Нова коаліція чи вибори?

Сьогодні минає десятиденний термін, який «принциповий» спікер Литвин відвів своїм же партнерам із коаліції для збору депутатських підписів, підтверджуючих, що більшість у Раді існує не лише де-факто, а й де-юре.

Автографів повинно бути не менше 226-ти. А їх немає, оскільки за час існування коаліції у форматі БЮТ+НУ-НС+БЛ кілька парламентаріїв залишили лави більшості. Саме тому регіонали почали переговори про створення нової правлячої більшості на базі своєї фракції.

Литвинівці й комуністи публічно підтвердили готовність вступити в коаліцію. Камінь спотикання — різношерста «помаранчева» фракція, без якої новий коаліційний пасьянс не складеться. Народний депутат від БЮТ Сергій Соболєв повідомив учора «Дню», що «за» союз із регіоналами нібито виступає група Юрія Костенка, ЄЦ і близько п’яти парламентаріїв, які орієнтуються на «дует» Мартиненко — Жванія. Всього близько 20 депутатів. Але для того, щоб створити нову коаліцію з ПР, потрібна більшість голосів НУ-НС — 37. Їх немає. Втім, як немає і 37 підписів «помаранчевих», що свідчать про їхню участь у коаліції нинішній.

Як поводитимуться соратники Юлії Тимошенко, фракція яких, імовірно, залишиться за бортом нового коаліційного човна? Чи пройдуть, нарешті, бютівці випробування опозицією, чи розкол другої за чисельністю парламентської фракції неминучий? На ці запитання «Дня» сьогодні відповідають народні депутати від БЮТ.

Андрій СЕНЧЕНКО:

— Перш за все, прокоментую те, що сьогодні активно обговорюється в суспільстві, — наш неприхід до ВР у день інавгурації. Хочу зауважити, що це в жодному разі не демонстрація образи, зачеплених амбіцій тощо. Питання в іншому. Ми попереджали пана Януковича про те, що не можна розхитувати президентське крісло, хай хто буде обраний главою держави. Коли змінювали виборчий закон між першим і другим туром і навстіж відкривали двері для фальсифікацій, це й було тим самим розхитуванням президентського крісла і, відповідно, легітимності вибору. Далі — більше. З подачі Януковича суд заборонив трансляцію засідання, позбавивши тим самим людей можливості почути правду, ознайомитися з фактами численних порушень, докази яких ми принесли. А фальсифікація була масштабна! Потім були подальші кроки, такі, наприклад, як скасування місцевих виборів. Тож те, що представники БЮТ не прийшли до сесійної зали, на перший погляд, можна розцінити як демарш. Але, повірте, це не демарш і не образа. Це спроба привернути увагу суспільства до того, що в нас, на жаль, відбувається нехтування Конституцією.

А що сьогодні відбувається? Литвин незаконним чином вимагає підписи, що підтверджують існування коаліції, хоча закон зворотної сили не має. Далі він скаже, що коаліція припинила існування (це ще одне порушення Конституції). А після цього вони спробують зібрати 250—300 підписів. І від цієї групи депутатів, знову-таки порушуючи Конституцію (коаліцію створюють фракції), зроблять подання кандидатури нового прем’єра.

Є ще один важливий момент. Попри те, що фракція Литвина — іменна фракція, — це певна, синтетичним чином створена команда. Частково за рахунок делегованих регіоналами людей. Литвин це, звичайно ж, знає і розуміє. Тому він сьогодні не визначає вектор руху своєї фракції. Тому його поведінка продиктована цим фактом. Поведи він себе інакше, відмовившись підігравати регіоналам, він ризикує залишитися один: як то кажуть, фракція пішла, Литвин залишився.

Так, сьогодні в парламенті спостерігається поствиборчий синдром: є емоції, переживання, сумніви тощо. Проте Рада під нового президента «не лягла». У парламенту є свої, визначені Конституцією повноваження, у президента та уряду — свої. Амбіції та економічні бажання оточення Януковича не поміщаються в конституційне поле, відведене президентові. І в цьому сьогодні полягає головна проблема країни.

