Отже, українська проблема – це приклад одного з найбільших політичних шахрайств у нашій історії; і стосується він землі, яка, хоч і зовсім не так віддалена, та майже так само невідома нам, як свого часу були невідомі екзотичні країни Азії або Африки».

Ланселот Лоутон. Українське питання. / Упор. С. Кот. - К., 2006. – С. 47.

"Поневолювачі України добре подбали про те, щоб вона залишалася незнаною; вони заперечували навіть її існування. Дуже важко уявити собі щось більш гідне осуду, ніж замовчування народу, котрий за давнім правом належить до родини європейських націй".

З доповіді «Україна – найбільша проблема Європи, 1939. Там само, С. 73

"Більшість росіян завжди виявляли – і сьогодні ще виявляють – дуже примітивний підхід у стосунках з Україною. Я кажу про старорежимних, а не про совєтських росіян: “Немає й ніколи не було ніякої української нації”, – твердять вони в засліпленні".  Там само. С. 74.

"Більш ніж триста років на території, знаній сьогодні як Україна, існувала потужна й культурна держава, одна з найпередовіших у Європі. Це й була Україна, відома тоді під назвою Русь, і її столицею був Київ. Хоч її зв’язки з північчю були незначні, росіяни тепер стверджують, що вона тотожна з Росією – тобто з країною, яка виникла на кілька століть пізніше. А далі вони присвоїли собі її територію, її народ, героїв, святих, культуру і все майно".  С. 75.

Це ще у 1930-х роках писав британський журналіст, великий прихильник європейської України Ланселот Лоутон.

На сайті газети "День" за ініціативою п. Лариси Івшиної свого часу було розміщено ці публікації Ланселота Лоутона, які я зібрав та опублікував у 2006 р. за підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Ці публікації не втратили своєї актуальності, бо тут про Україну пишемо не ми самі, а про нас пише висоосвічена й авторитетна людина, яка з цих питань зробила офіційну доповідь у Палаті громад Британського парламенту у 1935 році та писала про це напередодні Другої Світової війни у 1939 році.

Тож читаймо і спокійно сприймаємо писання Путіна, який вже сам очманів від тої отрути, яку він вихлюпує у бік України. Може, ще й від того здохне!