Мимовільна спадкоємність?

Анатолій ТРУБАЙЧУК, професор, голова товариства істориків "Істина"

Майже всі колишні союзні республіки спираються на спадкоємність щодо державних утворень першої половини ХХ століття. Навіть білоруси за часів Шушкевича проголосили себе спадкоємцями Білоруської Народної Республіки. Балтійці закріпили відродження своєї державності конституційно. Тільки наша Верховна Рада пішла іншим щляхом. І тепер мусимо доводити: УНР і Українська держава гетьмана Скоропадського були незалежними державами, визнаними багатьма країнами.

Будь-яка держава має свої історичні корені. Чому наші лідери з високих трибун кажуть, що ми є спадкоємцями Київської Русі, Галицько-Волинської держави, Козацької республіки, і водночас відкидають УНР та ЗУНР? Чому відкидається акт злуки 22 січня 1919 року, а натомість підноситься сталінське "визволення" Західної України? Видно, багато хто з наших лідерів хворіє на втрату історичної свідомості.

Іван ДЗЮБА, академік НАНУ, головний редактор журналу "Сучасність"

Хронологічно нинішня держава є спадкоємицею УНР. А інституційно, ідейно та духовно - ні. Спадкоємицею вона стала мимоволі, бо є наслідком того самого процесу самовизволення народу. Усвідомлена традиція за цим не стоїть. І духовного потенціалу, який був би сумірний із тим часом, ми не створили. Крім того, УНР була невіддільна від соціалістичних пошуків своєї доби. Тепер ми рухаємося в якомусь іншому, далекому від ідеалів соціальної справедливості напрямку.

Як на мене, наша державність не обов`язково має бути спадкоємицею УНР. Очевидно, в історії більшості народів відсутні жорсткі зв`язки між історичними формами державності. Нині - нова спроба на новому витку. Але оцінювати минулий досвід із позицій нинішнього ми можемо.

Мирослав ПОПОВИЧ, член-кореспондент НАНУ, президент Філософського товариства України

Юридично Україна є спадкоємицею УРСР. Інша річ, що якби не було УНР, ніколи не було б і УРСР: у планах Леніна ніяка українська республіка, бодай автономна, не фігурувала. А проте треба дивитися в очі юридичній реальності: не тільки місце в ООН, а й розірвання в Біловезькій пущі Союзного договору зумовлене тим, що Україна - спадкоємиця УРСР. Юридична спадковість УНР остаточно втрачена, так званий "Державний центр УНР в екзилі" був не чимось більшим, ніж громадською організацією. Та й не потрібна така спадкоємність, вона тільки внесла б зайву плутатину в сьогоднішні й без того непрості політичні стосунки.

Микола ПЛАВ`ЮК, останній президент УНР в екзилі, голова Організації українських націоналістів

На відміну від балтійських держав та Польщі, які офіційно оголосили себе не лише спадкоємцями, а відновленими незалежними державами, що були окуповані й поневолені СРСР або перебували в сфері цілковитого його впливу, Україна стала незалежною 24 серпня 1991 року ухвалою Верховної Ради УРСР. У цій постанові немає пов`язання української держави з традиціями Української Народної Республіки.

Рік пізніше, складаючи повноваження Державного центру УНР в екзилі, я зачитав грамоту й заяву, в яких виразно стверджується, що сучасна українська держава є правонаступницею УНР. Президент Леонід Кравчук, приймаючи мазепинський клейнод - офіційну відзнаку Президентів УНР в екзилі - теж виразно наголосив цю спадкоємність.

Василь ОНОПЕНКО, голова Соціал-демократичної партії України (об`єднаної)

Я переконаний, що незалежна Українська держава є спадкоємицею УНР і з історичного, й з усіх інших поглядів. І те, чого не зуміла домогтися УНР, реалізується сьогодні - в інший історичний період, іншими політичними силами, але спадкоємність незаперечна. Її юридично оформлює конституційне положення про успадкування нинішньою державою традицій українського державотворення.

Нам немає підстав соромитися такої спадкоємності. Це була справді демократична держава. Наша партія офіційно проголосила себе політичною наступницею соціал-демократів 1917-20 років, які створювали й захищали УНР.

Сергій СОБОЛЄВ, народний депутат України, координатор депутатської групи "Реформи"

Якщо впадати в риторику, то нинішня українська держава є спадкоємицею не всіх актів УНР, а лише її IV універсалу. Але це лише в риториці. Якщо брати до уваги соціальний, економічний, політичний, військовий стан справ, то Україна ще не досягла рівня держави, з якою рахувалися б у Європі. А от УНР свого часу змусила інші держави зважати на неї, і лише збіг історичних обставин завадив ствердженню української державності.

