Нестор ШУФРИЧ: «Ми обіцяли пляшками та вазами у спікера не кидати»
«20 травня 2005 року, близько 24.00, в палату до І. Різака, де перебували народні депутати Володимир Воюш, Нестор Шуфрич, Тамара Прошкуратова, ввірвалися приблизно 15 змопівців у масках», — йдеться в заяві прес-служби Соціал-демократичної партії (об'єднаної), переданої в ЗМІ. У заяві стверджується, що нападники «жорстоко та цинічно побили народних депутатів України». «Били по-звірячому, палицями по голові, ногами та головою об підлогу. Н. Шуфрич отримав важкий струс мозку...», — заявляють у СДПУ(О). СДПУ(О) та фракція партії в ВР також заявили про політичний терор у державі та переслідування членів СДПУ(О) й інших опозиційних партій і звернулися до Ради Європи з проханням спрямувати до України комісію з прав людини та розглянути це питання на найближчому засіданні ПАРЄ. СДПУ(О) вимагає від Генпрокуратури та СБУ негайного розслідування факту побиття народних депутатів Нестора Шуфрича, Тамари Прошкуратової, Володимира Воюша та притягнути винних до кримінальної відповідальності, а також звільнити з посади міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
У свою чергу виконувач обов'язків начальника департаменту зі зв'язків із громадськістю МВС України Костянтин Стогній спростував заяви про побиття народних депутатів від СДПУ(О), повідомивши, що народні депутати з СДПУ(О) на чолі з Нестором Шуфричем перешкоджали виконанню законного рішення, «прикувавши себе наручниками до І. Різака», і міліції довелося розпиляти наручники, щоб «відділити депутатів» від заарештованого. За словами К. Стогнія, в цей час вирішується питання про порушення кримінальної справи у зв'язку з перешкоджанням виконанню міліцією вимог закону.
— Яка ваша версія ужгородських подій?
— Увечері в п'ятницю, близько сьомої години в Івана Різака несподівано впав рівень цукру. Стан різко погіршився, лікарі почали вживати екстрених заходів. Увесь цей час ми, народні депутати — Володимир Воюш, Тамара Прошкуратова та я, перебували біля його ліжка. Незабаром з'явилися представники ужгородської міліції із заявою: мовляв, згідно з результатами експертизи, Іван Михайлович досить здоровий для переведення в СІЗО. Ми, звісно, обурилися, оскільки не лише нічого не знали про якусь експертизу, до якої не допустили навіть лікаря Різака, а й бачили його істинний стан. До речі, самому пацієнту також не повідомили, що черговий огляд насправді був експертизою.
Усі, звичайно, рознервувалися, у тому числі й Іван Михайлович, у якого, крім падіння цукру, почався гіпертонічний криз, тиск піднявся до 180/90.
Медперсонал сконцентрувався на пониженні тиску. Міліціонери, бачачи все на власні очі, відступили, але все ж залишилися в приміщенні, чекаючи вердикту чергового лікаря.
Близько півночі до палати несподівано ввірвалися вісім молодчиків у масках. Щоправда, чисельність з'ясувалася пізніше, я бачив лише перших чотирьох, оскільки одразу виявився поваленим на підлогу. Володимира Воюша затисли в кутку, підперши тумбочкою, а на Прошкуратову, прикуту до Різака, накинулися ще двоє. Тамару Сергіївну почали бити, я вивернувся, буквально закривши собою її й Івана Михайловича. Проте вже через хвилину, після кількох дуже сильних ударів, знову опинився на підлозі, головою повернений у протилежний бік. З одного нападника мені вдалося зірвати маску, за що отримав ще кілька ударів по голові. Перед очима все розпливлося. Прийшов до тями: в палаті все догори ногами, нікого немає, лише Тамара сидить, плаче. Ще сподіваючись наздогнати тих, хто забрав Івана Михайловича, я вийшов у коридор, але там, знесилений, удруге знепритомнів.
Пізніше, в маніпуляційній, мене приводила до тями лікар Івана Михайловича. Я запитав, чи давали дозвіл на транспортування хворого; виявилося, що для належного дотримання процедури представникам правоохоронних органів треба було написати відповідну заяву, на яку й отримати схвалення. Вони цього не зробили.
— Ваші колеги вже виступили з ініціативою скликання позачергової парламентської сесії. Чи планується вживання ще якихось заходів?
— Голова профільної комісії Верховної Ради Віктор Мусіяка нас уже вислухав і в супроводі ще двох членів комісії вилетів до Ужгорода для з'ясування обставин.
Реакція Генпрокуратури також повинна бути відповідною, а рішення суду — ухвалюватися за статтею про замах на життя державного діяча. Інакше розцінити те, що сталось із Різаком, просто неможливо.
— Чи підшукають йому, як і Борису Колеснікову, додатково іноземного адвоката?
— Там потрібен лікар, до адвоката можна просто не дожити.
