Мрії про «українську правицю» на могилі Чорновола
За останні два роки високі посадові особи досить часто й голосно заявляли, що їм відомі подробиці вбивства фундатора Народного Руху України В’ячеслава Чорновола. Запевняли, що дуже скоро вся Україна дізнається імена замовників... А після цих заяв — тиша й жодних конкретних результатів.
Цієї неділі, на 69-у річницю від дня народження В’ячеслава Чорновола вже ніяких гучних заяв не було. Відзначили скромно — дата ж не кругла.
Вранці 24 грудня рухівці прийшли на могилу Чорновола на Байковому кладовищі (варто сказати, що на цій могилі завжди багато живих квітів), потім поїхали на місце загибелі. Поклали квіти там. Ближче до вечора — музичний вечір у невеликому актовому залі Будинку вчителя. Причому на першому поверсі своїм ходом йшла виставка-ярмарок. Торговці трикотажем і нижньою білизною навіть не підозрювали, що над ними в актовому залі згадують В’ячеслава Чорновола.
Iз «віпів» на вечір прийшли лише нинішній лідер НРУ, міністр закордонних справ Борис Тарасюк і народний депутат Олександр Чорноволенко. Звісно, була й вдова Чорновола — Атена Пашко. Сини традиційно не прийшли.
І на Байковому кладовищі, й у Будинку вчителя говорили про мрію В’ячеслава Максимовича — потужну «українську правицю». «Я переконаний, що В’ячеслав Чорновiл мріяв, аби Рух був єдиним. Ті кроки, які ми зробили, об’єднання НРУ і УНП, — це свого роду виконання заповіту Чорновола. Але не можна забувати, що об’єднання колись єдиного Руху неможливе без публічного вибачення й прощення. Ми повинні зробити цей крок разом, бо це треба двом сторонам і цього вимагає пам’ять В’ячеслава Чорновола», — натхненно говорив Тарасюк.
За його словами, протистояти «кучмістським силам» можна тільки єдиним проукраїнським фронтом. «До виборів ми маємо прийти як потужна політична сила, ми маємо бути гідно представлені у Верховній Раді України й органах місцевого самоврядування. Ми маємо поширювати ідеї національної демократії, ідеї В’ячеслава Чорновола».
Ми запитали: «Чи реальним є на сьогоднішній день створення «української правиці» та якими є її електоральні шанси?» Ірина БЕКЕШКІНА , Фонд «Демократичні iніціативи»:
— Аби подолати три відсотки, електоральна підтримка в об’єднаних правих сил є. Але я не думаю, що це буде така вже могутня політична сила, тому що, в принципі, скажімо так, основні місця вже зайняті. Але за рахунок тих, хто розчарувався в «Нашій Україні» й не хоче примикати до БЮТ, її проходження в Раду цілком можливе.
Інша річ, скільки політичних сил претендуватиме на тих, хто «розчарувався». Адже такий харизматичний лідер, як Луценко, якщо він створить свою політичну силу, теж може претендувати на три відсотки. До того ж, можуть вирушити в самостійне плавання Катеринчук та інші, зокрема, ті, хто брав участь у виборах і не набрав три відсотки. Три відсотки вони не наберуть, але дещо «відхоплять». Сказати про перспективи, напевне, важко, тому що, як- то кажуть, розклад незрозумілий. Не зрозуміло, які в кого карти і яким буде остаточний розклад.
Наскільки можлива загальна «українська правиця», дуже важко сказати. Ми знаємо, що вже багато років після розколу Руху вони весь час намагаються якось об’єднаєтися. Востаннє це було успішно на виборах 2006 року, але за рахунок втрати суверенітету багатьох політичних сил, які туди входили, зокрема, Рухів, тоді вони занепали як самостійні політичні сили, й зараз їм дуже важко відновлювати симпатії й шукати нових виборців.
Додайте до цього наш менталітет. Якщо 2006 року об’єднувалися під Президента, й Президент (не будемо казати вдало чи не вдало) достатньо жорсткою рукою складав списки, то коли йтиметься про паритетні відносини, безумовно, розбурхаються амбіції. Й уявіть собі, скільки буде амбіцій, якщо буде декілька політичних сил щодо першої п’ятірки! Хто в цій п’ятірці на першому місці, хто на другому... Тобто я дуже скептично ставлюся до можливості створення цієї «правиці».