Наша політична сила виросла з опозиції. Тому якщо нам доведеться працювати в опозиції, повірте, ми працюватимемо ефективно, з повним розумінням своєї відповідальності, оскільки для пересічних громадян, що коаліція, що опозиція усередині парламенту — це все складові влади.

На ваше запитання щодо збереження або незбереження монолітності команди БЮТ відповім так: із врахуванням нашого досвіду роботи в опозиції, ми розуміємо, що це призведе до певних втрат. Проте я ці втрати оцінюю як природний відбір.

Анатолій СЕМИНОГА:

— 2004 року ми, українці, добилися права вибирати президента в ході демократичних виборів. На жаль, виборча кампанія-2010 продемонструвала, що ми відійшли від цих традицій і президента на цих виборах фактично не вибирали. Чому? Бо в більшості регіонів голоси виборців просто купували — оптом і вроздріб. Я недавно їздив на Черкащину, у своє рідне село Самгородок. Так от, люди розповіли поіменно, хто в селі проголосував за Януковича і скільки їм за це заплатили. І купівля голосів мала місце у всіх регіонах. Я, наприклад, був керівником штабу в Києві, і мені відомо, що ходили квартирами і пропонували або не йти на виборчі дільниці, або прийти й проголосувати за Януковича. І той, і той варіант щедро оплачувався. А в лікарнях столичних що було? Кильчицька збирала лікарів і казала, якщо не дасте Януковичу понад 50% голосів, не працюватимете. Отже, це не вибори, це купівля президента. Якщо така система затвердиться, то переконаний, що на наступних виборах ніхто на вибори взагалі не піде. Зберуться декілька людей і вирішать, хто буде президентом наступні п’ять років. Я категорично проти такої системи! Впевнений: ми повинні будувати демократичну державу. Державу, в якій люди мають право вибору.

Сергій СОБОЛЄВ:

— Гадаю, щодо партійної лінії у нас розколу не буде, оскільки позиція і дії партій, що входить до БЮТ («Реформи і порядок», Українська соціал-демократична партія, «Батьківщина»), є чіткими і погодженими. Ті, хто хотів втекти, — втекли. А щодо позиції Литвина. Він чудово розуміє, що має всі шанси повторити «подвиг» Мороза. Проте чим закінчилася ця історія для Сан Санича, відомо. Якщо Литвин піде стопами Мороза, йому залишиться хіба що лише два роки поцарювати в кріслі спікера, а потім він на виборах і 1% голосів не набере. Тому зараз у Володимира Михайловича є вибір. Я вважаю, що він як ніхто інший має бути зацікавлений у збереженні коаліції БЮТ+НУ-НС+БЛ. Він гадає, що в нас затремтіли коліна, як затремтіли у регіоналів 2004 року? Та він глибоко помиляється. Взагалі, позиція Литвина заснована на одному — недопущенні дострокового припинення повноважень нинішнього парламенту. Він не готовий до виборів, тому згоден на будь-яку коаліційну конфігурацію.

Є ще один парламентський гравець, від якого залежить хід подальших подій у Верховній Раді, — НУ-НС. Вважаю, і речі, і людей варто називати своїми іменами, а не ховатися за загальною назвою «Наша Україна — Народна Самооборона». Тож такі люди, як Ющенко, Яценюк, Костенко, вже все вирішили — вони готові на союз із тими, кого раніше жорстко критикували. Я гадаю, що «Наша Україна» протримається, здорове ядро в цій фракції є. Проте, на щастя або на жаль, це все одно веде до дострокових парламентських виборів. Єдиний момент: є Янукович як єдиний гравець, який має право розпустити або не розпустити Верховну Раду. З врахуванням заяви Колеснікова, який сказав, що в них є лише один кандидат у прем’єри — Азаров, гадаю, гра на поверхні. Їм потрібний фіговий листок у вигляді 37 підписів від НУ-НС для досягнення єдиної мети: заявити про створення коаліції. Проста більшість у них є (ПР+КПУ+БЛ+ перебіжчики). Тобто як така фракція НУ-НС їм не потрібна. Далі коаліція оповістить про висунення на прем’єрську посаду Азарова, а що потім робитимуть ці 37 нашоукраїнців, уже нікого не хвилюватиме, бо парламент проголосує за прем’єра Азарова. Хто погодиться на це? Наскільки я знаю, в НУ-НС самовбивць немає. Тому, як не крути, всі шляхи ведуть до дострокових виборів.

