Не болить голова в дятла

Ну гаразд, нехай Пустовойтенко недорозуміє, що карта Лазаренка стараннями влади вже давно не козирний туз — у прем’єра, в принципі, козирів не залишилося, тільки шістковий баласт. І загалом, це наче Гондурас: коли непокоїть — порятунку немає. Та коли після його промов із трибуни парламенту, ввечері того ж дня Президент нібито жартує про «слушну» пропозицію повернути гроші Лазаренка народу України вже з екрана телевізора — відразу постає багато питань. Ну, для початку: може провести експеримент на рівні регіону й почати, приміром, із Криму та Франчуків, а також із їхньої нерухомості? Далі. Чи логічно спочатку бути мовчазним співучасником у тому, як щось із державного воза падає, а тоді забути: що з воза впало — те пропало?

І потім: кого було б призначено в державі козлом відпущення, якби не було «Громади» й Павла Лазаренка, вирощених владою до рівня національних героїв, нехай і з префіксом «анти»? Про що говорив би тоді Президент із народом, несподівано, вперше за своє правління з’явившись в інформаційній телестудії? Ну, нібито їхав повз, заскочив на три хвилинки, поздоровити з телерічницею приватний канал і заразом поділитися двома-трьома думками українською мовою з російськомовною телеаудиторією... О, це окрема тема.

Послідовність така. Вранці у вівторок пан Зінченко зачитує в парламенті заяву фракції СДПУ(о), яка начебто відміняє позицію, означену в п’ятницю, і вимагає створити слідчу комісію з питань діяльності (з кримінальним нахилом) Нацбанку. А ввечері Президент у телестудії «Інтер», дітища пана Зінченка, не натішиться з об’єктивності каналу. А також вихваляє Нацбанк за правильні дії під час кризи. І, крім того, зворушливо ділиться мрією: «Прокинутися вранці, і щоб голова не боліла про борги за пенсії та зарплати». Останнє — найлегше: якщо ввечері подати у відставку, то вранці голова коли й болітиме, то від прощальної вечері, а не від боргів. А якщо акуратненько, щоб не змішувати, то не болітиме ні від чого.

З усім іншим також просто. Президент зробив фігурально «козу» сусідньому каналу «1+1», який також святкував недавно свою річницю, але честі демонстративних відвідин на короткій нозі не вдостоївся. Чи говорить це про те, що в розстановці фігур навколо першого крісла відбуваються дедалі помітніші зміни?

Стосовно Нацбанку, то дешева гра керівників держави із залученням СБУ й інших абревіатур підводить до остаточного висновку: Президент і прем’єр уже «списали» Ющенка, котрий, мабуть, заважає їм увімкнути друкарський верстат. Однак прибрати його, зі зрозумілих причин, воліють чужими — парламентськими — руками.

А відносно спроб перших осіб перевести увагу громадян на кишеню Лазаренка — то вони справді дотепні. І вже описані в класиці. Паніковський, пам’ятається, усе бігав за громадянином Корейком: «Дай мільйон, дай мільйон!» Ну, «пиляйте, Шуро, пиляйте!» «Дядечко, дай 10 копійок!» — «Може, тобі ще й ключі від квартири, де гроші лежать?!» Ох, милий Бендер, це справді не Ріо-де-Жанейро. Це держава «у п’ять Францій» у центрі Європи...

№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»