«Настав час викриття»

До Рената Кузьміна в Україні ставляться по-різному. Для одних він ледве не головний ворог у житті, тому що порушив кримінальні справи проти колишніх високопосадовців, а для інших — герой, бо наважився... Які б оцінки не лунали на адресу першого заступника генерального прокурора України, сьогодні Ренат Кузьмін — це людина, яка особисто займається резонансними справами 1990-х — 2000-х рр. Останнім часом він дав низку інтерв’ю. Але питання продовжують надходити. Днями, наприклад, в Комітеті міністрів Ради Європи заявили про те, що українська сторона так і не надала раніше запитану інформацію у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Це, власне, і стало приводом для нашого інтерв’ю.

«МИ НАДАМО СУДУ «ПЛІВКИ МЕЛЬНИЧЕНКА» ЯК ДОКАЗИ»

— Ренате Равильовичу, нещодавно в Раді Європи заявили, що «деяка інформація, запитана при останньому розгляді даної справи (судового розгляду в першій інстанції проти визнаного винним у вбивстві Гонгадзе екс-глави департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексія Пукача), ще не отримана», — сказано в рішенні. У чому затримка?

— Уся необхідна інформація була нами надана Кабінету Міністрів України. Чи надав наш уряд повну інформацію в Раду Європи, я не знаю.

— Свого часу Віктор Ющенко заявляв, що доведе «справу Гонгадзе» до кінця, але, як відомо, обмежилися лише покаранням виконавців. Генпрокуратура при Президентові Вікторі Януковичу наважилася взятися за цю справу і знайти замовників. Вами особисто була відкрита кримінальна справа проти президента Леоніда Кучми, але до суду вона так і не дійшла. Конституційний суд виніс рішення, що «плівки Мельниченка» не можуть використовуватися як докази в судовому процесі. У розслідуванні цього резонансного злочину постійно виникають «відкати». Як ви думаєте, чому?

— На сьогоднішній день справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе розслідується. Слідча група працює над виявленням замовників злочину, а також над збиранням доказів їх вини. У свою чергу, «справа Гонгадзе» розділена на ряд інших справ, отже розглядається декілька етапів. Перший етап був пов’язаний із засудженням безпосередньо самих виконавців злочину (міліціонерів), другий етап — із засудженням екс-генерала Олексія Пукача і третій етап — це виявлення замовників. Перший етап вже завершився, другий — на стадії закінчення (суд ухвалить остаточне рішення у «справі Пукача»). А далі... переходимо до третього етапу.

Тепер, що стосується рішення Конституційного суду і справи про виявлення замовників. Рішення КС я не коментуватиму. Підкреслю лише, що на сьогоднішній день є «плівки Мельниченка». Вони долучені до кримінальної «справи» як докази — суду вони також будуть надані як докази. Що вирішить суд, оцінюючи ці докази, — подивимося. Але це буде рішення суду. Я ж звертаю вашу увагу, що слідством плівки були отримані від екс-майора Миколи Мельниченка легальним шляхом із дотриманням усіх передбачених законом процедур.

Крім того, є щонайменше два відомі рішення Європейського суду з прав людини щодо аналогічних плівок у Європі, це справа Хан проти Сполученого Королівства (Великої Британії) — 2000 рік і Шенк проти Швейцарії — 1988 рік. ЄСПЛ однозначно висловився, що навіть якщо ці записи отримані з порушенням закону, то за наявності інших доказів у сукупності, плівки можуть бути використані в суді як докази, що і було зроблено. Тому ми вважаємо за необхідне надати «плівки Мельниченка» українському суду як докази і дати йому можливість ухвалити процесуальне рішення.

— Як прокоментуєте, що саме Валерій Хорошковський на посаді глави Служби безпеки України підписав подання до Конституційного суду з проханням дати офіційне тлумачення положень статті 62 Конституції про неможливість основувати звинувачення на доказах, отриманих незаконним шляхом?

