На новому місці в старій ролі

Як відомо, одна з основних умов отримання Україною чергового траншу Міжнародного валютного фонду — подальше збільшення грошових розрахунків в електроенергетиці. Перший віце-прем’єр Юрій Єхануров, коментуючи результати березневого візиту до Вашингтона, висловив надію на отримання Україною грошей МВФ вже в середині травня. За інформацією уряду, після провального січня динаміка розрахунків на енергоринку значно поліпшилася. Залишилося остаточно зняти «всі зауваження керівництва МВФ» відносно розрахунків в електроенергетиці за той час, що залишився до травня.

Те, що уряд в «той час, що залишився» жартувати не збирається, енергетики на собі вже відчул и. Державні менеджери полічили, що поліпшення розрахунків за електроенергію адекватне посиленню «бойових дій» держави проти обленерго, а у відсутності 100% оплати на енергоринку винні виключно енергопостачальники. Для збільшення грошових надходжень на рахунок енергоринку на Грушевського мобілізували додатковий адміністративний ресурс в особі Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ). Схоже, що НКРЕ на «час, що залишився» доведеться забути про свій нібито незалежний статус органу «регулювання» електроенергетики, перетворившись на орган iз «вибивання грошей» з енергопостачальників. На думку експертів, саме iз цією метою уряд ініціював призначення на пост голови Комісії Юрія Продана, котрий зарекомендував себе невтомним бійцем з обленерго на посаді директора держпідприємства «Енергоринок». Віце- прем’єр Олег Дубина під час представлення нового керівника НКРЕ, повідомив співробітникам комісії про те, що у Юрія Васильовича є багато цікавих пропозицій щодо зміни «алгоритму». Новопризначений голова комісії продемонстрував суть «цікавих пропозицій» буквально в лічені дні.

Постановою №207 від 13 лютого комісія зробила серйозну заявку на роль «вишибали», затвердивши так звані знижувальні коефіцієнти при перерахуванні енергопостачальним компаніям належних їм грошей iз розподільних рахунків. Суть нововведення полягає в еквівалентному зменшенні перерахування коштів тим постачальникам електроенергії по регульованому тарифу, які не змогли розрахуватися з держпідприємством «Енергоринок» за 100% купленої електроенергії. Таких у лютому серед постачальників виявилося тридцять iз тридцяти трьох. НКРЕ, проте, пощадила п’ять енергопостачальних компаній, що потерпіли від стихії в листопаді 2000 року, різко скоротивши виплати іншим двадцяти п’яти компаніям до кінця березня.

Постанова №207 викликала здивування навіть у загартованих за довгі місяці «ручного розподілу коштів» фахівців-енергетиків. По-перше, зміст документа суперечить постанові НКРЕ №861 від 18 серпня минулого року, що затвердила порядок пропорційного розподілу коштів, зібраних зі споживачів електроенергії, між учасниками енергоринку. Ніяких додатків до цього порядку постанова №207 не внесла, а значить, у березні енергопостачальники можуть «в теорії» отримувати свої гроші згідно з двома різними нормативними актами НКРЕ. Проблема полягає в тому, що й належний енергопостачальним компаніям обсяг коштів у цих випадках буде абсолютно різним. Не викличе здивування, якщо постанову НКРЕ №207 оспорить у суді одне з обленерго, а комісія в результаті буде вимушена компенсувати енергопостачальникам незаконно відібрані в березні кошти.

Крім того, навряд чи Юрій Продан, який має досвід роботи в галузі енергозбуту, не знає про дійсний стан справ iз розрахунками споживачів за електроенергію і про те, що рівень оплати далеко не завжди й не у всьому залежить від волі дистриб’юторів. Малоймовірно, що новому голові НКРЕ не відомо про відсутність джерел фінансування підприємств у режимі аварійної «броні» й екологічно небезпечних виробництв, про невчасне перерахування субвенцій на оплату енергоресурсів для пільговиків, про неповну оплату електроенергії житломунгоспом, про невраховані в тарифах втрати електроенергії й неможливість знизити загальні втрати через зношену технічну базу обленерго. Перераховані проблеми вимагають рішення на державному рівні й далеко не вичерпують список факторів, що негативно позначаються на розрахунках за електроенергію. Якщо ж нинішньому керівнику НКРЕ також відомо, що 100-відсотковою оплатою електроенергії не можуть похвалитися навіть у США, залишається тільки здогадуватися про значення санкцій, що введені комісією щодо енергопостачальників.

НКРЕ офіційно заявила, що планує залучити в березні додатково на рахунок енергоринку 40 млн. грн. за рахунок введення знижувальних коефіцієнтів і позбавлення обленерго частини належних їм грошей. При місячному обігу в галузі в 1,5 млрд. грн., додаткові 40 мільйонів навряд чи дозволять уряду відзвітувати перед МВФ про істотне зростання грошових платежів на рахунок енергоринку. Не зможуть відібрані в енергопостачальників кошти помітно поліпшити й стан генеруючих компаній, про потреби яких ніби піклується уряд.