Де виявлятиметься наша опозиційність? Конституція дозволяє це робити як в умовах уряду і коаліції, так і в умовах опозиційності у ВР. Самі ми у відставку не підемо, оскільки це означає кинути країну напризволяще. Буде в них можливість відправити Кабінет Міністрів у відставку? Будь ласка, хай відправляють. Ми в такому разі перейдемо в парламентську опозицію.

КОМЕНТАР

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

— Юлія Тимошенко, намагаючись підірвати легітимізацію Януковича, зробила помилку. Чому? Бо таким чином вона фактично підриває інститут президентства, створює свідчення розколу в суспільстві і двовладдя в країні. Це вузькокорпоративний інтерес і переважання тактики над стратегією. І, до речі, попри те, що Тимошенко зустрічалася з багатьма європейськими лідерами, її позиція не була підтримана жодним із них.

Я не виключаю, що фальсифікації у ході другого туру, про які заявляє Юлія Тимошенко і депутати від БЮТ, справді мали місце. Проте задокументувати їх, створити міцну доказову базу штаб БЮТ не зумів або не захотів.

На мій погляд, випробування опозицією БЮТ повністю не пройде. Частина Блоку Тимошенко або відколеться, або переформатується. Вони втратять людей, які залежать від позиції влади (бізнес). Я не виключаю переформатування загальної політики БЮТ під впливом фінансових донорів «сердечної» політичної сили. Йдеться про пом’якшення опозиції до Януковича. Таке теж можливо, оскільки для пані Тимошенко не існує слова «ніколи». А коли в тебе валиться партія, колеться фракція, на місцях бунти, хочеш не хочеш, повинен вибудовувати конструктивніші відносини з опонентами.

Мені здається, перше, що зараз повинна зробити пані Тимошенко, — провести інвентаризацію власних ресурсів, перевірку команди, позбутися баластів. Адже насправді Юлія Тимошенко дуже багато може зробити в опозиції! Але питання в тому, чи готова вона до цієї ролі? У мене є великі сумніви, що вона готова до ролі, підкреслюю, непримиренної опозиції. У неї зберігається можливість домовитися про конструктивізм у відносинах із президентом. У неї є вибір, і мені здається, вона ним скористається. Більше того, Тимошенко виставить високу ціну цим «мировим» домовленостям. До речі, в цьому контексті варто окремо підкреслити роль Росії. Можна пригадати минулий візит Наришкіна та його роль «голуба миру» між Тимошенко та Януковичем. І неодноразово навколокремлівські експерти висловлювали думки, що майбутнє українсько-російських відносин залежатиме від того, наскільки порозуміються Віктор Федорович та Юлія Володимирівна. Це теж «дзвінок» для нашої еліти. РФ украй зацікавлена в примиренні БЮТ і ПР. Я розумію логіку росіян: помириш, і ти створиш міну сповільненої дії, адже потім можна буде смикати за ниточки й регулювати ситуацію у своїх інтересах.

На мій погляд, дострокові вибори до ВР неминучі. Хоча в кулуарах ходять чутки, що у вівторок ми побачимо і відставку Тимошенко, і заяву про народження нової коаліції. Але навіть якщо «Наша Україна» погодиться на коаліцію, ця коаліція не буде стійкішою, ніж поки що ще «жива». Це буде складніша і більш нестійка конструкція, усередині якої буде вкрай складно виробити систему балансів. Але все-таки я даю 60%, що нову коаліцію створити не вдасться, і ми почуємо про дострокові вибори до ВР.