Довели людину геть зовсім, те, в чому його обвинувачують, — цілковита нісенітниця. Єдиний доказ — свідчення редактора приватної, опозиційної до нього газети, яка при цьому примудрилася нібито з його подачі надрукувати якийсь матеріал про ВНЗ, після прочитання якого Сливка покінчив життя самогубством, та й лише з десятої спроби, ударом у серце. Парадокс у тому, що саме за протекцією Різака, учня Сливки (!), з останнім свого часу продовжили контракт на перебування на посаді ректора.
Ще одне обвинувачення — вимагання хабара, — автор якого виклав свої претензії одразу після десятиденного сидіння в СІЗО. Наводить на роздуми?
Кампанію розпочали вже й проти мене. Ось нещодавно по одному дуже чесному каналу прокрутили фільм, що суцільно складається з нісенітних обвинувачень. На сьогодні я маю документально підтверджені свідчення людей, які заявляють, як вони, під тиском представників правоохоронних органів, вимушені були спеціально на камеру мене оговорювати. Поки ще сміюся і над фільмом, і над спробами фабрикації кримінальних справ проти мене особисто; зачеплять соратників — не мовчатиму!
Тепер уже не можна заперечувати: подібні епізоди траплялися, на жаль, і в колишні часи. Історія, як відомо, повторюється, а погані учні повторюють помилки вчителя.
— Вважаєте, це ініціюється з самого верху?
— Нещодавно депутат Григорій Омельченко говорив, що Ющенко особисто віддав команду Піскуну «знищити есдеків і їхній бізнес». А Юрій Луценко в свою чергу в ефірі одного телеканалу сказав буквально так: «Маємо чітку вказівку Президента до вересня місяця показати, що колишня влада була задіяна не стільки як політична система, скільки як система розкрадання держави». Вельми підозрілий збіг, вам не здається?
— Прем'єр-міністр особисто захистити вас не може?
— Юлія Володимирівна — сильна жінка, пройшовши через все, через що проходимо зараз ми, зуміла вистояти. Але сумнівно, щоб у атмосфері загального колінопреклоніння перед Ющенком їй вистачило духу суперечити безпосередньому босу, відстоюючи інтереси будь-кого.
— Першою заявкою про себе нової опозиції стало голосування в парламенті за звернення до Генпрокуратури з приводу зміни запобіжного заходу Різаку та Колеснікову. Ви з цим згодні?
— Ні, насправді опозиція дала про себе знати одразу після того, як Верховний Суд ухвалив рішення про законність президентства пана Ющенка. Буквально наступного дня завдяки нашому, вже опозиційному, тиску вдалося провалити у Верховній Раді закон Порошенка, що передбачав річну відстрочку встановлення мінімальної пенсії в 332 гривні. Ми такому свавіллю запобігли, заявивши чітко: не дозволимо вирішувати «шоколадні» проблеми за рахунок пенсіонерів.
— А чому аж сто днів ви перебували, м'яко кажучи, в стані напівдрімоти?
— Тут слід віддати належне самій владі. Понад три місяці вона розводила, тиснула, лякала, купувала. У результаті — обдурила сама себе.
— Проте раніше есдеки займали аж ніяк не радикальну позицію, в тому числі — під час відповідальних голосувань.
— Так, ми підтримували законопроекти, які теоретично, за словами уряду, могли покращити життя громадян. А хіба не треба було? На відміну від попередників, ми не діємо за принципом «чим гірше, тим краще», але дуже переживаємо за примноження минулих досягнень. Підвищити реальні доходи так, як це зробив коаліційний уряд Януковича, не вдавалося нікому. Боляче дивитися, коли це бездарно руйнують.
— Ваша партія обіцяла боротися іншими, «цивілізованими» методами, не вдаючись до блокування роботи ВР.
— Ми обіцяли пляшками та вазами у спікера не кидати, не поливати його водою, а діяти виключно згідно з Конституцією та законами. Залишаємо за собою право робити те саме, що й помаранчеві свого часу. При цьому наша загальна культура поведінки набагато вища. У стінах ВР бійки не почнемо, але й іншим не радимо.
Минулий сесійний тиждень продемонстрував: 70 «багнетів» — кількість цілком достатня. Наших опонентів було вдвічі більше, та й діяли вони набагато радикальніше, при цьому примудряючись буквально «пропихати» необхідні для себе рішення протягом аж двох років.
Сьогодні нас у парламенті лише 15%, проте досягати вдається багато чого. А тепер уявіть, як запрацює Рада з опозиційним представництвом у 30—40%! Адже якщо нинішні керівники й надалі посилюватимуть кризу соціальну й економічну, ми маємо всі шанси все-таки отримати в майбутньому парламенті контрольний пакет.
Та й внутрішні протистояння працюють аж ніяк не на їхню користь. Як можна ділити шкуру ведмедика, який ще спить у барлозі? Він як вийде, як дасть, вони не лише його шкури не отримають — дай Бог свої врятувати.
Збоку спостерігати за владними міжусобицями надзвичайно цікаво... Загалом у опозиції, вважаю, перспективи хороші, а влада хай сидить і гарненько думає.
— Четверговий мітинг опозиції Віктор Янукович назвав «попередженням влади». Що малося на увазі?
