Небезпечний тупик

Останні переговори в Парижі і Мінську щодо вирішення ситуації в Донбасі явно демонструють відсутність прогресу в цьому питанні. Заяви учасників, включаючи Кремль, не змінюються — «стурбовані ситуацією на сході України» і «треба виконувати Мінські домовленості». «День» із самого початку називав процес, який був започаткований і продовжувався в столиці Білорусі, — «дипломатичним котлом». Цей апріорі програшний формат для нашої країни, на який погодився Київ, відмовившись від «женевського формату», фактично став частиною спецоперації Кремля проти України. І він триває. У воєнному плані на сьогоднішній день Росія повністю контролює Крим і частину Донбасу. В дипломатичному напрямку нашу країну фактично змушують виконувати Мінські домовленості без аналогічних дій з боку Кремля. Але тут є велика небезпека шляхом змін до української Конституції потрапити в подальшу залежність від агресора.

•  Проаналізуємо останні заяви представників Заходу. Сигнали Москви, їх мета і цинічність давно зрозумілі. Ось, наприклад, остання заява-шантаж постпреда РФ при ОБСЄ Андрія Келіна. «Пора зрозуміти, що якщо продовжувати в тому ж ключі, то зіткнення на Донбасі можуть отримати новий масштаб, який далеко виходить за межі цього регіону. У цьому не зацікавлені ні Росія, ні інші сусіди України, ні, напевно, країни Європейського Союзу. Прогрес у реалізації мінських домовленостей поки недостатній. До кінця 2015 року залишається шість місяців. Спливає час, відведений на завершення конституційної реформи, погодження постійного особливого статусу окремих регіонів Донецької та Луганської областей», — зазначив Келін.

Отже чи розуміють всю небезпеку в Європі і світі? Судячи з останнього виступу генерального секретаря ООН Пан Гі Муна на сесії ПАРЄ, — ні. «Це не має жодного зв’язку з політкоректністю і дипломатією, — написала у себе в «Фейсбуці» уповноважений Президента з питань мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко. — Це просто беззубий і неактуальний виступ, щоб всім сподобатися (дуже хоче переобратися) — і в результаті всіх розчарував. Жодного слова! про анексію Криму, жодного слова про агресію РФ проти України. Просто про конфлікт на сході і права людини. І більше ніж 6000 вбитих . З чиєї зброї, пане Гі Мун? І якось так дивно співпало, що саме перед тим, як українська делегація мала поставити запитання, обговорення припинилося. Я планувала від імені нашої делегації запитати його, чому не згадав у виступі анексію Криму? І чому сором’язливо не говорить, що це АГРЕСІЯ — РФ проти України. І що думає про введення миротворців на Донбас? І чи не пора РФ, яка блокує всі рішення Радбезу ООН, виключити з Ради безпеки».

•  Далі більше. Європейський союз переконує Київ виконати «пізні» пункти Мінських домовленостей, зокрема щодо надання спецстатусу Донбасу. При цьому в ЄС наполягають, що це потрібно зробити, не чекаючи, поки Росія та підконтрольні їй бойовики виконають свою частину угод, передає «Європейська правда». Таку думку висловив під час візиту до Києва єврокомісар з питань розширення і політики сусідства Йоганес Ган у рамках зустрічі з депутатами Верховної Ради та Президентом України Петром Порошенком. «Європейці вимагають від нас запропонувати стратегію спеціального статусу для Донбасу. І щоби цей статус не був обмежений трьома роками (як у законі про статус окремих територій), а діяв на постійній основі», — зазначила заступник глави парламентського комітету у закордонних справах Іванна Климпуш-Цинцадзе. Вона наголосила, що попри те, що не виконані перші кроки — не дотримується перемир’я, не відведена техніка, нам не повернули заручників, — ЄС пропонує Києву зробити п’ятий чи сьомий крок.

