Наші серед окупантів

16 червня відбулася чергова зустріч у Мінську контактних груп для перемовин щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Ірина Геращенко, яка є членом підгрупи з української сторони, повідомила в Facebook: «Все непросто. Думаю, ви всі це розумієте. Ми реалісти і розуміємо, хто за столом». Судячи з усього, основним практичним досягненням вчорашніх зустрічей було звільнення 9 наших бранців. Напрацювання гуманітарних і безпекових підгруп передано представнику України в тристоронній контактній групі Леоніду Кучмі.

«Гуманітарні вантажі, що заходять на будь-яку частину території України, — пише народний депутат Ірина Геращенко, — мають перетинати кордон тільки у визначених пунктах, на контрольованих частинах кордону, з дотриманням всіх митних і прикордонних процедур і відповідним доглядом українськими прикордонниками і митниками. (...) РФ цього тижня готує 30-й «ювілейний» конвой на окуповані бойовиками території, а будь-які міжнародні гуманітарні місії мають відбуватися виключно в рамках міжнародного права. Реакція світу на порушення наших кордонів має бути відповідною. (...) Близько 270 військових за останніми уточненими даними залишаються в полоні. Українська сторона робить все для активізації процесу звільнення полонених і вважає неприпустимим затягування. Особливу увагу звернули на 11 безпідставно утримуваних в російських в’язницях, зокрема і кричущу ситуацію з Надією Савченко. (...) Ще обговорювали питання гуманітарної ситуації на сході, яка погіршується через обстріли, залучення міжнародних гуманітарних місій».

•  Тим часом СБУ оприлюднило розпорядження, яким посилюється режим перетину лінії зіткнення з окупованими територіями для звичайного і вантажного транспорту. Це так званий новий тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей. З другого боку, цей же порядок в дечому спростив такий перетин для громадян. Тепер для того щоб потрапити до своєї оселі на окупованій території, українцям достатньо зареєструватися, отримавши персональний код, для чого варто мати лише посвідчення особи. Нагадаємо, що система паперових перепусток створила широке тло для корупції як при їх видачі, так і на блокпостах. У цьому надскладному питанні «блокади» Донбасу поки що залишається нерозв’язана дилема — як блокувати бойовиків і не заблокувати власних громадян. Як мінімізувати колаборацію з терористами, що контролюють українські копалини та заводи, і при цьому не відмовитись від заблокованих українців.

•  На своїй сторінці у Twitter колишній міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт написав: «Так звані народні республіки ДНР та ЛНР є злочинними світами без будь-якого закону чи порядку. Вільні і справедливі вибори навряд чи можливі». Тим часом у Донецьку нещодавно відбулися мітинги мешканців територій, які перебувають на лінії вогню. Мітинг відбувся спонтанно. Донеччани вимагали від бойовиків переселити їх у безпечні місця. Найсміливіші вигукували вимоги до бойовиків полишити Донецьк. Так чи інакше це був несистемний спротив громадян і, безумовно, він не міг мати характеру реального спротиву. Для свідомого спротиву потрібна дозріла сміливість і здатність на ризик. На жаль, враховуючи той факт, що свідоме населення здебільшого полишило Донбас, формування кістяку дієвих протестів в умовах тотального терору проросійських бойовиків і системи російських спецслужб майже неможливо. Фрази ж про «блокаду» Донбасу в основному лише розчаровують навіть проукраїнськи налаштованих громадян, які опинилися в пастці окупації.

•  Бійці батальйону «Дніпро-1» оприлюднили розвідувальну інформацію, яку вони отримали з відеофіксації безпілотником над Луганськом. У місті було налічено близько 200 одиниць військової техніки лише під відкритим небом. Звичайно, за різними даними кількість танків, САУ та іншого військового російського «добра» вимірюється в рази більшими цифрами. Можна сказати, що Луганськ, який розташовується в безпосередній близькості до кордону з Росією, є одним із базових збройних пунктів. В той же час у Генштабі повідомили, що загрози повномасштабного вторгнення з боку Росії найближчим часом немає. Антон Геращенко, який невідомо з яких джерел оприлюднив план захоплення Росією лівобережної частини України, примусив офіційну Москву спростовувати такі наміри. Згаданий план розраховано на 15-денний бліцкриг. Не можна скептично ставитися до таких документів. Терор і фізичний тиск — це головна мова, якою користується Путін. А багатостраждальна земля Донбасу і надалі буде заручником не лише амбіцій Кремля, а й декого, хто використовує війну для політичного піару, користуючись занадто небезпечними визначеннями і заявами.

