«Нічого не обіцяла, лише те, що реально зробити»

Причому виграла вона у чоловіка, якого громада очільником обирала три скликання поспіль! Останнього разу їй для досягнення мети не вистачило всього 13 голосів! Нині ж розрив між кандидатами становив 35 голосів, що при вкрай низькій явці виборців означає досить переконливу перемогу. Мешкає 46-річна Лілія Володимирівна Коцюбайло у невеликому селі Березолуки Рожищенського району. У сільську раду входять чотири села, а це понад 800 мешканців.  Техпрацівницею (на Волині кажуть просто — прибиральницею) вона працює у місцевій школі вже два десятки років. За освітою — бухгалтер, але за фахом працювала лише шість років. Розпався місцевий колгосп, і влаштувалася у школу вожатою. Після декретної відпустки знову не було куди виходити: посади вожатих ліквідували. А що у селі нема надлишку робочих місць, то й пішла працювати техпрацівницею в школу. Вчитися, наприклад, у педінституті, щоб здобути професію вчителя, не могла через сімейні обставини: малі діти, господарка... У школі кочегаром працює і її чоловік, водій за професією. Розпад колгоспу так само залишив колись його без роботи за фахом.

Балотуватися люди просили її завжди. У Березолуках кажуть, що Лілія Володимирівна вміє добиватися і налагоджувати контакти. Завдяки їй вдалося газифікувати чотири села сільради: півроку працювала вона у кооперативі по газифікації.

— Чому ви, не маючи фактично ніякої освіти, балотувалися на посаду сільського голови?

— Дуже хочу змінити життя у наших селах. Освіта, вважаю, бажана, але головне — вміти домовлятися з людьми, розуміти їх. Впевнена, що справлюся. Багато не обіцяю, тільки те, що має полегшити життя людям. Хоча проблем у наших селах вистачає, і я їх знаю. Найперше — це  автобусне сполучення з Луцьком. До нас ходить такий старий автобус, в якому, був випадок, просто на ходу, з людьми у салоні, відвалилося колесо! Погані дороги... Взимку, коли заметілі, ми по два-три тижні просто відрізані від світу. Людям треба допомагати оформляти й субсидії, бо села газифікували, а тепер же й газ надто дорогий. Маю вирішити питання з дитячим садочком у Березолуках. У наших селах багато молоді, і дітки, дякувати Богу, народжуються. А маємо тільки підготовчу групу до школи з 11 дітей. Це одна кімната у приміщенні школи. Маємо і проблеми з пасовищами. Землі колись розпаювали, а про це не подумали. У двох наших селах хочуть забрати клуби у власність районного бюджету. А вони мають бути на балансі сільської ради.

— Може, то й краще, що клуби будуть на балансі району?..

— Тоді їх з часом просто закриють, не знайшовши коштів на утримання. Наша сільська рада у змозі утримувати об’єкти соціальної і культурної сфери. Маємо кілька потужних фермерів, які сплачують податки, дають людям роботу. А село без клубу й дитсадка не житиме. Наперед людям нічого великого не обіцяла, тільки те, що реально зробити. Наразі підтримку маю.

***

До речі, крім колишньої техпрацівниці у Рожищенському районі сільськими головами обрані кілька безробітних та 23-річний учасник АТО, студент університету.