Рiч в тому, що генкомпанії тільки в грудні минулого року використали «на інші цілі» 480 млн. грн.. Такі дані представив у лютому на прес-конференції колишній міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов, пояснивши, що ці самі майже півмільярда не пішли на оплату палива, обладнання або на виплату зарплатні. Якщо ж судити за обсягами отриманих енергокомпаніями 2000 р. від Ощадбанку кредитів, то виникає сумнів у тому, що на їх погашення могла знадобитися така сума.

На жаль, схоже, що уряд зосередив енергетичні інтереси виключно на надходженнях коштів на рахунок енергоринку, не піклуючись про джерела його наповнення й абсолютно забувши про ефективність роботи енергетичної галузі загалом. Тим часом практика адміністративного «вибиття грошей» «в енергоринок» з енергопостачальних компаній має багато негативних наслідків при відсутності відчутної користі.

На відміну від генерації, частка послуг енергопостачальників у тарифі на електроенергію становить лише 20%, так що 40 млн. грн. для них — серйозна цифра. Міру цiєї серйозності підкреслює збиткова робота в 2000 році 21 iз 27 українських обленерго. Збитки обленерго означають подальшу деградацію ліній електропередач, а значить збільшення технічних втрат електроенергії; збитки обленерго означають відсутність у постачальників коштів на організацію ефективної інфраструктури енергозбуту, а значить — збільшення комерційних втрат електроенергії. Загальні технологічні втрати електроенергії в українських мережах зросли у 2000 році iз 17,72% до 18,56% при світових нормах 5—6% і спрацюванні основних фондів у більшості обленерго більше 50%. Збитки енергопостачальників вдарять згодом по всіх споживачах у вигляді підвищення тарифів на електроенергію. Причому міра цього підвищення буде залежати від того, як довго уряд вирішуватиме поточні проблеми за рахунок спрацювання технічного ресурсу галузі.

Проте цим не обмежуються негативні наслідки конфронтаційних дій державних органів проти енергопостачальників. Головне — зростає соціальна напруженість у трудових колективах енергокомпаній і в цілих регіонах. Нещодавно прем’єр Ющенко заявив журналістам про намір уряду взяти під контроль ситуацію iз виплатою зарплатні на підприємствах всіх форм власності й про можливі кадрові висновки стосовно керівників, що не виплачують зарплату. Значить, політика НКРЕ щодо обласних енергопостачальних компаній йде у розріз iз соціальною програмою Кабінету Міністрів? Навряд чи доля напівголодного електрика, який вилазить на високовольтні опори й не одержує зарплати, менше турбує уряд, ніж працівники інших професій. Чи не привніс новий голова НКРЕ в діяльність комісії дестабілізуючі методи, що суперечать соціальним й економічним деклараціям уряду?

Енергетики згадують, що і в бутність Юрія Продана директором ДП «Енергоринок», дії керованого ним державного підприємства не завжди співпадали з державною лінією. Президент ще на початку лютого доручив прем’єру відновити енергопостачання обласних радіопередавальних центрів, не дивлячись на їх заборгованість за електроенергію. А буквально через тиждень директор ДП «Енергоринок» Юрій Продан підписує позови про стягнення з обласних енергокомпаній заборгованості за повну вартість купленої на оптовому ринку електроенергії. При цьому керівник ДП не міг не розуміти, що енергопостачальники вимушені враховувати проблеми не тільки РТПЦ, але й, наприклад, державних підприємств, що не мають грошей на оплату електроенергії, але екологічно небезпечних. Цікаво, який вибір повинні були зробити обленерго: незважаючи ні на що відключити від енергопостачання всіх неплатників або дочекатися чергових позовів iз боку ДП «Енергоринок» і процедури банкрутства компаній?

Хто відповість на це питання, якщо відсутність комплексної енергетичної стратегії в уряді супроводжується тактикою силового тиску на енергокомпанії з боку «Енергоринку», а тепер і НКРЕ. Протистояння між державними менеджерами й обленерго, з одного боку, а також між обленерго та їхнiми споживачами — з іншого, може значно посилитися у разі продовження НКРЕ обраного 13 лютого курсу. І на цей раз керівництво Національної комісії може серйозно підставити сам уряд, що називав себе «реформаторським».

Одним з індикаторів реформ в Україні, крім грошових надходжень на рахунок енергоринку, є й успішний продаж перших шести обленерго. Тим часом застосовані НКРЕ методи поліпшення розрахунків з оптовим ринком ставлять під сумнів доцільність приватизації українських енергокомпаній загалом: навряд чи інвесторів надихне перспектива отримання збитків за помахом руки самоправного чиновника.