Гарячі теми:

Народний протест чи провокація?

Події у Вінниці продемонстрували нездатність місцевих еліт поставити інтереси суспільства вище за власні амбіції

09 грудня, 10:17

Нинішнього головного самоврядуванця Вінниччини Сергія Свитка обрали одразу після буремних подій у столиці. На це було дві вагомі причини: падіння влади Януковича та відставка тодішнього очільника облради, екс-регіонала Сергія Татусяка. Свитка фактично обрав «Вінницький майдан», який на той час мав силу, й обіцяв контролювати роботу облради. Рішення про призначення лідера місцевого осередку Народного Руху України, члена фракції «Батьківщина» Сергія Свитка на посаду голови облради підтримали 86 депутатів із 91-го присутнього. Згадується, як у своєму вітальному слові Сергій Свитко заприсягнув не зраджувати Майдану та вінничан.

Але влада стала тягарем для Свитка і його команди. «Антикорупційні» реформи, які почав запроваджувати голова облради, звільняючи одним за одним головних лікарів закладів охорони здоров’я, викликали суспільний резонанс. Доходило до абсурду: Сергій Свитко призначав на посаду нового керівника, а суд відновлював — чинного. Після закладів охорони здоров’я голова облради взявся наводити порядок в установах, які належать до комунальної власності області. Все б нічого, якби ці рішення були у правовому полі. Але ж призначати на посади керівників комунальних закладів можна тільки за ухвалою сесії. А її зібрати було складно, бо депутати облради не погоджувалися з позицією Свитка, який ігнорував їхні звернення, рекомендації, навіть запрошення на роботу комісій. Врешті депутати почали діяти демаршем: зривали засідання і не з’являлися на сесії. Упродовж останніх місяців сесію зривали чотири рази, і найгіршим було те, що Свитко навіть не намагався як очільник депутатського корпусу знайти порозуміння зі своїми колегами.

ТОЧКА КИПІННЯ

Після того як у черговий раз сесія не відбулася, 68 депутатів написали звернення на ім’я Сергія Свитка з вимогою якнайшвидше скликати сесію і внести до порядку денного одне головне питання — зняття його з посади голови обласної ради. Сергій Свитко заявив, що це депутатський саботаж, який прагне влаштувати голова обласної державної адміністрації Анатолій Олійник. Мовляв, це він підбурює депутатів і прагне його відставки.

Звичайно, назвати особливо теплими стосунки, які склалися між Олійником та Свитком, складно. Але якщо губернатор намагався не загострювати на цьому уваги громадськості, то Свитко не гребував «ущипнути» свого сусіда по кабінету за будь-якої нагоди. Востаннє це трапилося на річницю Революції Гідності, коли на площі Небесної Сотні прибічники Свитка відкрито йому аплодували, а Олійникові під час виступу кричали «ганьба». Цього ляпасу губернатор не стерпів, і... сесія, яку призначив голова облради, не відбулася через відсутність кворуму. Відтоді що Олійник, що Свитко лише сипали один проти одного заявами і зверненнями до громадськості.

ХТО ВИНЕН?

Тому те, що трапилося 6 грудня у Вінниці, не було несподіванкою. Про можливі баталії під стінами обласної адміністрації знали й журналісти. Переповідати їх немає сенсу: майданівці прийшли захистити голову облради Сергія Свитка, якого прагнули зняти з посади. Усе мало би закінчитися мирно: сесія не відбулася — мітинг розійшовся. Але окремі громадські активісти прагнули додати радикалізму і наказали «зараженим» гнівом людям брати будівлю облради штурмом.

«Я з першого дня був на Майдані, — переконує генеральний директор ТОВ «Хайтек Системи», член політичної партії «Праведність» Михайло ПОПОВИЧ, — і не хотів ні на кого нападати, прийшов, щоб послухати, про що говоритимуть депутати під час позачергової сесії, але мене не пустили. А хотів запитати владу, коли закінчиться війна, коли почнуть виплачувати пенсії донеччанам — там живуть мої родичі. За те, що хотів дізнатися, ще по шапці отримав. І від кого? Від міліціонерів, які мають мене захищати. Моя фірма постійно переказує гроші то на госпіталь, то на підтримку армії — я хочу знати, що думають депутати. Мені немає різниці, хто при владі — Свитко чи інший. Якщо його висунув на посаду «Вінницький майдан», то нехай вийде до людей і прозвітує про свою роботу. Але ставити перед мітингувальниками міліціонерів і зіштовхувати нас лобами — це низько й негідно».