— Тут нічого коментувати. До Конституційного суду звернувся глава СБУ. КС виніс рішення. Воно остаточне й оскарженню не підлягає.

— Судовий процес над Олексієм Пукачем проходив в закритому режимі. Не були допитані Леонід Кучма та Володимир Литвин, на чому наполягала сторона, що потерпіла. Яка позиція з цих питаннь Генпрокуратури?

— Це рішення суду — слухати справу в закритому режимі. Також суд вважав, що доказів, наданих у даній справі досить і без допитів названих вами осіб.

— А чи збігається позиція Генпрокуратури з позицією суду?

— Позиція Генпрокуратури для суду не є визначальною. Суддя виносить рішення на підставі наявних доказів і внутрішнього переконання. І за ухвалене рішення відповідає самостійно.

— Відомо, що сторони подали апеляцію на рішення суду першої інстанції. Коли слід чекати на апеляційний процес?

— Тут рішення за судом. Ми чекаємо.

«ВИТРАЧАЮТЬСЯ КОЛОСАЛЬНІ КОШТИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ СПАПЛЮЖИТИ ПРОКУРАТУРУ...»

— Внаслідок певної комбінації «у справі Кучми» (не без участі ГПУ) сам Кучма і його адвокати ознайомилися з матеріалами слідства і, напевно, скопіювали всі матеріали, а справа до розгляду в суді по суті не дійшла — її було заблоковано. Таким чином, Кучма і його команда дістали можливість вибірково впливати на базу свідків і на експертів. Що вони і роблять. Як ви це прокоментуєте? Чи зберігається далі режим таємниці слідства у цій справі?

— Суд скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо Леоніда Кучми, справа до розгляду в суді по суті не дійшла. На той момент діяв старий Кримінально-процесуальний кодекс, що дозволяє оскаржити постанову про порушення кримінальної справи, якою відкривалася процедура збору доказів. Новий КПК, який набрав чинності з листопада 2012 року, виключив таку можливість. Для того, щоб проводити розслідування, сьогодні досить зареєструвати інформацію про злочин в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, що і було зроблено ГПУ. Інформація про злочин, здійснений щодо Гонгадзе, а саме інформація про замовників цього вбивства була занесена до реєстру. Далі було відкрито кримінальне провадження. Цю дію слідчого оскаржити неможливо, тому справу буде доведено до логічного завершення.

Які дії можна буде здійснити проти слідства? Звичайно, впливові і багаті люди намагаються боротися проти звинувачення не лише процесуальним шляхом. Такі методи відомі і ви їх спостерігаєте — це шантаж, дискредитація, погрози тощо. Витрачаються колосальні гроші для того, щоб спаплюжити прокуратуру, для того, щоб не дати можливості слідчим говорити правду. Не випадково ж мені анулювали багаторазову американську візу, навіть намагалися заарештувати в США за сфальсифікованим звинуваченням. Це ж хтось замовив, організував, сплатив...

Хто? Далеко ходити не потрібно, у нас дві резонансні справи — це справа про вбивство Георгія Гонгадзе і справа щодо звинувачення Юлії Тимошенко. Треба розуміти, кому це вигідно. Яким чином, до речі, захищається сторона Тимошенко? Один з елементів захисту — це дискредитація влади. Що мається на увазі? Це поширення неправдивої інформації, а також інформації, яка ганьбить чиновників. Це дезінформація на рівні урядів провідних світових держав, використання шантажу, підкупу. Тобто це «брудні» прийоми — залякування, погрози, організація цькування. Це все відбувається на наших очах.

— Згадується торішній Форум «Ялтинська європейська стратегія», в якому ви взяли участь. Не секрет, що даний захід проводить Віктор Пінчук — зять Леоніда Кучми. Тоді громадськості запам’яталися слова співробітника Інституту міжнародної економіки Петерсона Андерса Аслунда, який фактично вас «публічно висік», сказавши наступне: «Він мав вигляд бандита, поводився, як бандит і говорив, як бандит». Яка була ваша мотивація участі в даному Форумі?