— Уперше за тривалий час ми знову підтвердили, що здатні виводити на вулиці десятки тисяч прихильників. Коли ми колоною рухалися Києвом, від Верховної Ради до Генеральної прокуратури, особисто я почув від перехожих щонайбільше дві-три репліки засудження, решта охоче вітали, деякі й самі приєднувалися. Про глобальну підтримку столиці говорити поки що рано, але істинне розуміння того, що відбувається, точніше — розчарування діями нової влади, вже присутнє. Чи це не сигнал тривоги помаранчевим управлінцям?
— Чому в опозиційному амплуа Віктор Янукович помітно активніший за Віктора Медведчука?
— Віктор Володимирович відкритий для преси, регулярно виступає з актуальними заявами. Адже кандидатом на посаду президента був усе-таки Янукович, відповідно, він має певні преференції, у тому числі для лідерства в опозиції.
— До речі, проект закону про опозицію подали у ВР також «регіональні» депутати.
— Я завжди був проти того, щоб випрошувати для себе закон. Для захисту інтересів опозиції та простих громадян особисто мені закон не потрібен. Не кажучи вже про те, що проект Медведчука, запропонований ним, коли він ще був віце-спікером, тогочасним протестантам — КПУ, СПУ та ПСПУ, досі лежить в секретаріаті ВР.
— Але йдеться не лише про вашу політсилу, і не лише про сьогодення...
— Переконаний: подібні ініціативи повинні виходити насамперед від влади. Їй треба бути досить благородною.
— Чи можлива об'єднана опозиція? Учасники мітингу вимагали, зокрема, й цього.
— Особисто я на нашу консолідацію щиро сподіваюся. Попри більш ніж жорстку дискусію всередині партії, послідовно відстоюю цю позицію. Адже Янукович — це насамперед успішна і злагоджена праця однодумців протягом двох із половиною років. Нам повірили 15 мільйонів! Сьогодні ми не маємо права не лише кинути прихильників, а й формулювати перед ними дилему: чи голосувати за Януковича, Богатирьову, Хомутинника або Кравчука, Медведчука, Шуфрича. Українці, як і раніше, чекають одностайних дій, а соціологічні дослідження підтверджують: самостійно опозиційні партії набирають на 5—7% менше, ніж у складі блоку. Людям потрібна сила — і ми її продемонструємо.
— Не побоюєтеся «розпорошення» сумарного рейтингу на інших учасників перегонів?
— Думаю, багато з них невдовзі зблокуються. На нашому електоральному полі зараз три основні гравці — ми, Партія регіонів і ПСПУ. Комуністи — на своєму, а Мороз — на полі Ющенка, Тимошенко та Литвина, на нашій території його немає.
— СДПУ(О) не підписала спільне комюніке… Ви об'єднуватиметесь із ПР для участі в кампанії 2006-го?
— Зачекаймо якийсь час. У партійному середовищі тривають консультації, але вже найближчим часом розставлять крапки над «і». Продовжимо цю розмову через два-три тижні.
— Рядові партійці як з одного, так і з іншого боку не дуже активно підтримують цю ідею.
— Думаю, зуміємо переконати соратників у тому, що сила в єдності.
— Першою про опозиційність заявила «Трудова Україна». Як на сьогодні складаються відносини ваших політсил? Чому, зокрема, «ТУ» не бере участі в маршах протесту?
— Показують своє справжнє обличчя, тобто «опозиційність». Знаєте, бувають джипи-«внедорожники», які до будь-якого болота заїдуть, на таран не побояться піти; а є джипи «паркетні», яким з асфальту з'їжджати вкрай небажано. Так ось, «трудовики» — саме паркетна опозиція! Поважаю багатьох членів їхньої команди, вони справжні професіонали, яких завжди хочеться бачити поряд. Але ось перехід Коновалюка від Януковича для мене має чітку характеристику та певну назву.
— Не так давно ви стали першим заступником лідера партії. Раніше вас упевнено називали «людиною Медведчука», — вам ніколи не хотілося більше самостійності?
— Не хотілося, та й не треба. Партія — єдиний організм, і якщо кожен діятиме на свій розсуд, почнеться бардак на зразок того, що відбувається в Ющенка.
— Проте багато людей вважають вас політиком несерйозним, який здатен лише потрапляти в курйозні ситуації...
— Так кажуть ті, кому я з якихось причин стаю дуже незручним.
ДО РЕЧІ
Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко визнає факт порушення з боку працівників міліції статусу недоторканності народного депутата Нестора Шуфрича і разом із тим звертає увагу на незаконні дії самих народних депутатів. «Сам факт того, що Шуфрича знімали з Різака, вже є порушенням статусу недоторканності. Я це визнаю і цьому даватиму оцінку. Якщо в нього (Шуфрича. — Ред.) є ще й побої, то це — кримінальний злочин, за який треба відповідати», — заявив Ю. Луценко журналістам учора в Києві, кажучи про події в Ужгороді. Разом із тим міністр зазначив, що йому дісталися ті працівники Закарпатської міліції, які «діяли не зовсім згідно зі статусом народного депутата. І пообіцяв «розібратися з особовим складом Закарпатської області».