•  Про ситуацію з блокадою Донбасу і перспективи окупованих територій «День» поспілкувався з екс-головою військово-цивільної адміністрації Донецької області Олександром КІХТЕНКОМ.

— Олександре Тимофійовичу, якою є ваша думка щодо так званої «блокади» Донбасу й ролі Мінських переговорів?

— З приводу блокади Донбасу моя думка якою була, такою і залишилася. Я категорично проти блокади. І взагалі не хочу, щоб вживалося слово «блокада». Якщо ми відмовляємося від окупованої території, тоді можна говорити про повну блокаду. У сучасному світі подібних випадків немає, щоб окрема територія бралася в блокаду. Розумний пропускний режим — так. Встановлення правил проїзду, пересічення групи товарів — так. Ми говорили про те, що має бути перелік товарів, заборонених до ввезення, щоб виключити спекуляцію в темі фінансування терористів. Звідки йде їх фінансування, ми чудово знаємо. Відкриті великі ділянки кордону з Росією. Тим паче якщо говорити про блокаду продуктів, товарів, що проходять на тимчасово неконтрольовану територію з підконтрольної нам території, то це взагалі безрозсудно. Ці товари все одно йдуть, але вони йдуть через кордон з Росією, відповідно стягуються російські податки, що надходять до казни РФ. Таким чином наші товари стають неконкурентоспроможними, тому що їх вибивають російські. На цю проблему слід дивитися ширше й діяти по-державному.

На жаль, практика свідчить, що Мінські домовленості з боку бойовиків не виконувалися. За весь період переговорів вистачить пальців однієї руки, щоб перерахувати, скільки було днів тиші на Донбасі. Щодня гинуть люди, як серед військовослужбовців, так і серед мирного населення. Щодня руйнуються будівлі, підприємства. Таким чином, здійснюється тиск на Україну для зміни своєї зовнішньої політики щодо Європи. Але іншого варіанту мирного врегулювання питання на Донбасі, окрім Мінської угоди, у нас немає. Просто треба вести ці переговори з урахуванням знання конкретної ситуації в регіоні.

— Зараз можна почути багато спекуляцій щодо від’єднання Донбасу, протистояння Сходу й Заходу.

— Важливо, що ті жителі, які перебувають на тимчасово окупованій території, далеко не всі голосували за так звані «ДНР» і «ЛНР», не всі вони ходили на «референдуми» й не всі хочуть до Росії. Повірте мені, я знаю настрої цих людей. Там є багато людей, які й люблять Україну, й хочуть повернутися до України. Для цього треба щось робити. Треба менше піарних заяв і більше практичних справ. Тоді ми зможемо повернути цю територію, використовуючи тих людей, які не підтримують політику бойовиків. З кожним днем їх стає все більше. Деякі політики, яких я називаю «політиканами», розігрують карту, протиставляючи Донбас іншим регіонам, вони чинять не по-державному. Цього робити не можна. Дуже багато чого залежить від ЗМІ, від об’єктивної подачі матеріалу, щоб українці розуміли, що насправді відбувається на Донбасі. Не можна робити з Донбасу, нашої землі, ворогів України.

— Як ви бачите майбутнє окупованих територій? Чи є у них шанс самостійно себе забезпечувати?

— Майбутнє «ДНР» як окремого державного суб’єкта я не уявляю. Це неможливо. Без підтримки Росії вони взагалі не виживуть. Неможливо також розірвати ті економічні зв’язки, що там склалися. Усе, що зараз рветься, блокується, працює не лише проти окупованих територій, а й проти всієї України. Ми повинні чітко розуміти, що ми нікуди не подінемося без вугілля. Якщо не з Донбасу, то з Росії. Мають бути нормально вироблені правила для того, щоб це вугілля ми могли брати. На окупованій території працюють наші шахтарі, чимало яких хочуть бути у складі України. Там не все гладко. Потужно й ефективно працює російська пропаганда. Дуже ефективно використовуються наші промахи. Тому треба менше піару, а більше знання справи й ситуації, більше практичної роботи. У нас є великі шанси повернути цю територію в лоно України.