— Так, це правда, захід цей організовував зять Кучми — Віктор Пінчук. Усі ці аслунди та інші, які вибухнули лихослів’ям на мою адресу, були запрошені ним же, як, до речі, і сам Леонід Данилович. Крім того, вони і зараз працюють в установах, які прямо стосуються В. Пінчука. Тому можна передбачити, що вся ця історія з дискредитацією мене особисто організована одними і тими ж людьми. А чому я туди поїхав? Тому що у мене було доручення Генерального прокурора взяти участь у Форумі і проінформувати громадськість з питань розслідування актуальних кримінальних справ. Я виконав розпорядження Генпрокурора.

— Після того, як суд прийняв ухвалу про незаконність порушення Генпрокуратурою справи проти Леоніда Кучми, ви фактично закинули журналістам: «А ви ж сприяли цьому, своїми критичними статтями... Що почали писати журналісти? Це самопіар Кузьміна, це він спеціально, щоб його не вигнали з прокуратури, це він діє під політиків, які хочуть відібрати у Кучми або Пінчука телеканали!» Як ви поясните це сьогодні? Чи змінилася ситуація?

— Чесно кажучи, я і сьогодні не бачу активності журналістів в цьому питанні. Напевно, не цікаво, або всіх усе влаштовує. Дуже мало журналістів, видань, які приділяють належну увагу даній темі. Може втомилися?

«ЯКЩО ЗАЯВА ПОДОЛЬСЬКОГО ПІДТВЕРДИТЬСЯ, СУДДЮ МЕЛЬНИКА МОЖУТЬ ЗВІЛЬНИТИ...»

— Потерпілий у «справі Гонгадзе — Подольського» Олексій Подольський звернувся до Вищої раду юстиції з проханням притягнути до відповідальності суддю Андрія Мельника. За словами Подольського, цей суддя 2002 року сфальсифікував «справу Єльяшкевича» (народного депутата 2-го і 3-го скликань): самого судового процесу не було, потерпілий про нього не знав, а підозрюваний пізніше — 2006 року зізнався, що не вчиняв цього злочину, визнавши свою провину під тиском. Ви є членом ВРЮ, які наслідки можуть чекати на суддю Мельника?

— Таке звернення до Вищої ради юстиції справді надходило. Голова ВРЮ доручив мені провести перевірку цієї заяви. Перевірку розпочато, але поки що не закінчено, говорити про результати зарано. А наперед можна сказати, що Воробей В.В., якого у своїй заяві називає Подольський, засуджений і справді зізнавався у вчиненні цього злочину (під час слідства і під час слідчого засідання). Пізніше від Воробея надійшла заява про те, що він наговорив на себе — злочину він не вчиняв. Коли ж почали проводити перевірку, він від своєї останньої заяви теж відмовився і сказав, що цей злочин скоїв він. Одне слово, інформація, викладена Подольським, підлягає ретельній перевірці. Сьогодні я витребував у суді «справу Єльяшкевича» і пояснення судді Мельника. Якщо все, що написано в заяві Подольського, буде підтверджено, то суддю можуть звільнити за порушення присяги. Якщо факти не підтвердяться, то заявник отримає мотивовану відповідь на своє звернення.

— Відомо також, що в січні 2006 року Олександр Єльяшкевич подав апеляцію на рішення суду першої інстанції. Відповідь він отримав від того ж судді Мельника, який повідомляв його, що справа перебуває на розгляді в прокуратурі. Минуло 7 з половиною років, але жодних подальших результатів немає, і це у резонансній справі, хід якої контролюється авторитетними міжнародними організаціями. Як могло таке статися?

— У заяві Подольського це все зазначено, та лише результат перевірки підтвердить чи спростує цю інформацію.

