Національна ідея в Україні спрацювала

Колись Президент України, можливо, з певного розпачу від стану справ в економіці, з гіркотою звинуватив у цьому національну ідею: вона, мовляв, в Україні не спрацювала. Після візиту до Японії він же пояснив журналістам її економічні успіхи тим, що геть усі японці перейняті національною ідеєю.

Є принаймні два розуміння національної ідеї: прагнення етнічної спільноти мати власну національну державу або ж узагалі будь-яка ідея, яка, захопивши всю націю, мобілізує її сили на досягнення мети - не конче національно-державницької, а й чогось зовсім іншого (наприклад, на реалізацію комуністичних догматів, у чому ми мали сумнівну честь брати участь). Національна ідея в першому розумінні досягає тим повнішого успіху, чим більше вона стає національною ідеєю в другому розумінні.

Ідея незалежності України за радянських часів жевріла в надрах українського суспільства, трохи розгоряючись за часів політичних відлиг і знову пригасаючи під протягами репресій. Національною, в розумінні всезагальності, вперше після 1917-1922 років ця ідея стала по тому, як була сформульована в програмі Народного руху України й поступово поширилася серед загалу. З того часу вона крок за кроком завойовувала свідомість українців, і сьогодні лише вкрай незначна їх частка бачить майбутнє своєї батьківщини у складі іншої держави. Навіть комуністи, навіть найзапекліші російськомовники в парламенті об'єктивно дедалі більше стають політичними діячами саме України, плин політичних реалій незворотно відносить їх від берега імперських стереотипів. Отже, національна ідея спрацювала. Вона охопила свідомість українського суспільства нехай не на сто відсотків, але рівно настільки, щоб бути втіленою. За Конституцію голосували не лише націонал-демократи, але й інші політичні сили, навіть соціалісти, навіть комуністи, без чого цей склад парламенту взагалі не міг би її ухвалити.

Попри окремі тупцювання, становлення нашої державності стало незворотним. Проте економічна криза, поступове зубожіння українців загрожують соціальними конфліктами. За цих умов дуже важливо по-новому сформулювати українську національну ідею, подбати про її привабливість, не чекаючи, поки її остаточно здискредитують економічні негаразди.

Потреба деякої корекції національної ідеї зумовлена вже самим фактом ухвалення Конституції України. Саме на її засадах має бути сформульована нова національна ідея. Вона має розвивати й доповнювати сьогоднішню. Але загальнонаціональною вона стане лише в тому разі, коли буде привабливою для більшості українських громадян. Це буде можливим, якщо її реалізація відповідатиме об'єктивним інтересам усіх суспільних категорій.

Не претендуючи на ориґінальність, я сформулював би суть національної ідеї наступного покоління як... "Україна для українців!".

Націонал-радикалів, однак, просив би не поспішати з оплесками, а лібералів - із прокльонами. Розуміти зміст такого формулювання національної ідеї слід на підставі Конституції України, яка визнає українським народом, тобто українцями, громадян України всіх національностей. Отже, належить наголошувати, що українська держава однаково захищає честь і гідність, політичні та економічні свободи, соціальні права кожного громадянина України незалежно від етнічного походження, майнового чи іншого його стану. Сподіватися утвердженя національної ідеї можна лише тоді, коли буде забезпечено об'єднавчі всіх нас інтереси, якими є:

дальше зміцнення незалежності України - миролюбної держави, яка спрямовує свої ресурси передусім на забезпечення добробуту своїх громадян;

забезпечення всіх українців (всіх національностей!) роботою, а отже достатніми джерелами існування, і забезпечення з цією метою українському виробникові (зареєстрованим і розміщеним в Україні підприємствам із будь-яким капіталом) конкурентних переваг передусім на внутрішньому ринку;

зміцнення і захист меж цього внутрішнього ринку, тобто державних кордонів України, від зовнішньої аґресії, непроханої імміґрації, контрабанди;

знищення корупції в державних органах і забезпечення цивілізованого правопорядку в суспільстві з пріоритетом законних прав громадянина України;

відновлення й подальший розвиток соціально доступної для кожного українця сфери освіти, культури, охорони здоров'я і соціального забезпечення.

Об'єднання суспільства навколо оновленої національної ідеї наблизиться і стане ефективним, якщо на крайніх флангах політичного спектру націонал-радикали визнають представників інших етнічних спільнот в Україні повноцінними українцями, а російськомовні етнічні меншини погодяться зі своєю приналежністю до політичної української нації з об'єктивною необхідністю поступового становлення української мови як провідної в українській державі. Таким же важливим є з одного боку визнання всіма українцями священності й недоторканності законно набутої приватної власності, а з іншого - усвідомлення заможними верствами необхідності ділитися прибутками з незаможними, чесно дотримуючись податкового законодавства й належно оплачуючи працю своїх працівників, що вже тривалий час є запорукою добробуту й соціального миру в країнах Європи, Північної Америки та в Японії.

Все перелічене містять програми багатьох політичних партій. Проблема в тому, що це ще не робить їх національною ідеєю. Гасло "Україна для українців" у осучасненому формулюванні стане національною ідеєю лише тоді, коли його візьме на озброєння справді авторитетна політична сила або зразу кілька таких сил. Оновлена національна ідея зможе стати ефективним засобом відродження України, коли буде належним чином доведена до кожного громадянина через щоденну пропаґанду в засобах масової інформації, виховну роботу закладів освіти та Збройних Сил.

Зарубіжний досвід дає переконливі підстави вважати, що згуртований такою національною ідеєю український народ за рівнем свого добробуту невдовзі міг би стати поруч і найрозвинутішими націями.