Уже в неділю про події, які відбулися напередодні під будівлею обласної ради, нічого не нагадувало: розтрощені двері відремонтували, а розбиті димовими шашками вікна засклили. Але прибічники Свитка не заспокоїлися. О 12.00 вони зібралися на площі Небесної Сотні, щоб провести Народне віче. Підтримали цю ініціативу лише сотня-півтори мітингувальників. Вони проголосували за відставку чинного голови обласної державної адміністрації Анатолія Олійника й висунули на його посаду нового «майданівського» очільника регіону — голову вінницького осередку ВО «Свобода» Олексія Фурмана. Саме його і вважають головним ініціатором сутичок, які сталися під будівлею облради.

Але насправді переможців у цій ситуації немає. Губернатор Анатолій Олійник не зважив на можливий перебіг подій та остаточно «спалив мости» для пошуку компромісу з головою облради. Той, у свою чергу, хоч і зберіг посаду, але потрапив у ще більшу залежність від своїх прибічників. Програли й вінничани, бо повідомлення про сутички в нашому місті стали головними в новинах усіх російських інформаційних ресурсів. Дехто з городян каже, що все це для того й робилося, щоб дискредитувати наш регіон, який Президент Петро Порошенко вважає своїм стартовим майданчиком.

«ДАВАЙТЕ ВІДБУДОВУВАТИ УКРАЇНУ, А НЕ РУЙНУВАТИ»

Поки що зрозуміти, хто винен і для чого все це було влаштовано, — складно, багато є версій та нюансів. Єдине, чого вінничани точно не хочуть, щоб був «другий фронт» всередині держави. Краще об’єднуватися в бажанні допомогти тим, хто цього дійсно потребує. Думку багатьох вінничан у мережі «Фейсбук» висловила голова ГО «Гармонія» Раїса Панасюк:

«Якщо чесно, то я думала, що війна нас навчила єдності й допомогла зрозуміти прості істини, щоб люди правильно розставляли пріоритети інтересів та цінностей... Якось навіть соромно сприймати, що в нашій Вінниці є люди, які власні амбіції ставлять вище за людські. Я заявляю всім тут і тепер, що Я ТЕЖ НАРОД і ТЕЖ МАЮ ГОЛОС! І прошу не вирішувати за мене і не говорити від мого імені, як учасника Майдану, як громадського діяча. Мені здається, що прогресивна громадськість цими днями об’єднується для допомоги героям — захисникам України та вирішує питання в правовому полі, а не трощить майно громади від імені громади, та ще й хизується цим.

Шановні! Пора нам відбудовувати Україну, а не руйнувати! І я можу поділитись ідеями. Сподіваюся, що всі ми знаємо ази права й будемо вчитися дотримуватись чинного законодавства. Незнання Закону не звільняє від відповідальності.

А ще в Експо-центрі (кінотеатр Коцюбинського) відбувається толока «Допомога кожного — шлях до перемоги» та ярмарок «Руками створена краса», на якому майстри з інвалідністю продають свої роботи. Через сутички покупці не прийшли, тож, як наслідок, майстри з інвалідністю, які приїхали з районів, не отримали підтримки... Хочете змінити щось, почніть із себе! Неможливо щось змінити, не змінившись самому. Я люблю свою Вінницю! НЕ РУЙНУЙТЕ ЇЇ!»