— Газеті «День» у жовтні минулого року кандидат у депутати по мажоритарному округу в Оболонському районі Києва Олександр Єльяшкевич вимушений був заявити, що знімає свою кандидатуру з виборів до Верховної Ради. Причина: «У зв’язку з небезпекою для мого життя, що, як і раніше, походить від Леоніда Кучми». У своєму зверненні в ЦВК, Єльяшкевич наполягав: «...щоб копію моєї заяви ЦВК направила і першому заступникові Генерального прокурора України Р. Кузьміну, який привселюдно заявляв про причетність Л. Кучми до вбивств». Чи отримували ви цю заяву? Якою була реакція?

— Я такої заяви не отримував, мені про неї нічого не відомо.

«ЯКЩО КОНГРЕСМЕН КОЕН ЗАЙМАЄТЬСЯ ЦИМИ СПРАВАМИ, МИ ГОТОВІ ДО СПІВПРАЦІ»

— Як підтвердили нещодавні слухання в Комісії з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінська комісія) при Конгресі США у Вашингтоні, конгресмен Стів Коен під час запитань міністрові закордонних справ України Леоніду Кожарі продемонстрував глибоку поінформованість про правосуддя у резонансних кримінальних справах часів президентства Леоніда Кучми. Чи виникала у вас думка про необхідність налагодити робочі контакти зі Стівом Коеном?

— Якщо конгресмен Коен займається цими справами, ми готові до співпраці. І якщо в Коена з’являться запитання, на які прокуратура може дати відповіді, ми можемо налагодити діалог.

— Олексій Подольський неодноразово заявляв, що готує власний «список Подольського», куди увійдуть замовники згаданих злочинів, а також люди, причетні до фальсифікацій резонансних справ. Як ви ставитеся до цієї ідеї Подольського?

— Припустімо, він напише цей список, і що далі?

— Як відомо, хід розслідування справ, про які ми ведемо мову, контролюється, зокрема, європейськими структурами. Ви вважаєте, цей список не може мати жодних наслідків? У цьому ключі, наприклад, можна згадати «список Магнітського».

— Хотів би я подивитися на «список Подольського» з інформацією про порушення законів, вчинені українськими чиновниками. Якщо Подольський зможе допомогти нам у викритті злочинців, нехай приходить, ми його послугами обов’язково скористаємося.

«У «СПРАВІ ЩЕРБАНЯ» ГУРВІЦ МАТИМЕ СТАТУС СВІДКА. ЙОГО СВІДЧЕННЯ ДУЖЕ ВАЖЛИВІ ДЛЯ СЛІДСТВА»

— Раніше ви вже заявляли, що версія про причетність Леоніда Кучми до вбивства Євгена Щербаня слідчий перевіряє. Як відомо, бізнес-партнер Щербаня Юрій Дєдух публічно заявляв про те, що вважає замовниками злочину — Лазаренка і Кучму (з його слів, розповідав він це і слідчим Генпрокуратури). Наскільки великою є ймовірність того, що у «справі Щербаня» з’явиться ще один замовник?

— Поки що говорити про це зарано. Така версія існує, і ми її перевіряємо.

— За останніми заявами народного депутата Едуарда Гурвіца, він спілкувався з Євгеном Щербанем напередодні його вбивства. Останній розповів Гурвіцу, що замовив його Павло Лазаренко. Який статус матиме Гурвіц у зв’язку з цими заявами у «справі Щербаня»?

— Статус свідка. Свідчення Гурвіца дуже важливі для слідства. У нас багато свідків, які дають свідчення про те, хто і як вчинив це вбивство, зокрема про замовників. І ми маємо намір звинуватити в суді і Тимошенко, і Лазаренка в організації і фінансуванні вбивства Є.Щербаня.

— Колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко неодноразово заявляла, що «справу ЄЕСУ» давно закрили всі судові інстанції і Генпрокуратура України. Тепер її поновлено. Кажуть, що саме через це екс-генпрокурор Святослав Піскун нібито виїхав за кордон?