Немає сумніву, що спадкоємність від УНР треба юридично закріпити. В Конституції про це сказано вельми розпливчасто. Я вважаю, що будь-який проґрес держави неможливий без опертя на свою історію. В нас там і Київська Русь, і Гетьманська держава, і УНР, а ми цю історичну спадщину віддаємо невідомо кому.

В'ячеслав ЧОРНОВІЛ, народний депутат України, голова Народного руху України

Певною мірою нинішня українська держава є спадкоємицею УНР - як нова форма української державності. Але керівники УНР були набагато партіотичнішими, ніж нинішнє державне керівництво. Їм незалежність не впала на голови, як нинішнім лідерам. Вони йшли до неї складним шляхом - через автономізм, федералізм, соціалізм - до справді незалежної справді народної республіки. Спадкоємність УНР і нинішньої України, безумовно, має бути закріплена, й насамперед у головах людей. Нині про добу УНР мало хто знає щось докладно. 80-ліття Центральної Ради відзначалося фактично на громадському рівні, і 80-ліття УНР відзначатиметься, боюся, так само. Бо державні керівники не відчувають себе спадкоємцями української національно-визвольної революції.

Богдан ЯРОШИНСЬКИЙ, народний депутат України, голова Української республіканської партії

Українська держава в її сьогоднішньому вигляді є, звичайно, спадкоємицею колишньої Української Радянської Соціалістичної Республіки. Хоча те, що незалежна держава (принаймні, її частина) не усвідомлює, що вона вже не є частиною колишнього Радянського Союзу, я вважаю основним злом в Україні. Проте це реальність.

З іншого боку, я не вважаю, що Україна мусить наслідувати УНР. Вона повинна будуватися як сучасна незалежна демократична держава, враховуючи досвід усіх попередніх держав, які існували на українській території. Зокрема й тієї, якою керували Центральна Рада та гетьман Скоропадський. Але ж не відтворювати соціал-демократичні та соціал-монархістські погляди, характерні для 1918-20 років. Тепер інша динаміка життя, й націоналізм теж повинен бути динамічним. Єдине, що ми повинні взяти, - це останній Універсал Центральної Ради, повне визнання української незалежності. Якби ми тепер мали в Україні такий документ, однозначно сприйнятий усіма без винятку політичними силами, це було б великим досягненням, і можна було б уважати себе правонаступниками УНР.

Олег ВІТОВИЧ, народний депутат України, голова Української національної асамблеї

Ані формально, ані юридично - ні. Вона є радше спадкоємицею Української Радянської Соціалістичної Республіки. Можна говорити тільки про якусь духовну спадковість. Але Україна й не повинна бути спадкоємицею УНР, позаяк УНР програла, а програші не влаштовують нікого. Досвід УНР копіювати не можна: адже через стратегічні й тактичні помилки її уряду було знівельовано соціальну ідею, втрачено армію - і, врешті-решт, зліквідовано саму Українську Народну Республіку. Тож тепер процес державного будівництва починається з нуля. Потрібна певна кількість пасіонаріїв - людей, які не просто можуть взяти владу, а знають, як розпоряджатися цією владою. А коли група таких пасіонаріїв починає втілювати свої концепції на голому місці, починається найефективніший процес, який ми спостерігаємо у ХХ столітті, особливо в другій його половині: саме так виникли всі нові держави - колишні колонії в Африці або той-таки Ізраїль. Чи можна за теперішніх умов спиратися на наші традиції державотворення - дуже дискусійне питання. Принаймні, УНР ніяких традицій не залишила. В Україні чомусь до влади завжди приходили ті, хто потім не знав, що з цією владою робити.

Петро СИМОНЕНКО, народний депутат України, перший секретар ЦК Комуністичної партії України

Петро СИМОНЕНКО, народний депутат України, перший секретар ЦК Комуністичної партії України

Нинішня Україна ні економічно, ні політично ніяк не може бути спадкоємицею Української Народної Республіки. Що це справді так, зрозуміло для кожної розумної людини. Україна сформувалася й об'єднала всі землі, створила нинішній потенціал, коли повністю перебувала в межах держави Радянський Союз. Що може взяти Україна від УНР? Все те, що було за ті два чи три роки? Єврейські погроми? Розстріл арсенальців? Запрошення сюди німців, австрійців, французів і продаж України? Так що ж брати в спадщину від тієї України - не від українського народу, а від тієї влади? Радянська Україна повністю відповідала інтересам народу, а УНР попри всі її гасла та заклики до соціалістичної розбудови, до соціалізму інтереси більшості власного народу аж ніяк не захищала. Тільки знищувала його, він страждав від цієї влади. Тому Українська Народна Республіка й не відбулася. Все, що залишилося від неї, - декларації, оті чотири, якщо не помиляюся, Універсали.