Мораторій на словоблудство
Чи варто змінювати правління, якщо люди і звичаї не змінюються?
П’єр Буаст
Вітчизняні телевізійники вирішили зробити свій внесок у врегулювання політичного конфлікту. Вчора в телевізійному ефірі пройшла акція «День без політиків». Її суть полягала в тому, що телеканали освітлювали політичні події, але без синхронів політиків як центрального, так і регіонального рівнів. Акцію підтримали колективи кількох центральних телеканалів, зокрема, «1+1», ICTV, «Новий канал», «5 канал», НТН.
Із моменту, коли з-під пера Президента вийшов указ про розпуск парламенту, пройшло вже майже два тижні, а вищі посадові особи країни, як герої відомої байки Крилова, тягнуть український віз кожний на свій лад. Гарант заявляє, що назад дороги немає; прем’єр і спікер закликають до діалогу, нав’язуючи при цьому тільки свої правила гри; опозиція з головою поринула у виборчу кампанію; коаліція використовує Раду як безкоштовний майданчик для критики опонентів, а Конституційний Суд тим часом традиційно мовчить.
Напрошується висновок, що хаос у вищих ешелонах влади для України, а точніше для представників політеліти, стає нормою життя. Можливо, владоможцям і подобається нинішня атмосфера, але навряд чи «це» влаштовує націю. Проте Президент, прем’єр і спікер не можуть або не бажають у терміновому порядку шукати те, що в політичних колах називають консенсусом еліт. Складається враження, що всі сторони політичного конфлікту змагаються за симпатії: жителів країни, журналістів, світової спільноти. І, як наслідок цієї рейтингової боротьби, щоденно зі стін Президентського Секретаріату, Кабінету Міністрів і парламенту звучать все нові заяви, щедро приправлені критикою на адресу опонентів. Досягає успіху в цьому Рада. Чого тільки не говорять коаліціянти, які нині в одноосібному порядку екіпірували сесійну залу й, судячи з усього, використовують трибуну як безкоштовний агітаційний майданчик. Спостерігаючи за надто збудженими регіоналами, комуністами й соціалістами, виникає велике бажання в законодавчому порядку ввести мораторій на виступи парламентських «яструбів», яким, судячи з усього, невідомо, що існує таке поняття, як політична культура. Очевидно, перебуваючи в «підвішеному» стані, коаліціянти не просто нервують. У них, судячи з їхньої ж риторики, стан близький до агонії. Чого тільки вартий «жарт» лідера фракції СПУ Івана Бокого: «У день зішесття Святого Духа всесвітній сатана напоумив Герострата Українського Дому Віктора Ющенка, яко фарисея від лукавого й самого лукавого з фарисеїв, які кладуть хрест на свій лик і разом із тим віддають душу дияволу, здійснити замах на свою державу й на людей». Відставку парламенту у всьому світі традиційно ініціює правляча коаліція та уряд. У нас же все навпаки. Це все одно, що рвати зуб через пряму кишку. Саме через пряму кишку організовують і вибори, а також носяться, як дурень зі ступою, із надзвичайним станом і прямим або кривим президентським правлінням».
З останніх публічних перлів представників коаліції, напевно, варто виділити і спіч регіонала Калашнікова, який заявив: «Спецпідрозділи Міністерства оборони готуються до захоплення уряду, Ради й, що найстрашніше, до захоплення прем’єр-міністра й кортежу, який його супроводжує. Нам відомо про те, що як мінімум три бойові елітні групи спеціального призначення готові здійснювати арешти депутатів — членів коаліції «Національної єдності», членів уряду прямо на робочих місцях!» Тим часом, Президент під час своєї нещодавньої прес-конференції у вельми жорсткій формі категорично відкинув подібні революційні сценарії: «Я добре знаю про те, що відбувається в армії. Те, що заявив пан Калашніков — брехня. Ніякого надзвичайного стану немає й не буде. І нехай заспокояться ті, хто говорять такі речі. Це їхні емоції, не більше того. Я розумію, про яку відповідальність йдеться. Я попрохав би всіх тратити свою енергію продуктивно, а не тринькати її на ці безглузді розмови».
«До мене додому почалися дзвінки. Кілька разів дзвонили дружині, погрожували, запитували: «Ти йому насушила вже сухарі?», — так регіонал Ярослав Сухий розповів про те, що «відчуває реальну небезпеку фізичної розправи». Причому, показово, що як завжди буває в нашій політиці, імен своїх кривдників ніхто не називає. Вони так і залишаються вічними інкогніто. Однак відсутність реальних фігурантів- кривдників зовсім не заважає депутатам від коаліції створити, скажімо, тимчасову слідчу комісію «З розслідування причетності співробітників СБУ до прослуховування й стеження за народними депутатами, суддями КС, суддями загальної юрисдикції, а також членами Центвиборчкому»...
Словом, як правильно підмітив пан Бокий, «без опозиції більшість може в парламенті й співати, і працювати, і танцювати».
Хоч там як, а риторика тих, хто іменує себе політичною елітою, часто дійсно викликає, м’яко кажучи, здивування. Щоб далеко не ходити за «рецептом», нагадаємо тезу, висловлену в нещодавньому інтерв’ю «Дню» першим президентом незалежної України Леонідом Кравчуком: «Я рекомендував би парламентаріям заспокоїтися, і у своїх виступах посилатися виключно на Конституцію та закони, і ні на що більше. Коли в суспільстві присутня напруга, коментарі повинні бути дуже делікатними, без крутої риторики. Якщо ти не досвідчений — краще мовчи, якщо ти провокатор — тобі не місце у владі». Може, варто прислухатися, панове?