— Те, що Піскун незаконно припинив кримінальні справи стосовно Юлії Тимошенко, це правда. Згодом генеральний прокурор Віктор Пшонка ці постанови скасував, а розслідування кримінальних справ відновив. Сьогодні частину з них вже направлено до суду, а частина ще розслідується. Щодо Піскуна, я не маю інформації — виїхав він закордон чи ні.

Якщо ж докладніше говорити про справи щодо колишнього прем’єр-міністра, то простежується певна тактика дій, яка виникла не вчора і навіть не рік тому, Тимошенко користується цією схемою з 1995 року. Вона складається з чотирьох складових. Перша — невизнання провини і заперечення своєї причетності до злочину. Друга — звинувачення влади у фальсифікаціях справ, політичному підтексті тощо. Третє — демонстрація тяжкої і тривалої хвороби. Четверта — залучення міжнародних організацій, зокрема політичних союзників, для свого захисту (останнє є сучасним ноу-хау в їхній тактиці).

А тепер стосовно того, що суди припинили справи щодо Тимошенко. Верховний Суд України ніколи не ухвалював рішення про припинення цих справ. Це звичайний обман. Насправді кримінальні справи щодо Тимошенко припинив Піскун. Але оскільки в суді розглядалася аналогічна справа про припинення всіх справ через суд, то ВСУ ухвалив таке рішення: оскільки Піскун ці справи вже закрив, то суду вже й розглядати нема чого — немає спору. Цей вердикт суду видається стороною Тимошенко за рішення нібито по суті. Це, як бачите, не так.

«МИ ХОЧЕМО, ЩОБ СУД ВСТАНОВИВ ПРАВДУ У СПРАВІ ПРО ЗАМОВНИКІВ УБИВСТВА ГОНГАДЗЕ, «СПРАВІ ТИМОШЕНКО» — І ТОДІ ВСІМ УСЕ БУДЕ ЗРОЗУМІЛО»

— Ваша діяльність стосовно відомих справ минулого викликає у багатьох сьогодні хворобливу реакцію. Чи відчуваєте ви на собі тиск?

— Завдання прокурора — зібрати докази вини і передати їх до суду. Завдання адвоката — зібрати докази невинності і теж передати їх до суду. Завдання суду — вивчити надані докази прокурора і адвоката, проаналізувати їх і визначити, хто більш переконливий у своїх аргументах. Якщо більше доказів надав прокурор, тоді буде обвинувальний вирок, якщо ж більше доказів надав адвокат, буде виправдальний вирок. У цьому суть кримінального процесу.

Прокуратура збирає докази і працюємо над тим, аби суд їх оцінив. Ми вважаємо, що доказів для обвинувачення Тимошенко у вбивстві у нас достатньо, тому готові з такими звинуваченнями піти до суду і наполягати на тому, що Тимошенко є замовником злочину. У нас немає інших цілей. Адже Тимошенко не ворог прокуророві або мені особисто — у мене з нею немає особистих конфліктів. У мене немає особистих конфліктів з «Батьківщиною» і з усією Верховною Радою. У мене є кримінальна справа, щодо якої зібрано достатньо доказів для того, аби звинуватити Тимошенко в суді. І все.

Що відбувається зараз? Відбувається колосальний тиск на Генеральну прокуратуру, на прокурорів, на мене, на членів слідчо-оперативної групи. Мета одна — змусити нас боятися. Боятися розслідувати. Боятися йти до суду. Боятися говорити правду. Боятися працювати над цією справою. Їхнє завдання — зробити так, аби до суду вона ніколи не дійшла. Застосовуються будь-які методи для досягнення цієї мети. Ці люди ні перед чим не зупиняться. Навіть перед вбивствами.