•  «Європа втомилася від санкцій та конфлікту в Україні, — коментує «Дню», аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир ГОРБАЧ. — Але проблема в тому, що вона втомилася й сама від себе і від своєї ролі на міжнародній арені, яку очікують від неї сусіди. Ця роль їй дуже важко дається. Якщо ж говорити конкретно щодо позиції єврокомісара Гана та пропозицій ЄС в українсько-російському конфлікті, то з метою врегулювання ситуації вона намагається займати роль посередника. І як будь-який посередник, ЄС слухає обидві сторони, тому коли росіяни протягом місяця звертаються до Заходу та ЄС з проханням «вплинути на позицію України», бо начебто самі вони впливають на позицію бойовиків на Донбасі, цей посередник рано чи пізно звертається до України з метою впливу та поступок».

•  «Наша справа в даній ситуації — дати нормальну, спокійну та обґрунтовану відповідь, яку б посередник передав своїм «російським партнерам», — продовжує експерт. — Наша відповідь має бути такою, як вона і звучить: якщо є Мінські домовленості, то є й алгоритм їх виконання, тому не можна почати втілювати їх з кінця, а потрібно дійти до фінальної точки із деокупацією Донбасу. А до цього треба припинити вогонь, обмінятись заручниками, відвести війська і т.д. По-іншому алгоритми не працюють».

Однак ситуація набагато складніша. Так, існує пастка у вигляді Мінських домовленостей, але потрібно шукати вихід. Мінімум, припинити грати за правилами Кремля. Це стосується і Європи, яка намагається заморозити конфлікт, і України, влада якої давно вже діє напівмірами. Проти нас сильний і розумний суперник, який переслідує неприпустиму для нашої країни мету.

•  Щоб зрозуміти справжні наміри Москви, треба послухати її рупора Владіміра Соловйова. «Мені кажуть: що, проект Новоросія закінчився? Я кажу: навпаки, він тільки починається, — заявив він нещодавно. — Навіщо нам забирати Луганськ, Донецьк? У чому сенс? Адже якщо Луганськ і Донецьк з дотриманням всіх своїх інтересів та автономії будуть у складі України, то така Україна ніколи не буде антиросійською. Це будуть антитіла, які очистять всю Україну від фашистської нечисті. Бо тоді підніме голову Харків, Одеса, Дніпропетровськ. Вони почнуть голосувати, вони згадають свою історію, побачать, що вийшло, і в найкоротший строк не Луганськ і Донецьк будуть наші, а вся Україна. А вся Україна — це більше, ніж Луганськ і Донецьк. Набагато. І без єдиного пострілу. За рахунок дипломатії і партизанських загонів. Вийде чи не вийде — це інше питання. В крайньому випадку ми знаємо, що рів товариша Яценюка не здатний зупинити потужний рух російських десантників».

•  Відноситися поверхово до слів «придворного пропагандиста» не слід. Його устами говорить російська влада, яка заганяє Україну і Захід у глухий кут. Чи готова наша постмайданна влада вийти з нього? «Для тих, хто усвідомлює, в чому насправді полягають стратегічні інтереси Росії та України, було з самого початку зрозуміло, що Мінські домовленості приречені на невиконання, — наголошує Володимир Горбач. — Єдина користь від Мінських домовленостей була у зменшенні інтенсивності боїв та кількості смертей. Сьогоднішня стратегія Росії спрямована на внутрішню дестабілізацію — розхитування ситуації в Україні, доведення до економічного банкрутства і т.д. Ми цю стратегію знаємо і мусимо чинити їй опір, мобілізувавши всі наші ресурси».

•  «Захід не може застосувати зовнішній контроль за виконанням цих домовленостей, наприклад, у вигляді миротворчої місії, — каже Горбач. — Росія ж може припинити цей конфлікт одним помахом руки, проте вона цього робити не хоче і в цьому не зацікавлена. Більше того, для російського керівництва, після всіх вчинених ним військових злочинів, це питання стає не просто проблемою влади, а питанням життя, смерті або свободи для тих, хто віддавав накази та здійснював міжнародні злочини. Єдиний вихід для зупинення цього конфлікту — відсторонення від влади російського керівництва. В іншому ж разі стоятиме питання існування російської державності в її нинішньому вигляді. Тому треба зняти фактор ризику та генератор війни у даному конфлікті, який є не українсько-російським, а носить багаторівневий характер. Він є і регіональним — з ЄС, і глобальним — зі США. Мають підключитися всі — і світ, і Україна».