Свою позицію висловили також вінницькі журналісти, які представляють різні засоби масової інформації області. Вони заявили про створення «Журналістського Майдану». Заяву підписали понад 30 представників журналістської спільноти і передали її особисто Сергієві Свитку. «Журналісти Вінницької області, як громадяни, які не тільки створюють громадську думку, а й висвітлюють події, думку суспільства та окремих громадян, а також є досить освіченими для ухвалення суспільно важливих рішень, створюють «Журналістський Майдан»! Ми відображаємо думку сотень тисяч вінничан, тому маємо моральне право брати більш активну участь у житті області. На підставі цього вважаємо, що призначення голови облдержадміністрації та ініціювання його звільнення обов’язково має бути узгоджено з «Журналістським Майданом», — ідеться в заяві.

Р.S. Учора центром Вінниці, від проспекту Тараса Шевченка до площі Героїв Небесної Сотні, пройшла мирна хода. У ній взяли участь до двох тисяч жителів міста, серед них і представники місцевої влади, зокрема депутати міськради та очільник управління МВС. Основна мета ходи — висловити протест проти безладів у місті, що сталися у вихідні.

КОМЕНТАР

«ЦЕ ФАКТОР РИЗИКУ...»

Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук, завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень:

— Найчастіше подібні спалахи невдоволення мають під собою особистісний чинник. Навіть визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького почалася з особистої образи, якої йому завдав місцевий дідич. Показово, що очолюють цей рух політичні групи, які залишились обділеними в результаті перерозподілу влади. «Свобода» стає локомотивом протестного руху. Ймовірно, до них можуть долучитися й інші політичні сили, які в результаті революції не отримали очікуваних владних дивідендів. Цей фактор ризику, який може мати довготермінову основу і на яку робитиметься ставка замовниками подібних явищ.

Але якщо говорити про суспільний аспект події, то він є доволі показовим щодо тенденцій, які існують в суспільстві, й сценаріїв, які можуть відбуватись. Країні обіцяли «жити по-новому», покарати винних не виходить, допомогти постраждалим теж. І виглядає так, що в цьому вивинна влада, яка недостатньо оновилася. Таке уявлення певних груп активістів може реалізовуватися саме на локальному рівні. Тому ця подія є природною та має об’єктивні передумови.

На мою думку, події у Вінниці не можуть набути загальнонаціонального масштабу, адже в суспільстві зараз превалює захисна мотивація — ті, хто дестабілізують ситуацію, сприймаються як безвідповідальні або такі, що відстоюють егоїстичні інтереси. І люди захищатимуться від дестабілізації та підтримуватимуть владу, якщо вона протидіятиме таким подіям. Цьому є певні передумови, адже як свого часу на Донбасі копіювали Євромайдан, так новітні протестанти починають копіювати Донбас із проголошенням «народних губернаторів».

У цьому питанні я не можу виключати конспірологічні версії щодо політичної помсти Президенту на його вотчині або щодо зовнішніх стимулів заворушень. Але я прихильник більш нейтрального тлумачення цих подій. Останній період призвів до радикалізації патріотичного середовища центру України. Якщо Галичина була традиційно активною, подібні ініціативи вже інституціоналізовані та відомо, хто є хто. В Києві та на сході — інші обставини. А в Центральній Україні та Вінниці, як найбільш показовому регіоні, середовище патріотичних радикальних сил відчуло свою впливовість та намагається перебудувати життя згідно з власними уявленнями.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

«РОЗВ’ЯЗАТИ СИТУАЦІЮ ЗАРАЗ МОЖЕ ЛИШЕ ПРИЇЗД ПЕРШИХ ОСІБ ДЕРЖАВИ. КРАЩЕ ЗА ВСЕ — ПРЕЗИДЕНТА»

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політтехнолог, директор компанії Berta Communications:

— Свідомо чи через незнання, але організатори протестів у Вінниці грають немовби за нотами партитури, написаної в Москві. Завдання — показати (в першу чергу західним партнерам), що Петро Порошенко втратив контроль за ситуацією в своїй вотчині. Цинізм ситуації в тому, що рушієм протестів виступає одна з партій Майдану «Свобода», яка створює просто ідеальну картинку для російських ЗМІ. Якими б не були мотиви протестувальників — хай найблагородніші — історія з обранням «народного губернатора» — це дзеркальне відбиття від початку створення так званої ДНР та ЛНР. Розв’язати ситуацію зараз може лише приїзд перших осіб держави. Краще за все — Президента.