Не розлучуся з комсомолом?
85-річчя ЛКСМУ його члени відзначили IV (XXXI) з’їздом, що відбувся не де-небудь, а в приміщенні Київського національного університету ім. Т. Шевченка (позначилася, очевидно, ностальгія ректора КНУ за комсомольською юністю). На цьому тлі скарги народного депутата, першого секретаря ЦК ЛКСМУ Андрія Поліїта на те, що, мовляв, члени організації переслідуються правоохоронними органами за опозиційну діяльність, виглядали як мінімум непереконливо... До речі, ЛКСМУ, за словами А. Поліїта, є молодіжним крилом Комуністичної партії України, очолюваної Петром Симоненком. Спілка «комсомольців-добровольців» нараховує 6416 членів по всій Україні.
Розпочався з’їзд на годину пізніше за встановлений час, — доки делегатів забезпечили набором відповідної преси, доки в метушні керівники обласних комітетів перевірили своїх підопічних на наявність комсомольських значків... Ні, річ не лише в шанобливому ставленні до комсомольської символіки, — просто нові значки обійдуться, як можна було зрозуміти з реплік комсомольських ватажків, у два долари за штуку.
Зала була декорованою, як і очікувалося, у відповідному стилі. Всюди красувалися плакати із закликами записуватися в комсомольці. Президія сиділа на тлі гігантських розмірів орденів, якими свого часу нагороджували ЛКСМУ.
Свою майбутню зміну прийшли привітати й члени фракції Компартії у Верховній Раді на чолі з її лідером. Петро Симоненко був дуже запитаним, — кожен жадав із ним сфотографуватися. Оскільки на форум прибуло 174 делегати, лідерові партії було нелегко. Але він, не приховуючи задоволення, в оточенні молодих соратників позував перед об’єктивами фотокамер.
Тут надійшли й піонери, які привітали своїх старших товаришів віршами про славні почини молодих ленінців у всьому світі. Виступи ж делегатів з’їзду особливою новизною не відрізнялися. Найбільш вживані терміни — «буржуазія», «хижацький капіталізм» і подібне. Перший секретар ЦК ЛКСМУ А. Поліїт у своєму виступі пожалівся також на тенденцію «відходу частини комсомольців від організації та зниження чисельності ЛКСМУ». Чи варто дивуватися?