Така сама історія стосується інших актуальних справах, де дуже високі, поважані і багаті люди обвинувачуються в злочинах. Якщо я особисто підписав постанову про відкриття кримінальної справи відносно Леоніда Кучми, отже, у мене було достатньо аргументації та внутрішнього переконання, аби розпочати розслідування цієї справи. В ході розслідування ми збираємо докази причетності президента Кучми до цього злочину. Звичайно, це викликає таку ж саму реакцію в Кучми, його родичів та захисту. Близькі до них структури і люди роблять такі ж агресивні та безжалісні заяви, як і Тимошенко, її родичі та її захист.

— «День» уже колись писав, що новітня історія, на жаль, пишеться... у Генпрокуратурі. Розслідуючи справи (Гонгадзе, Подольського, Єльяшкевича, Щербаня), слідчі ГПУ виступають своєрідними хронографами часу. Переважно ці справи пов’язані з подіями 1990-х — початком 2000-х рр. Як ви гадаєте, коли ми робитимемо висновки з резонансних справ минулого?

— Тут нічого немає дивного — люди намагаються захищатися, от тільки діють вони нечистими методами. А коли люди дізнаються правду і зроблять висновки? Ми говоримо правду. І як тільки суд ухвалить рішення, ця правда буде надбанням громадськості. Сьогодні ця правда поки що у вигляді версії — істину має встановити суд. Ми хочемо, аби суд встановив правду у справі про замовників вбивства Гонгадзе, «справі Тимошенко» — і тоді всім усе буде зрозуміло. А історія розставить все на свої місця. Як казали давні юристи: «Час викриває все». Саме зараз настав час викриття.

— Чи пов’язані недавні кадрові перестановки в прокуратурі (начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Андрія Курися, який розслідував «справу Щербаня», звільнено з посади і призначено прокурором Миколаївської області) з тиском на ГПУ, про який ви говорите?

— Рішення про кадрові ротації приймає виключно генеральний прокурор. За наказом генпрокурора, Головне управління по роботі з кадрами підкоряється йому безпосередньо. Тому коментувати дії свого керівника я не буду.

«АДЖЕ ЛУЦЕНКО ПОКАЗАВ СЕБЕ В УСІЙ КРАСІ...»

— Минулого тижня екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко заявив, що він не вимагатиме ув’язнення для тих, хто винен у його арешті, і готовий на примирення ціною звільнення першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна. Як відреагуєте?

— Луценка взагалі коментувати складно. Це повинні робити не юристи, а фахівці в інших науках. Луценко — злодій, який вироком суду визнаний винним у скоєнні злочинів. Це людина, яка виділила державну квартиру своєму водієві, але прописалася в ній сама, точніше зареєструвалася. Він же коштом держави незаконно оформив знову ж таки своєму водієві пенсію у розмірі шість тисяч гривень. Як оформив документи? Зарахував йому стаж роботи водієм у колгоспі як службу в розвідці (рік за три). З позиції масштабності посади міністра — це ганебний дрібний злочин. Навіть соромно уявити, що це міг зробити міністр. Тому дивно спостерігати за тим, як Луценко намагається удавати з себе великого державного діяча з претензією на опозиційність. Адже він показав себе у всій красі і як міліціонер, і як злочинець, і як політик. Пам’ятаєте, як у судовому засіданні він плювався в прокурорів? Дуже симптоматична поведінка. Давайте перейдемо до іншої теми.

— У листопаді минулого року в Україні набрав чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс. На ваш погляд, чи став КПК більш ефективним інструментом у роботі з розслідування злочинів?

— Цей кодекс безперечно ускладнив роботу слідчого, звиклого до старих правил кримінального процесу, але у той самий час однозначно спростив життя підслідним, дав неймовірні повноваження захисникам. Новий КПК настільки демократичний і європеїзований, що нині багато слідчих, порівнюючи свої повноваження і можливості адвокатів, захисників, підслідних, вважають що їх сьогодні з боку захисту значно більше. Захист і підслідні отримали колосальні права. Це безперечно прогресивний кодекс — крок уперед у кримінальному судочинстві.