Не гвалтуйте Конституцію: вона теж іще неповнолітня...
Можливо, нині, коли в країні розгортається епідемія одразу кількох штамів грипу, включно із «свинячим» A/H1N1, згадувати те, про що далі піде мова, просто недоречно. А можливо, навпаки, саме тепер і треба розставляти всі крапки над «і» й у цьому випадку, й у подібних до нього. Бо бачимо вже чимало прикладів брудної політичної спекуляції на епідемії, на людських смертях...
Отже, 24 жовтня об 11-й годині вздовж вулиці Андрія Малишка під універсамом «Дитячий світ» вишикувалися кияни, які зібралися на акцію протесту «Київ проти педофілії». Акція зібрала начебто близько двох тисяч киян (фотографії, втім, розміщені разом із повідомленням про цю акцію на сайті «Політикантроп», такого числа маніфестантів не засвідчують).
Їх об’єднали, як зазначили організатори, обурення фактом педофілії в «Артеку», до якого причетні троє депутатів від БЮТ (їхні прізвища в повідомленні були названі, але я їх тут і надалі випускаю) та тривога за майбутнє держави, в якій влада покриває злочинні дії тих, кого вважають елітою України. Акція, як зазначалося, спеціально була проведена в день висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко, щоб «нагадати киянам та всім українцям про те, що до найвищої посади в державі рветься людина, яка покриває збоченців».
Мітингувальники проголошували гасла на кшталт:
«Артек» — для відпочинку, а не для розпусти!
Вони ѓвалтують! Він стріляє! Вона — працює!
Юля! Зупини своїх збоченців!
Депутатів-розпусників від БЮТ — до відповідальності!
І при цьому неодноразово називалися прізвища депутатів.
А ще розповсюджувалася листівка, в якій, зокрема, говорилося: «Кожного літа всі ми з вами віддаємо наших дітей та онуків, маленьких братиків та сестричок до дитячих таборів, щоб вони виростали сильними й здоровими. Але з недавнього часу жоден з нас не може бути впевненим, що його рідна малеча повернеться з цього табору живою та здоровою. Чи не стане вона там жертвою якогось високопоставленого злочинця — педофіла-збоченця?.. Ніхто з нас у цьому не впевнений! Особливо після того, коли всю Україну сколихнув скандал за участю народних депутатів від БЮТ, які використали дитячий табір «Артек» для своїх сексуальних утіх, а тепер прикриваються депутатськими мандатами, щоб уникнути відповідальності... Та що їм боятись, коли навіть Юлія Володимирівна прикриває злочини своїх однопартійців! Але часи вже змінились! І ми не стоятимемо осторонь ганебних вчинків народних обранців. Пани депутати від БЮТ (далі — три прізвища. — С.Г.)! Виходьте з тіні своєї покровительки Ю.Тимошенко та відповідайте за скоєне! Мало того, що ви ѓвалтуєте нас щодня, так ви ще взялись ѓвалтувати дітей?.. Юліє Володимирівно, не дайте своїм педофілам втекти від відповідальності, як це зробив бютівець Лозинський! БЮТівські педофіли! Руки геть від дітей!».
Педофілія, звичайно, — справа мерзенна, але скажіть, будь ласка, це все вам нічого не нагадує з уже досить давнього радянського минулого? Нагадує, так? Справді-бо, історія повторюється; але якщо спершу вона має вигляд трагедії, то потім майже неодмінно обернеться фарсом.
У 1937—1938 роках йшлося про ворогів народу з числа троцькістсько-бухаринських недолюдків і мерзотників, котрі, поміж іншими капостями, підсипали товчене скло у страви шкільних їдалень. А по всьому СРСР бушували «стихійні» демонстрації трудящих мас, які вимагали суворої кари для зазначених нелюдів. І, що цікаво: поміж цих-от ворогів траплялося чимало членів Партії більшовиків, іноді навіть колишніх вождів на кшталт Бухарина та Рикова, котрі в силу свого більшовизму мали на собі чимало політичних гріхів, але ж усе-таки товчене скло нікуди не підсипали...
А 2009 року йдеться про ворогів українського народу з числа бютівських розпусників та педофілів, котрі дозволили собі робити самі знаєте-що в піонерському таборі «Артек». А в Києві пройшла «стихійна» демонстрація трудящих мас, яка вимагала суворої кари для зазначених педофілів. І, що цікаво: поміж названих уже й неназваних іще подібних ворогів, цілком можливо, хтось має відчутно тяжчі політичні гріхи, ніж сама по собі підтримка Юлії Тимошенко, — але в педофілії досі ніхто із них офіційно навіть не звинувачений, не те що засуджений за це...
А між іншим, в Україні, крім борців із «бютівською педофілією», є ще й така цікава річ, як Конституція — документ прямої дії та найвищої юридичної сили, обов’язковий до виконання геть усіма громадянами та інституціями. І в ньому, зокрема, сказано.
«Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини...
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ѓрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
...На «стихійних мітингах» 1937 року обов’язково — кадри кінохроніки це все зберегли — над головами людей майоріли численні транспаранти та плакати з на диво професійно написаними (слід думати, так само «стихійно», за годинку-другу) кровожерними гаслами. На київській маніфестації проти «бютівських педофілів» бачимо не менш професійно виготовлені гасла та — данина часові — повітряні кульки з відповідними (і стандартними) написами. Народна творчість? Турбота про своїх дітей? Чи відпрацювання грошей?
Але найгидкішим у всьому цьому, як на мене, є те, що деякі учасники «народної» маніфестації взяли з собою своїх дітлахів. Відверта політична спекуляція (якщо не сказати гірше) дітьми і дитинством — це той бруд, який тут очевидний. І вже, на жаль, для загалу не матиме значення, хто насправді педофіл — кримінальна справа, в якій і без того чимало неясних і дуже суперечливих моментів, переведена зусиллями низки опонентів Тимошенко у справу політичну. Де діти — лише розмінна монета в руках ѓвалтівників засадничих статей Конституції України (не тих, що визначають конфігурацію влади, а тих, де йдеться про права та свободи кожного громадянина), — Конституції, яка, до речі, теж іще неповнолітня...
